WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Когнітивний стиль як чинник розвитку інтелектуального потенціалу практичних психологів - Курсова робота

Когнітивний стиль як чинник розвитку інтелектуального потенціалу практичних психологів - Курсова робота

описує рівень абстрагування при сприйнятті та інтегративну складність мислення. [9]При конкретній концептуалізації інформація сприймається в жорсткій просторово-часовій прив'язаності до джерела, вміщуються у наглядні, відносно нерухомі схеми, що може вести до її огрубілості та спотворення. На протилежному полюсі - при абстрактній концептуалізації - інформація переробляється у відповідності із широкими ієрархічними правилами зв'язку, включається в більш загальні понятійні системи і як наслідок, є більш доступною для використання. [9]Абстрактність є необхідною умовою категоризації. За її допомогою формуються узагальнені образи дійсності, які дозволяють виділити в ній значимі для діяльності зв'язки та відношення об'єктів, відгородивши їх від інших. Діагностуються методиками на узагальнення.Таким чином, психологи виділяють різні когнітивні стилі та їх параметри, в залежності від того, як підстава лежить в основі класифікації. Дослідниками виділено та теоретично обґрунтовано шість підстав, на основі яких виділено когнітивні стилі: диференційованість поля, тип реагування, ригідність, когнітивна диференційованість, особливості побудови класифікації, концептуалізація.Найбільш теоретично обґрунтовані і набули найбільше визнання когнітивні стилі, які були виділені на основі диференційованості поля та типу реагування.При дослідженні когнітивних стилів "полезалежність поленезалежність" зарубіжні дослідники відмітили, що ступінь залежності від поля сприйняття - суттєвий момент, який визначає структуру, та направленість психічних процесів.Використання особистістю внутрішніх референтів (орієнтація на себе) свідчить про незалежність від поля оточення, впливу зовні. Ця незалежність однозначно виражається у перевазі аналізу як сприйняття, так і в мисленні; тут вона виступає як загальна характеристика відображення всіх рівнів дійсності, являє собою вміння людини розкласти той, чи інший предмет (ситуацію) на окремі частини, згідно з умовами задачі.Аналогічно розглядається полезалежність, в основі якої лежить недостатнє вичленення "Я" від "не-Я", як наслідок - використання зовнішніх референтів (орієнтація на оточення), що втілюється в "синтетичності" та синкретичності пізнавальної сфери суб'єкта Синтетичність однаково (без змін) проявляється від сприйняття до мислення; вона рівнозначна оперуванню складними, склеєними поняттями чи образами, у невмінні виділити компоненти структури пред'явленого стимулу. [19]Полезалежність - поленезалежність звично розглядається у якості "пронизуючої" характеристики, яка пронизує усі рівні психічного розвитку. Це підтверджують кореляційні відношення між залежністю - незалежністю і самооцінкою особистості, рівнем її інтелектуального розвитку і т.д.Стійкі відмінності у переважаючих перцептивних стратегіях тягнуть за собою і відмінності у навчальній діяльності. Поленезалежні люди вчаться у цілому краще, ніж полезалежні. Особливо вірогідна перевага у випадках завдань, тісно пов'язані із сприйняттям, які базуються на наглядному уявленні матеріалу та потребуючих тонких сенсорних відмінностей. [9]Гуднау робить висновок, що незалежні від поля індивіда включаються у процес навчання скоріше як його активні учасники, ніж глядачі. Тому в ефективності навчання незалежних від поля суб'єктів ведучу роль відіграє у них наявність внутрішньої мотивації. Навчання ж поле залежних суб'єктів є більш ефективним у ситуаціях негативного підкріплення. [7]Особливості сприйняття, які переважають у суб'єкта є індивідуально-типовими, але одночасно з цим залежать відвіку індивіда [9]Постулювалося збільшення поленезалежності із віком. Найбільш точні дані були отримані у лонгітюдному дослідженні двох груп, одна з яких спостерігалась із 8 до 13 років, а друга із 10 до 24 років. Було зафіксовано зростання незалежності поля 17 років. У подальшій роботі ця змінна залишалась на місці. [9]При цьому індивідуальна ступінь полезалежності є на диво стабільною : хто сприймав полезалежно у 10 річному віці, зберігає цей тип сприйняття і в 24 роки. [9]Дана закономірність є справедливою і для інших параметрів когнітивного стилю: їх вираженість змінюється на протязі онтогенетичного розвитку, але залишається на рідкість стабільною у кожної даної людини. [9]При вивченні когнітивного стилю рефлексивність -імпульсивність експериментальне було показано, що ті люди, які відповідають дуже швидко, багато помиляються (імпульсивність), в той час коли ті респонденти, які використовують паузи для пошуку альтернативи, частіше праві у відповіді.Суб'єкт із вираженою імпульсивністю бажає швидкого успіху, після того, як прочитає завдання одразу дає відповідь, але майже завжди невірну. Суб'єкти, що використовують у процесі пізнання рефлексивні стратегії (надалі будемо умовно їх називати "рефлексивними") навпаки намагаються не допускати помилок. Вони довго думають над завданням, розглядаючи можливі рішення.Рефлексивні індивіди тільки після цього дають відповіді. [3] Каган, Пірсон довели, що за час відповіді тексту прямо пов'язаний із кількістю окремих поглядів на фігури. [11]Чим більший час відповіді, тим більше окремих поглядів на стандарт і варіант. "Рефлексивні" респонденти більш точно оцінюють стимули.Драйк довів, що рефлексивні респонденти послідовно збирають більше інформації про стимули перед відповіддю Другі дослідники підтвердили ці висновки та описали специфічні стратегії (скануючі), які використовують у своїй пізнавальній діяльності рефлексивні респонденти та респонденти із вираженою імпульсивністю (на далі імпульсивні").Отже, рефлексивні респонденти не тільки витрачають більше часу, оцінюючи свої інтереси, але також збирають більше інформації, на якій основують свої рішення і роблять це більш систематично, ніж імпульсивні. [9]"Рефлексивна" дитина більш переживає за якість своєї продукції мислення, ніж "імпульсивна". Вивчення особистісних характеристик та соціальних впливів дають змогу побачити, що "рефлексивна" дитина у порівнянні із "імпульсивною" є більш здібною підтримувати увагу, є менш агресивною і є менш песимістичною у подоланні перешкод. [11]Більшість американських дослідників вважають, що рефлексивність більш ефективніша ніж імпульсивність: академічна успішність "рефлексивних" суб'єктів", як правило, вища ніж "імпульсивних" суб'єктів. Спроби навчати "імпульсивних" дітей ефективних стратегій призводить до поліпшення результатів учнів у вирішенні задач у ситуації невизначеності, та ситуації проблемного характеру. [3]Таллінські психологи дійшли до висновку, що найбільш вірогідний спосіб зробити "імпульсивних" більш "рефлексивними" - це навчання їх скануючої стратегії із одночасним проговоренням того, що вони роблять, а також і у використанні найбільш кращого матеріалу для тренування. Таке навчання є найбільш ефективне, якщо проводиться дорослим або ровесником, яким симпатизує "імпульсивна" дитина [11]Батьки чи вчителі, які допомагають дітям збільшити стурбованість зприводу якості виконання мислительного завдання, безпосередньо збільшують їх рефлексивність. [11]Показники досліджень когнітивних стилів "рефлексивність-імпульсивність" корелюють
Loading...

 
 

Цікаве