WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Емоційно-вольові процеси і психічні стани в діяльності людини, роль саморегуляції - Курсова робота

Емоційно-вольові процеси і психічні стани в діяльності людини, роль саморегуляції - Курсова робота

особистості потребує вміння спостерігати за своїми переживаннями, сконцентруватися на собі і на причинах, які спричиняють різні психічні стани, конкретні дії, радість, тривогу або страх. Однак нерідко люди приписують собі неіснуючі якості, захищаючись від внутрішнього конфлікту між своїм "я" і самооцінкою. Тому при визначенні завдань самовиховання важливо орієнтуватися не лише на те, яким себе вважає суб'єкт, але й на те, яким бачать його інші люди. Думки інших людей допоможуть особистості змінити перекручене уявлення про себе, а потім скласти програму самовиховання, приймаючи рішення, які з особистих якостей потребують розвитку, а які треба змінити. Успіх самовиховання залежить від того, наскільки людина володіє методами самовиховання. Під цим розуміють методи і підходи, якими користується особа, щоб діяти на свою свідомість, почуття, волю з метою реалізації програми самовиховання. Основними методами є самопізнання, самооцінка, самопереконання, самопорівняння, самозобов'язання, самоуправління, самопримушування, самонавіювання, самозвіт, самоконтроль, самопокарання та ін.Самопізнання - це вивчення психічних властивостей, процесів і станів своєї особистості, в тому числі її спрямованості (мета, мотиви, інтереси, ідеали, переконання), характеру, темпераменту, здібностей, пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття, увага, пам'ять, уявлення, мислення), вольових емоційних процесів, а також психофізіологічного стану організму і особистих якостей.Аналізуючи результати своєї діяльності, власну поведінку, рівень фізичного і психічного здоров'я, особа пізнає свої якості. Самооцінка визначається світоглядом, ідеалами, рівнем інтелектуального розвитку особи. Цей метод самовиховання передбачає наявність ідеальної моделі особи і порівняння себе з цією моделлю.Самопорівняння - це різновидність самооцінки, що полягає в порівнянні себе з іншими людьми з метою перейняти у них все добре, і все те, чого не вистачає.Самозобов'язання - це внутрішні вимоги до себе і своєї поведінки. Самозобов'язання визначається умовами життя і обов'язками людини. Воно виникає як наслідок невідповідності між ідеалом, ідеальною нормою і своєю конкретною поведінкою.Самопереконання - це роздумування, співставлення різних мотивів, дискусія з собою, які потребують всебічного обліку всіх обставин і не допускають впливу негативних почуттів: образи, заздрості, гніву, самолюбства.Самонавіювання - це психічний вплив людини на саму себе за допомогою слова, що змінює її психофізичний стан. Воно передбачає навіювання самому собі яких-небудь уяв-лень, думок, бажань, образів, відчуттів та ін. Успіх самонавіювання досягається за умови, що особа здатна концентрувати свою свідомість на предметі навіювання. Для цього необхідні спеціальні умови, зокрема саморозслаблення.Самовправи - це формування стійких звичок поведінки. Шляхом регулярних вправ можна виробити позитивні і побороти негативні звички.Самопримушування - це вольове уміння, яке спрямоване на подолання труднощів і перешкод.Самонаказ - це вплив на свій емоційний стан шляхом дії мови. Самонаказ сприяє реалізації програми самовиховання в утруднених умовах і допомагає виробити відповідні установки, наприклад, на усунення небажаних або шкідливих звичок.Самозвіт - це звіт людини перед собою про процес і результати власної діяльності і вчинків. Самозвіт тісно пов'язаний з самоаналізом. Він підрозділяється на поточний і підсумковий. Самозвіт може проявлятись у формі усної мови, спеціальних щоденників тощо.Самоконтроль - це визначення відхилень програми самовиховання від поставлених завдань з наступною корекцією програми або поведінки особи. Самоконтроль забезпечує підпорядкування різних видів діяльності мотиву самоудоско-налення.Самозаохочення і самопокарання - емоційне підкріплення здійснених вчинків. Самозаохочення - це усвідомлення своїх успіхів, а самопокарання - усвідомлення і переживання своєї провини, незадоволення собою. Самозаохочення викликає позитивні емоції, що закріплюють успіхи особи, досягнуті в процесі самовиховання. Самопокарання викликає негативні емоції, які спонукають особу до намагань не повторити негативних дій. Таким чином, емоції є одним з важливих механізмів внутрішньої регуляції активності особи.У житті людей часто виникають напружені ситуації. Вони можуть бути спричинені складними моментами у трудовій діяльності, важкими умовами життя, погіршенням здоров'я та ін. Напружені ситуації призводять до стресів - неспецифічних реакцій організму на ситуацію, яка вимагає більшої чи меншої функціональної перебудови організму і відповідної адаптації. Слід зауважити, що будь-яка життєва ситуація викликає стрес, але не кожна з них є критичною. Критичні ситуації призводять до стресів, які переживаються, як горе, нещастя. Такі стреси виснажують сили людини і супроводжуються порушенням адаптації, що перешкоджає саморегуляції особи.
Висновок
З точки зору В.П.Зінченка, розвиток особистості відбувається завдяки саморегуляції людиною своєї активності: "..живий рух і недиференційовані форми активності спричинюють поведінку і діяльність, поведінка і діяльність породжує свідомість, свідомість породжує вільні дії і вчинки, насамкінець, останнє породжує особистість, яка усвідомлює себе і своє місце у соціумі. У свою чергу, особистість породжує нові форми діяльності, розширює власну свідомість. Власне в цьому полягає особистісний зріст" М.Й.Боришевський виділяє важливу функцію саморегуляції - "функціюсамосуб'єктивного впливу", тобто впливу індивіда на власні психічні процеси і стани з метою їх оптимізації (регуляція інтелектуальної активності, інтенсивності емоційних реакцій, способів і форм їх вираження, рівню довільності психічних процесів і планів тощо)", а також "функцію самотворення".Таким чином, суб'єктна орієнтація, зі слів автора, знаходить своє відображення в здатності студента планувати й прогнозувати, коректувати свою поведінку, а також у створенні різного роду засобів мовного самовпливу (самозаборони, самопохвали, самонавіювання тощо). При цьому особливе значення М.Й.Боришевський приділяє психологічним механізмам саморегуляції поведінки (самооцінці, домаганням, образу - "Я" та ін.).
Список використаних джерел
1. Вартанян Г.А., Петров Е.С. .Эмоции и поведение. - Л.,1989
2. Загальна психологія: Підруч. для студентів вищ. навч. закладів/За загальн. ред. акад. С.Д.Максименка. - К.: Форум, 2002
3. Зинченко В.П. Проблемы психологии развития (читая О.Мандельштама) // вопросы психологии. 1991. - № 6.
4. Изард К.Е.Эмоции человека. - М.:Изд-во МГУ,1980.
5. Макаренко Ю.А. Системная организация эмоционального поведения. - М.,1980.
6. Максименко С.Д. Общая психология. - М: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2001.
7. Ольшанникова А.Е. Эмоции и воспитание. - М.,1983.
8. Павлов И.П. Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности (поведения) животных. - М.: Наука, 1973.
9. Прохоров А.О. Саморегуляция психических состояний в учебной и педагогической деятельности // Вопр. психологии. - 1991. - № 4.
10. Психологія/ За ред. Г.С.Костюка. - К.: Рад.школа, 1968.
11. Селиванов В.П. Воля и ее воспитание. - М.: Знание,1976
12. Сеченов И.М. Рефлексы головного мозга. - СПб.,1863.
13. Ушинский К.Д.Собр. соч. - М.,1950. - Т.8
14. Экспериментальные исследования волевой активности. - Рязань, 1986.
15. Якобсон П.М. Психология чувств. - М.:Изд-во МГУ, 1980.
Loading...

 
 

Цікаве