WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Атракція в структурі міжособистісних відносин - Курсова робота

Атракція в структурі міжособистісних відносин - Курсова робота

два рівноправні напрями в дослідженні міжособистісної привабливості: один стверджує значимість схожості, інший - контраст (взаємодоповнюваність). Згідно "теорії балансових моделей" схожість в атитюдах відносно важливих об'єктів підсилює взаємну привабливість. Т. М. Ньюком, уточнюючи теорію Хайдера, вводить концепцію емоцій, що сприймаються [46].Д. Брокстон, вивчаючи фактори міжособистої привабливості, виявив, що вона пов'язана зі взаємною згодою відносно "Я -концепції".Важливий крок у розумінні установок як факторів, що виявляють міжособистісну привабливість, зроблений у роботах Г.Бірна [6]. Вплив умов конкурентної і кооперативної взаємодії досліджували М. Лернер і В. Шерер.Та, не зважаючи на всю величезну кількість фактичного і теоретичного матеріалу, всеохоплюючої формули симпатії не існує: всі її причини діють лише за певних умов і в поєднанні з іншими змінними. Жорстко прогнозувати симпатію, привабливість в парі неможливо [41,62].
Розділ 2. Спілкування і соціальна перцепція як розуміння людьми один одного.
За взаємодією і комунікативною стороною спілкування виступає його перцептивний аспект - сприймання одне одним учасниками спілкування. Перцепція - це синонім слова сприймання. В даному випадку нас цікавить соціальна перцепція. Тобто, сприймання, оцінка і розуміння соціальних об'єктів ( самих себе, інших людей, груп, класів, народностей) в соціальному контексті. Сам термін "соціальна перцепція" був запропонований в 1947 році Д. Брунером в ході розробки так званого "нового погляду". Поняття - її - соціальна перцепція і поняття "перцепції", прийняте в загальній психології, дещо відрізняються. Способи сприймання і оцінки людини людиною багато в чому тотожні сприйманню і оцінці людиною об'єктів світу речей і живої природи. Тут також мають силу закони взаємодії фігури і фону, пороги впізнавання і розрізнення, закони впливу на сприймання фізичних характеристик, стимулів, закони адаптації тощо. Але сприймання людини людиною у взаємодії і спілкуванні, - процес незрівнянно активніший, ніж сприйняття інших об'єктів оточуючого світу, процес, який активізує мислення, емоції і волю, частіше спонукуючи до дій. Інша відмінність сприйняття у міжособистісній взаємодії - це дієвий, гнучкий, різносторонній зворотний зв'язок, який сприяє перебудові багатьох інших психічних процесів і регулює поведінку людини [29].Таким чином, соціальна перцепція - процес з активним зворотнім зв'язком, який обов'язково включає в себе розуміння. Образ людини, що формується в процесі сприйняття, несе інформаційне навантаження і відіграє регулюючу роль в процесах взаємодії, допомагає побудувати лінію поведінки стосовно людини, яка є об'єктом сприйняття. Знання структури цих образів, їх об'єму, компонентів, ступеню усвідомленості дозволяє уявити процес накопичення соціального досвіду людиною, її способи пізнання інших людей і самої себе. Крім цього, ми осягаємо ті мірки (соціальні категорії, еталони, стереотипи), якими оперують люди різного віку, оцінюючи і прогнозуючи подальшу поведінку людей, вчинки, мотиви в складних ситуаціях [5].Спілкування стає можливим лише в тому випадку, якщо люди , які вступають у взаємодію, можуть оцінити рівень взаєморозуміння і звітувати собі у тому, що являє собою партнер по спілкуванню. Учасники спілкування намагаються реконструювати у свідомості внутрішній світ іншої людини, зрозуміти її почуття, мотиви поведінки, ставлення до значущих об'єктів. " У спілкуванні ви перш за все шукаєте в людині душу, її внутрішній світ" - писав К.С. Станіславський.Оскільки людина завжди вступає в спілкування як особистість, то і сприймається вона іншою людиною - партнером по спілкуванню - також як особистість. Уявлення про іншу людину тісно пов'язане з рівнем власної самосвідомості. Тут доцільно привести вислів Л. С. Виготського: "Особистість стає для себе тим, що вона є в собі, через те, що вона являє собою для інших" [42].В ході пізнання іншої людини одночасно здійснюються декілька процесів: і емоційна оцінка іншої людини, і спроба зрозуміти ряд її вчинків, і основана на цьому стратегія зміни її поведінки, і побудова стратегії своєї власної поведінки [44]. В ці процеси включені як мінімум дві людини, і кожна з них є активним об'єктом. Виходячи з цього, можна сказати, що співставлення себе з іншими здійснюється двосторонньо: кожен з партнерів ніби уподібнює себе до іншого. Отже, кожному з нас слід мати на увазі не лише потреби, мотиви, установки іншого, але і те, як той, інший розуміє мої потреби, мотиви, установки [43]. Так, в актах взаємного пізнання можна виділити такі важливі механізми міжособистісного сприймання як ідентифікація та рефлексія.Більше ста років тому німецький філософ Дільтей стверджував, що спостереження за людськими істотами відрізняється від спостереження за іншими об'єктами, оскільки в першому випадку спостерігач може проникнути в життя об'єкту шляхом співчутливої інтроспекції. Дійсно, без деякого розуміння внутрішньої сутності людини важко сподіватись на взаєморозуміння. Щоб зробити висновок про внутрішні переживання людини, потрібно, залишаючись самим собою, стати на мить кимсь іншим і, можливо, навіть солідаруватись з ним. Ідентифікація в соціальній перцепції - це ототожнення індивідом своєї особистості з особистістю іншого індивіду. В основі цього феномену лежить механізм порівняння предметів, образів, явищ. Ідентифікація як цілеспрямований процес закінчується визначенням схожості - різниці між двома особистостями в свідомості кожної з них. Ототожнення, яке виникає внаслідок виявленої (свідомо чи несвідомо) схожості, формує цілісність системи міжособистісних відносин. Тут включається емоційний компонент гармонійності, природності зв'язку, зміст якої в почутті "ми", а не "я та інші" чи "ми і вони" [48].Звісно, що ідентифікація - феномен, який існує лише в свідомості одного індивіда, пари людей чи колективного суб'єкту. Саме це відчуття виражає неподільність спільності людей, чому не обов'язково відповідає реальна схожість особистостей. Між об'єктивною і суб'єктивною (уявною) схожістю, тотожністю існують складні залежності. Якщо на початковому етапі спілкування суб'єктивна (видима в уяві) схожість - ототожнення більш істотна, то по мірі закріпленнявзаємовідносин об'єктивна схожість стає вирішальною [8].Ідентифікація може диференціюватись у відповідності з тим, хто чи що є точкою відліку: особистість того, хто сприймає і оцінює чи особистість іншої людини. В першому випадку власні якості особистості ототожнюються з якостями іншої людини. При цьому суб'єктивне ( в уявленні) зближення якостей і оцінок здійснюється через приписування іншому своїх власних особливостей особистості. В іншому випадку ототожнення йде також через порівняння іншої особистості із собою, але зближення якостей і оцінок в уяві здійснюється завдяки приписуванню собі якостей особистості іншого. Така диференціація приписування пов'язана з типом домінуючої тенденції йти у сприйнятті і оцінці "від себе" чи " від іншого" [46].Взаємозв'язок між когнітивним, афективним і поведінковим компонентами ускладнюється по мірі досягнення людиною зрілості. Якщо не відбувається гармонійного розвитку всіх трьох компонентів, то ідентифікація протікає по одному з типів. Повністю осмислюючий тип особистості ототожнюється з іншими лише подумки, в уяві, без включення інших компонентів. Власне комунікативний тип особистості ототожнюється з іншими лише емоційно, в той час як поведінковий тип
Loading...

 
 

Цікаве