WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → 1.Види соціальних груп. Вплив соціальної групи на поведінку людини. 2.Характеристика методів виховання і самовиховання - Контрольна робота

1.Види соціальних груп. Вплив соціальної групи на поведінку людини. 2.Характеристика методів виховання і самовиховання - Контрольна робота

демократичному стилі деякі функції керівника передаються іншим членам групи й у такий спосіб намічається тенденція до самоврядування. У групах із демократичним керівництвом робота продовжується в тому ж ритмі, із тим же результатом як при наявності, так і у відсутності керівника.
Третій тип - попустительський. Керівник такого типу пускає справу на самоплив. Він мало піклується про організацію групи, про її справи. Підпорядковані не почувають керівництва. Створюється враження, ніби кожний робить, що бажає, не рахуючись ні з загальною задачею, ні з тим, що роблять інші. Як показують спостереження, керівники такого типу нерішучі, їм тяжко розпоряджатися, піклуватися про інше. Вони не уміють установлювати контакти, серйозно і по-діловому спілкуватися з підпорядкованими. Нерідко вони соромляться тих, ким керують, а часом і побоюються. Іноді такий керівник тяготиться своїм положенням і готовий уступити керівництво іншій особі.
Було проведено спеціальне дослідження з вивчення впливу типу керівництва на структуру групи і внутригрупові відношення. З дітей шкільного віку створили групи, яким було дане те саме завдання - виготовляти іграшки. Умови роботи були однакові для усіх. На чолі груп були поставлені керівники різного типу: авторитарний, демократичний і попустительський. Групи працювали протягом декількох місяців. Весь цей час здійснювалось спостереження за ними: фіксувалося кількість і якість продукції, взаємовідносини дітей. Виявилося, що продуктивність праці в групах і відношення в них помітно відрізнялися. Кількісний результат у виконанні завдання виявився вище при авторитарному керівнику, нижче при демократичному і ще нижче при попустительському. Значно відрізнялася психологічна атмосфера в групах. При авторитарному керівнику діти працювали лише при ньому. Як тільки він покидав помешкання, вони припиняли роботу. В взаємовідносинах дітей відзначалася грубість, нетактовність, ворожість, а іноді підлещування, підлабузництво.
При демократичному керівнику діти працювали у відсутність його. Вони спілкувалися, але в спілкуванні не було ні грубості, ні ворожості. Діти радилися, висловлювали цінні пропозиції по поліпшенню якості виробів. З'являлося почуття гордості за загальну справу. Крім того, авторитарний стиль ефективніше демократичного при рішенні порівняно простих задач, у той час як при ускладненні діяльності ( узгодженість, поділ функцій і т.д. ) ефективніше виявляється демократичний стиль.
Попустительське керівництво викликало несерйозне відношення до справи, недисциплінованість. Діти не оцінювали заняття як потрібне, воно їм здавалося грою.
Лідерство. Поряд із поняттям "керівництво" ("керівник") у соціальній психології користуються поняттям "лідерство" ("лідер"). Деякі психологи ототожнюють дані поняття. Більшість же розділяє, вбачаючи в кожному з них щось своєрідне.
По-перше, лідерство виникає переважно в неофіційній групі, при відповідних взаємовідносинах. Керівництво відбиває відношення відповідальності і характерно для офіційних груп.
По-друге, лідерство переважно виявляється в малих групах ( у мікросередовищі ), керівництво - у великих спільностях; лідер замкнутий у малій групі, керівник виходить за межі групи, оскільки йому необхідно підтримувати зв'язок із вищестоящим керівником.
По-третє, лідер висувається стихійно, керівник - засновується системою організації й інститутів. У зв'язку з цим керівництво більш стабільно, чим лідерство. Останнє залежить від змін групового настрою.
По-четверте, авторитет лідера заснований на особистому його впливі, авторитет керівника - не тільки на особистому впливі, але і на санкціях, наданих йому розпорядженнями.
По-п'яте, відповідальність керівника багатоступінчаста, більш опосередкована, чим лідера.
РОЗДІЛ ІІ
Характеристика методів виховання і самовиховання.
Теорія виховання являє собою розділ педагогічної науки, що характеризує процес формування ідейно-політичних, моральних, трудових, естетичних, фізичних якостей особистості що вчиться.
Оволодіння теорією виховання, закономірностями виховного процесу, методами і формами організації виховання людини дозволить учителю домогтися успіху в реалізації складних задач. У чому складається своєрідність виховання ?
- насамперед у тому, що це надзвичайно складний діалектичний процес, цілеспрямоване вплив якого ускладнюється широким навкруги обставин: збігом різноманітних впливів на людину (сім'я, вулиця, неофіційних груп);
- наявність у людини визначених, уже сформованих поглядів, прагнень, навичок, смаків;
- трудністю розкриття внутрішнього стана людини;
- варіативністю результатів однієї педагогічної дії;
- діяльним характером особистості людини.
Виховному процесу властивий ряд протиріч, що є рушійною силою формування особистості. Протиріччя ці можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.
Зовнішні протиріччя виявляються в невідповідності, розбіжності між об'єктивно існуючими нормами і поводженням навколишніх людей. Одним із зовнішніх протиріч виховного процесу є протиріччя між зовнішніми вимогами і поводженням самої людини.
До числа внутрішніх протиріч ставиться протиріччя між домаганнями людини і його можливостей. Це протиріччя може бути виражене відкрито в поводженні: пообіцяв - не виконав, узявся за діло - не закінчив. Але воно може бути і відкритим - тоді у виховному процесі виникає конфліктна ситуація. Одним з основних джерел розвитку особистості є протиріччя між потребами і засобами їхнього задоволення.
Процес виховання спрямований на формування соціально важливих якостей особистості, на створення і розширення кола її відношень навколишньому світу - до товариства, до людей, до самого себе. Чим ширше, різноманітній і глибше система відношень особистості до різноманітних сторін життя, тим багачі її власний духовний світ. На основівідбитки людиною об'єктивних суспільних відносин відбувається формування внутрішньої позиції, особистості, активно укладається його власне суб'єктивне відношення до навколишнього і до себе самого.
Виховання по своїй природі подає процес рішення не вирахуваної множини педагогічних задач різноманітних типів, класів і рівнів. Процес цей включає ряд функцій:
1. Аналіз педагогічної ситуації, проектування результатів і планування виховних впливів припускають педагогічний діагноз; оцінку рівня вихованості особистості; прогнозування розвитку особистості і колективу; виділення і формування конкретної педагогічної задачі і визначення умов її рішення.
2. Конструювання і реалізація виховного процесу передбачають доцільне розчленовування педагогічної діяльності на операції і дії; педагогічне керівництво різноманітними видами діяльності особистості: уміння зацікавити їх суспільно цінними перспективами, знаходити і застосовувати найкращу форму вимог.
3. Регулювання і корегування виховних впливів потребують того, щоб згрунтовно здійснювати коригування поставлених педагогічних задач; забезпечувати адаптацію зовнішніх впливів або їхньої нейтралізації; відбирати з навколишнього середовища той матеріал, що необхідний для розвитку дитини і т.д.
4. Підсумкове урахування і контроль означає аналіз отриманого результату в зіставленні з вихідними даними; визначення сфери ефективності застосовуваних методів виховання.
Під методом виховання в педагогіці розуміються засоби педагогічного впливу на особистість із метою формування свідомості і поводження. Подібно методам навчання метод виховання в педагогічному процесі розчленовується на складові його
Loading...

 
 

Цікаве