WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Конфлікти в сем’ї - Курсова робота

Конфлікти в сем’ї - Курсова робота

- одна із самих розповсюджених у повсякден-ному житті. Однак вона деякою мірою обійдена увагою фахівців - психологів і педагогів. Ми не розглядаємо проблему конфлікту поколінь, що набагато ширше й активно розробляється соціологами. З більш ніж 700 психолого-педагогічних робіт із проблеми конфлікту навряд чи набереться з десяток інший публікацій, у центрі яких стояла б проблема конфліктів між батькамиі дітьми. Вона, як правило, вивчається в контексті більш великих досліджень; сімейних відносин , вікових криз , впливу подружніх конфліктів на розвиток дітей та ін. Але неможливо знайти таку родину, де б були відсутні конфлікти між батьками і дітьми. Навіть у забеспечених родинах у більш ніж 30% випадків відзначаютьсяконфліктні взаємини (з погляду підлітка) з обома батьками .
Чому ж виникають конфлікти між батькамиі дітьми? Крім загальних при-чин, породжуючих конфликтність взаємин людей, що розглянуті вище, виділяють психологічні фактори конфліктів у взаємодії батьків і дітей.
1. Тип сімейних відносин. Виділяють гармонічний і дисгармонійний типи сімейних відносин. У гармонічній родині встановлюється рухлива рівновага, що виявляється в оформленні психологічних ролей кожного члена родини, формуванні сімейного "Ми", здатності членів родини дозволяти протиріччя.
Дисгармонія родини - це негативний характер подружніх відносин, що виражається в конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій родині має тенденцію до наростання, приводячи до невротичних реакцій її членів, виникненню почуття постійного занепокоєння в дітей.
2. Деструктивність сімейного виховання. Виділяють наступні риси деструктивних типів виховання:
o розбіжності членів родини з питань виховання;
o суперечливість, непослідовність, неадекватність;
o опіка і заборони в багатьох сферах життя дітей;
o підвищені вимоги до дітей, часте застосування погроз, осудів,
3. Вікові кризи дітей розглядаються як фактори їх підвищеної конфлікт-ності. Вікова криза являє собою перехідний період від одного етапу дитячого розвитку до іншого. У критичні періоди діти стають неслухняними, примхливими, дратівливими. Вони часто вступають у конфлікти з оточенням ,особливо з батьками. У них виникає негативне ставлення , які вони раніше виконували, що призводить до впертості. Виділяють наступні вікові кризи дітей:
o криза першого року (перехід від дитинства до раннього дитинства);
o криза "трьох років" (перехід від раннього дитинства до дошкільного ві-ку);
o криза 6-7 років (перехід від дошкільного до молодшого шкільного віку);
o криза статевого дозрівання (перехід від молодшого шкільних до підліткового віку - 12-14 років);
o підліткова криза 15-17 років .
4. Особистісний фактор. Середовище особистісних особливостей батьків, що сприяють їхнім конфліктам з дітьми, виділяють консервативний спосіб мислення, прихильність застарілим правилам поведінки і шкідливих звичок (вживання алкоголю і т.д.), авторитарність суджень, ортодоксальність переконань і т.п. Серед особистісних особливостей дітей називають такі, як низька успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій батьків, а також неслухняність, упертість, егоїзм і егоцентризм, са-мовпевненість, лінощі і т.п. Таким чином, розглянуті конфлікти можуть бути представлені як результат помилок батьків і дітей.
Виділяють наступний типи відносин батьків і дітей:
o оптимальний тип відносин батьків і дітей;
o потребою це назвати не можна, але батьки цікавляться інтересами дітей, а діти діляться з ними своїми думками;
o скоріше батьки проникають у турботи дітей, чим діти діляються з ними (виникаєспільне невдоволення);
o скоріше діти відчувають бажання поділятися з батьками, чим ті турбуються, інтересами і заняттями дітей;
oповедінка, життєві прагнення дітей викликають у родині конфлікти, і при цьому скоріше праві батьки;
oповедінка, життєві прагнення дітей викликають у родині конфлікти, і при цьому скоріше праві діти;
o батьки не цікавляться інтересиами дітей, а діти не відчувають бажання ді-лятися з ними (протиріччя не помічалися і переросли в конфлікти, взаємне від-чуження).
Найбільше часто конфлікти в батьків виникають з дітьми підліткового віку. Психологи виділяють наступні типи конфліктів підлітківз батьками: конфлікт нестійкості батьківського відношення (постійна зміна критеріїв оцінки дитини); конфлікт гіперопіки; конфлікт неповаги прав на самостійність (тотальность вказівок і контролю); конфлікт батьківського авторитету (прагнення домогтися свого в конфлікті за будь-яку ціну).
Звичайно дитина на домагання і конфліктні дії батьків відповідає такими реакціями (стратегіями), як:
o реакція опозиції (демонстративні дії негативного характеру);
o реакція відмовлення (непокора вимогам батьків);
o реакція ізоляції (прагнення уникнути небажаних контактів збатьками, приховування інформації і дій). Виходячи з цього основними напрямками профілактики конфліктів батьків з дітьми можуть бути наступні:
1. Підвищення педагогічної культури батьків, що дозволяє враховувати вікові психологічні особливості дітей, їхні емоційні стани.
2. Організація родини на колективних початках. Загальні перспективи, ви-значені трудові обов'язки, традиції взаємодопомоги, спільні захоплення є основою виявлення і дозволу виникаючих протиріч.
3. Підкріплення словесних вимог обставинами виховного процесу.
4. Інтерес до внутрішнього світу дітей, їхнім турботам і захопленням. На думку психологів конструктивній поведінці батьків у конфліктах з маленькими дітьми може сприяти наступне:
" завжди пам'ятати про індивідуальність дитини;
" враховувати, що кожна нова ситуація вимагає нового рішення;
" намагатися зрозуміти вимоги маленької дитини;
" пам'ятати, що для змін потрібен час;
" протиріччя сприймати як фактори нормального розвитку;
" виявляти сталість стосовно дитини;
" частіше пропонувати вибір з декількох альтернатив;
" схвалювати різні варіанти конструктивної поведінки
" спільно шукати вихід шляхом зміни в ситуації;
" зменшувати число "не можна" і збільшувати число "можна";
" обмежено застосовувати покарання, дотримуючись при цьому справедливості і необхідності;
" дати дитині можливості відчути неминучість негативних наслідків його провини; логічно роз'ясняти можливості негативних наслідків;
" розширювати діапазон моральних, а не матеріальних заохочень;
" використовувати позитивний приклад інших дітей і батьків;
" враховувати легкість переключення уваги в маленьких дітей.
3.Психологічне
Loading...

 
 

Цікаве