WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Родина як фактор, що патогенетично зумовлює неврози у дітей та підлітків - Курсова робота

Родина як фактор, що патогенетично зумовлює неврози у дітей та підлітків - Курсова робота

й у дітей з неврозами. Найбільш обтяжені бабусі дівчинок по материнській лінії.
Конфліктні відносини вірогідно частіше зустрічаються в прабатьківських родинах по лінії матері (63 %), чим по лінії батька (36 %). У матері дитини з неврозом страху конфлікти в прабатьківській родині відбуваються вірогідно частіше, ніж при інших неврозах.
Відносини в прабатьківській родині між батьками і дітьми відрізняються проблемним характером. Конфлікти відзначаються частіше в бабусі дитини і його матері (40 %), рідше - у бабусі дитини і його батька (17 %).
У кожній третій родині прабатьки характеризуються як надмірно строгі і деспотичні. Менш усього це відноситься до бабусі дитини по батьківській лінії. Набагато частіше має місце нерозуміння прабатьками своїх дітей. Виключенням знову ж є відносини між бабусею і батьком дитини, коли нерозуміння зустрічається в третині випадків. Виражений недолік емоційної теплоти чи її відсутність у прабатьківській родині відзначає кожна друга мати з боку обох батьків і кожен другий батько з боку свого батька і тільки кожен четвертий батько - з боку своєї матері.
Відсутність емоційного контакту в прабатьківській родині частіше має місце в батьків дітей з неврозом нав'язливих станів і неврозом страху. Недолік тепла і турботи супроводжується почуттям самітності і тривоги, чим у чималому ступені порозумівається прагнення батьків, особливо матерів, компенсувати свою попередню емоційну незадоволеність гіперопікою стосовно дітей, що є своєрідним симптомом незадоволеності матері, її захистом від страху самітності і відчуження в минулому і сьогоденні. З цього випливає, що в гіперопіці бідують не стільки діти, скільки самі батьки, для яких вона виконує своєрідну психотерапевтичну роль. Нічим іншим не можна пояснити нерідко спостерігалося парадоксальне, на перший погляд, явище, коли поліпшення стану дитини супроводжувалося погіршенням емоційного стану матері, нерідко аж до загострення чи маніфестації неврозу з ведучим тревожно-депримірованим тлом настрою. Поліпшення емоційного стану, що відбувається в процесі психотерапії дитини з неврозом, у тому числі зменшення його тривоги і страху, робить менш актуальним і надмірну турботу, зайве запобігання від небезпеки і занепокоєння. У цих умовах невротична потреба матері в надлишковій турботі про дитину виявляється незадоволеною, а найбільш доступний шлях вираження її занепокоєння - блокованим. Суб'єктивне відчуття своєї "непотрібності", відсутність конкретної мети, нездатність переключити увагу на нові, більш позитивні сторони взаємин з дитиною є факторами декомпенсації емоційного стану матері. Тому ми серйозно задумуємося над тим, чи варто поспішати з поліпшенням емоційного стану дитини з неврозом без попередньої чи рівнобіжної психотерапевтичної допомоги матері, а також відрегулювання деяких проблем сімейних взаємин.
Як буде показано далі, батьки дітей з неврозами не тільки мимоволі компенсують, але і повторюють багато з проблем взаємин у прабатьківській родині, у тому числі неприйняття індивідуальності дітей, відсутність розуміння їхніх можливостей і потреб і т.д. Це порозумівається формуванням патологічних установок і стереотипів відносин, що діють як задані, запрограмовані чи навіть як викликані в життєвому досвіді. Крім того, усвідомлення своїх помилок, нехай навіть і часткове, відбувається в результаті спроб батьків зрозуміти причини невротичного захворювання дитини вже "post factum". Визначена роль у повторенні неадекватного досвіду міжособистісних сімейних відносин належить тим особливостям особистості батьків, що є загальними з особливостями особистості прабатьків. До них відносяться, у першу чергу, сензитивність, гіперсоціалізація і тривожність. Конституціонально-генетичною передумовою сензитивності є емоційна чутливість чи у більш широкому плані - емоційна реактивність, гіперсоціалізації - інертність нервових процесів, що нерідко виявляється ригідністю мислення. Конституціонально-генетичною передумовою тривожності є загострення інстинкту самозбереження. Розвиток цих передумов відбувається під впливом невдалого досвіду міжособистісних відносин.
Як відзначає Б. Д. Карвасарскій [11], проблема формування невротичної особистості і виникнення неврозу має потребу в подальшій розробці.
В. В. Ковальов підкреслює: "Недооцінка даних соціально-психологічного обстеження, неуважність до мотивів і характеру особистісних реакцій дитини чи підлітка, невміння розібратися в складних міжособистісних взаєминах у родині, дитячому колективі ведуть до переоцінки етіологічної ролі анамнестичних даних про ранні екзогенно-органічні шкідливості значення окремих проявів резидуально-органічної церебральної недостатності та остаточної неврологічної мікросимптоматики".
2.3 Особистість батьків
У батьків є ряд спільних особливостей особистості, головним чином у вигляді сензитовності та гіперсоціалізації. Під сензитивністю розуміється підвищена емоційна чутливість, уразливість і вразливість, образливість, які виражаються схильністю "все близько брати до серця" та легко засмучуватись, а під гіперсоціалізацією - загострене почуття відповідальності, обов'язку, труднощами компромісів. Контрастне поєднання сензитивності та гіперсоціалізації означає наявність внутрішнього протиріччя між почуттям та обов'язком., яке сприяє виникненню внутрішнього морально-естетичного конфлікту.
Другою загальною особливістю особистості матері та батька є захисний характер поведінки, тобто відсутність відкритості, безпосередності та невимушеності у спілкуванні, що зумовлено не стільки способом вираження емоцій, скільки отриманим раніше травмуючим досвідом міжособистісних відносин. У зв'язку з цим батьки підкреслюють наявність у себе проблем самовираження та самоконтролю, вказуючи, що могли би бути набагато активніші, якби не приходилося стримувати себе. Проблеми міжособистісних відносин не виявляються грубими порушеннями соціальної адаптації, розгальмованими й асоціальними формами поводження. Чимало проблем і в області сексуальних відносин. Часто зустрічається зниження полового потяга, особливо з боку жінки, є індикатором емоційної незадоволеності відносинами в шлюбі, а в більш виражених випадках являє собою симптом невротичного стану.
Невроз на момент обстеження діагностований у більшості матерів (62%). Якщо врахувати і стан емоційного стресу, не сягаючого ступеня неврозу, то таких матерів виявляється 78 %.Здебільшого невроз у них виявляється у виді неврастенії і неврозу страху; звичайно його клінічна форма відповідає клінічній формі неврозу в дитини. Найбільше часто невротичний стан матері виявляється при неврозі страху в дітей (80%), трохи рідше при неврастенії і неврозі нав'язливих станів (63%) і рідше всього при істеричному неврозі (40%).
Невроз у батьків спостерігається в три рази рідше, ніж у матерів (21 %). У сполученні зі станом емоційного стресу цей показник збільшується до 37 %.
Найчастіше (53%) зустрічаються родини, у яких один з подружжя (переважно мати) хворий неврозом чи знаходиться в стані емоційного стресу. Рідше має місце наявність неврозу чи емоційного стресу в обох в подружжі (29%) і найменше родин з
Loading...

 
 

Цікаве