WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Природа інтелекту - Курсова робота

Природа інтелекту - Курсова робота

інших, навпаки, була потрібна монотонна робота, що отупляє.
Так непомітно дитина вступала в доросле життя, і треба сказати, що цим шляхом поки ще йдуть три чверті всього населення Землі. Мислення та інтелектуальні прояви формувалися у визначених рамках, характерних для того середовища, у якому належало жити майбутній дорослій людині. У представників привілейованих шарів інтелект розвивався в більш "абстрактному" напрямку відповідно до їхнього рівня культури. У народних масах інтелект повинен був носити "практичний" характер і відбивати професійні навички. Що стосується жінок, то через традиційний підхід до їхньої ролі у суспільстві відмінності були виражені в меншій степені. Від них вимагався достатньо практичний розум для ведення господарства. На це могли нашаровуватися, в залежності від соціального походження жінки, деякі елементи культури.
При демократизації початкової, а потім середньої освіти була поставлена задача дати кожній людині можливість максимально розвити свої здібності з тим, щоб вона могла цілком реалізувати наявні в неї можливості. У той же час школа взяла за основу стару модель навчання, і в ній збереглися цінності і уявлення про культуру й інтелект, властиві (як раніше, так і донині) привілейованим шарам. Це було зроблено в надії на те, що уявлення, характерні для нижчих класів, зможуть змінитися на користь "елітної" культури. При цьому не була врахована соціальна дійсність, що не може мінятися настільки швидко - проходять сотні років, а вона усе ще залишається колишньою.
У нижчих шарах і неблагополучних етнічних меншинах життєва реальність і далі розглядається як щоденна боротьба за виживання, а не як можливість эстетичного й інтелектуального розвитку. Тому такі групи населення усе ще не сприймають культуру, яка не пов'язана з їх повсякденними потребами.
Дитина, що вийшла з нижчих шарів, опиняється "між двох вогнів" - між шкільним вихованням, яке не знаходить відгуку в її родині, з одного боку, і повсякденним життям, яке властиве її середовищу і заставлє її як найшвидше прилучитися до світу праці, з метою здобуття самостійності.
Навіть у тому випадку, коли в родині для таких дітей створюються сприятливі умови і вони мають можливість навчатися і одержати диплом спеціаліста, то їм всерівно прийдеться зштовхнутися з обмеженістю традиційного виховання в школі, найчастіше абсолютно відірваного від життя. Ясно, що в подібній системі тільки завдяки особливим особистісним властивостям і сильній внутрішній мотивації, дитина з нижчих шарів може здолати ті перешкоди, що стануть перед нею на шляху до "інтелігентності" і університетської освіти. Саме в такій системі шкільного виховання і на базі властивих їй критеріїв оцінювання, були розроблені так звані тести на розумовий розвиток.
4. Оцінка інтелекту.
Тести для оцінки інтелекту з'явилися ще на початку нинішнього століття, коли французький уряд доручив Біне скласти шкалу інтелектуальних здібностей для школярів. У 1881 році було введено загальне обов'язкове навчання. Це швидко привело до того, що в переповнених класах опинилися разом і "обдаровані", і явно "відсталі" діти, об'єднані лише по віковій ознаці. Завдання Біне полягало в тому, щоб більш правильно розподілити школярів по ступінях навчання в залежності від їх "інтелекту".
Вимога, що школа пред"являла (і, як ми вже знаємо, пред'являє донині) до учня - це швидке виконання завдань, що вимагає мобілізації пам'яті, формування понять і рішення проблем, що мають часом лише віддалене відношення до повсякденного досвіду дитини. Головною проблемою викладачів при цьому стала повільна робота деяких дітей, через яку відставав весь клас. У зв'язку з цим знадобилися критерії для того, щоб "повільних" дітей направляти в більш молодші класи, а "середні" і "швидкі" учні могли просуватися з достатньою по прийнятих педагогічних критеріях швидкістю.
Саме виходячи з такої концепції навчання і відповідного їй типу інтелекту, Біне створив свою шкалу, що була опублікована ним у 1905 році.
4.1. Перший тест і уявлення про розумовий вік.
Спочатку Біне зібрав дуже велику інформацію про ті знання і навички, що давалися школою. З'ясувалося, що від учнів потрібно, наприклад, знати назви частин тіла, повторювати якісь фрази чи цифри, порівнювати між собою два відрізки прямих чи дві крапки, змальовувати квадрат чи ромб, здійснювати зворотній рахунок, описувати якісь картинки і т.д.
Біне запропонував завдання по всіх цих пунктах дітямз вибірки, що включала представників різного віку, і для кожної вікової групи відібрав ті завдання, з якими впоралися 50-80 % дітей цієї групи. Після кількох додаткових перевірок він відібрав 10 наборів по 6 завдань в кожному, при цьому кожен набір відповідав певній віковій групі від 3-х до 12-и років.
При використанні таких тестів, дитині визначеного хронологічного віку (ХВ) (тобто віку від дня народження) пропонують набори завдань для дітей 3, 4 і т.д. років, до тих пір поки не виявлялося, що вона вже не в змозі за обмежений час (як в школі) виконати три завдання відразу.
Оскільки для кожної вікової групи (яка відповідає діапазону в 12 місяців) було розроблено по 6 завдань, потрібно було зарахувати два місяці за кожне виконане завдання і скласти всі ці цифри, щоб одержати кількість місяців, які відповідають по Біне розумовому віку (РВ) дитини. Так, якщо хронологічний вік дитини 7 років (84 місяці) і вона розв"язала всі завдання для дітей 3, 4 і 5 років, чотири завдання для дітей 6 років, і два завдання для дітей 7 років, то в цілому її розумовий вік складе 24 місяці + 12 + 12 + 8 + 4 місяці = 72 місяці = 6 років. Звідси випливає висновок, що за рівнем інтелекту така дитина відстає від своїх ровесників на рік.
4.2. Поняття про коефіцієнт інтелектуальності (IQ).
Проте, незабаром стало відомо, що різниця, наприклад, в 30 місяців (2,5 роки) між розумовим і хронологічним віком для дитини 5-и років і 12,5 років - не одне і теж. В першому випадку ця різниця складає половину хронологічного віку, а в другому - тільки 1/5.
У зв"язку з цим німецький психолог Штерн в 1912 році запропонував математичне рівняння, яке дозволяє незалежно від хронологічного віку дитини "порівняти" її з "нормальними" дітьми цього ж віку. В результаті дуже простих розрахунків він одержав певний показник, який відображає зв"язок між розумовим і хронологічним віком; він назвав цей показник коефіцієнтом інтелектуальності (IQ).
Концепція такого коефіцієнту основана на уявленні про те, що нормальна дитина - це така дитина, у якої розумовий вік відповідає хронологічному.
Проте, у цього метода залишається один недолік. Починаючи з певного хронологічного віку ставало вже незрозуміло, чому відповідає розумовий вік. Наприклад, що можна сказати, якщо у 40-а літнього чоловіка розумовий вік складає 37,5 років? Виявилось, що після 20-25 років IQ, розрахований по розумовому віку, вже втрачає свій зміст.
Для того, щоб усунути цей недолік, в 40-х роках були розроблені таблиці IQ на основі результатів, одержаних при тестуванні представників кожної вікової групи. Це дало можливість безпосередньо "класифікувати" піддослідного за його показниками, порівнюючи їх з показниками такої референтної групи.
4.3. Інші тести на інтелект.
Тест Біне, вдосконалений ним спільно з Симоном, був незабаром адаптований до умов США Терменом і був названий в Америці тестом Стенфорд-Біне. В ті часи Америка готувалась до вступу в першу світову війну 1914-1918 рр., і тому виникла необхідність в тестах
Loading...

 
 

Цікаве