WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Природа інтелекту - Курсова робота

Природа інтелекту - Курсова робота

зору, слуху і особливо інтелектуальних функцій у дитини.
Вживання матір"ю лікарських та інших речовин. Багато речовин можуть серйозно порушувати розвиток утробного плоду. Встановлено, що зловживання в перші місяці вагітності деякими антибіотиками, транквілізаторами типу еленіума чи навіть аспирином може призвести до значної затримки розумового розвитку новонародженого. Такі ж наслідки можливі і в тому випадку, якщо мати під час вагітності вживає алкоголь або курить.
3.2. Фактори оточуючого середовища.
З яким би потенціалом не народилася дитина, очевидно, що необхідні їй для виживання форми інтелектуальної поведінки можуть розвиватися і вдосконалюватися лише при контакті з тим середовищем, з яким вона буде взаємодіяти все життя. Дійсно, якщо з самого початку життя інтелектуальні функції, визначаються тільки наслідковими факторами, то дуже швидко ситуація стає іншою. Вже починаючи з року чи двох, дитина набуває здібність більш чи менш ефективно взаємодіяти зі своїм фізичним і соціальним оточенням. При цьому все більш і більш складні обставини і ситуації, в які вона попадає, можуть виявитися вирішальними для її подальшого життя.
Харчування. Серйозна недостатність харчування дитини, особливо сильно проявляється в перші шість місяців. Проте, якщо в подальшому дитина почне харчуватися нормально і жити в стабільних умовах з достатньою психічною стимуляцією, то вже до 4-5 років може наздогнати в своєму розвитку ровесників, які нормально харчувалися з моменту народження. Проте, ясно, що така компенсація неможлива для дітей Калькутти, Ефіопії або західних гетто; у них порушення, які виникли ще у зв"язку з несприятливими умовами протікання вагітності, будуть тільки посилюватися і більш чітко проявлятися в результаті щоденного недоїдання.
Психічна стимуляція. Психічна стимуляція вже з перших місяців життя може мати вирішальне значення для інтелектуального розвитку дитини - можливо навіть, ще більше, ніж правильне харчування чи фізичний догляд. Наприклад, було показано, що у дітей які виховувались в закладах, де спілкування було недостатнім (на 10 дітей була тільки одна вихователька), вже з другого року життя спостерігається значне відставання в руховій і мовній сфері. Навпаки, якщо діти росли з батьками, які постійно стимулювали їхню психіку, даючи їм можливість спілкуватися з різними людьми, маніпулювати з новими предметами і освоювати нові навички, то вони розвивались гармонічно.
В 1967р. Хебер і його співробітники відібрали для вивчення 40 новонароджених негритят із самих неблагополучних районів Мілуокі. В їхніх матерів були явні інтелектуальні дефекти, а батьків в більшості випадків, в сім"ї не було. Половина цих дітей була залишена зі своїми матерями без будь-якого втручання експериментаторів, а 20 інших дітей виховувались за спеціальною програмою, в ході якої їхні сім"ї одержували рекомендації по догляду за дітьми а також постійну професійну допомогу. У віці 2,5 роки ці діти були взяті в заклади, де вони до поступлення в школу (в 6 років) одержували спеціальну освіту із розрахунку 35 годин на тиждень.
Коли через 3 роки Хебер провів тести з усіма дітьми, то виявилося, що ті з них, котрі виховувались за спеціальною програмою, одержали бали більш високі або такі самі як діти їхнього віку (незалежно від кольору шкіри). Що стосується інших дітей, то їхній інтелектуальний рівень був значно нижчий від середнього: різниця в IQ (коефіцієнті інтелектуальності) між піддослідною і контрольною групами складала 20-30 балів.
Проте, ще більш вражаючі результати одержав Скілс з співробітниками за допомогою менш складних методів. В 30-і роки Скілс займався малолітніми дітьми в одному із сирітських пансіонатів штату Айова. Цих немовлят вважали розумово відсталими, і вони цілодобово залишалися одні в своїх ліжечках. При цьому вони були відділені один від одного високими занавісками, і оскільки вихователів в пансіонаті не вистачало, то вся психічна стимуляція зводилась до малочисельних контактів з нянями під час догляду та кормлення.
Скілс вирішив спробувати помістити 13 таких дітей в інші умови, а саме в заклади для розумово відсталих жінок. При цьому він вважав, що дітей хоч будуть колисати та ласкати. Саме так і сталося: дуже скоро жінки прийняли цих немовлят як своїх. З цього моменту розвиток дітей з кожним днем почав змінюватися. У них сформувалася мова, і скоро їхній інтелект досяг норми.
Одна із співробітниць Скілса підтримувала зв"язок з ними близько 40 років, і вона повідомляє, що всі вони стали повноправними членами суспільства. Багато з них мали сім"ю і дітей, а четверо одержали вищу освіту. Що стосується інших 12-и дітей, які залишились в тих самих умовах в пансіонаті, вони так і не досягли нормального інтелектуального рівня, і кілька років тому третина з них ще жила в спеціальних закладах.
Вплив кількості дітей в сім"ї. Можна було б допустити, що розумовий розвиток дитини буде тим гармонійнішим, чим більше в нього братів і сестер.Однак, насправді, як показала робота двох співробітників Зайонца, це зовсім не так. Виявилося, що чим більше в родині дітей, тим нижче їхній середній коефіцієнт інтелектуальності. Крім того, було виявлено, що старші завжди виявляються більш розвинутими, ніж їхні молодші брати і сестри. Найвищі бали були одержані старшими дітьми в родинах з дев"ятьма дітьми. Різниця в IQ між цими двома крайніми групами складала близько 10 балів.
Отже, існує, очевидно, тісний зв"язок між інтелектуальним розвитком дитини і її можливостями спілкуватися з дорослими протягом досить довгого часу. Зрозуміло, що це можна здійснити тільки в невеликих сім"ях, які найбільш поширені в середніх і привілейованих шарах суспільства.
Соціальне положення. Було показано, що коли у дітей в перший рік життя спостерігаються розумові чи рухові дефекти, то дітям з незаможних шарів надалі сутужніше надолужити своє відставання, ніж дітям із середніх шарів.
З другого боку, виявилося, що шкільна успішність юних негрів і метисів, що народилися в матеріально неблагополучних родинах, але з перших місяців життя вихованих у забезпечених родинах представників білої раси, суттєво вища, ніж успішність у кольорових дітей, які виросли у їхньому рідному середовищі.
Дослідження, проведені у Франції, теж показали, що IQ у дітей, які народилися в бідних родинах, але вихованих у родинах із привілейованого шару, приблизно на 20 балів вище, ніж у їхніх братів і сестер, вихованих батьками.
Здається безсумнівним, що між соціальним середовищем, в якому виростає дитина і її шкільною успішністю існує тісний зв'язок.
Соціальний стан і шкільна успішність. До початку нашого століття в більшості західних країн на дитину дивилися як на "дорослого в мініатюрі", який більш чи менш швидко (в залежності від соціального походження) прилучається до світу дорослих. Якщо дитина належала до забезпеченого шару, то її вихованням займались гувернер або вчителі, які навчали її законам життя суспільства і тому, як правильно себе в цьому суспільстві вести. Навпаки, діти "з народу" із семи чи восьми років поступово прилучались до праці - чи в полі, чи у лісі, чи в майстерні, або на заводі. У цьому трудовому світі інтелектуальний розвиток був тісно пов'язаний із засвоєнням професійних навичок і значною мірою залежав від трудового колективу і від взаємовідносин між колективом і начальством. Найважливішим фактором розвитку інтелекту був рід занять дитини: в одних випадках потрібно було постійно думати про підвищення майстерності, а в
Loading...

 
 

Цікаве