WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Закономірності та механізми прояву агресивності, тривожності та фрустрації у обдарованих підлітків - Курсова робота

Закономірності та механізми прояву агресивності, тривожності та фрустрації у обдарованих підлітків - Курсова робота

деструктивними тенденціями у суб'єкт-суб'єктних стосунках Деструктивний компонент людської активності необхідний у діяльності, оскільки потреба індивідуального розвитку неминуче формує у людях здатність до усунення перешкод, подолання того, що протидіє цьому процесу.
Загалом вчені виділяють кілька моделей поведінки, за допомогою яких можна схарактеризувати дитячу агресивність. Проте всі форми агресивності мають одну спільну рису: вони викликані спробами контролювати ситуацію, впливати на неї з метою вдосконалення або себе, або свого оточення, включаючи близьких людей. Реакція у вигляді агресивної поведінки проводиться в дію вродженими і набутими механізмами, деякою внутрішньою, мотивуючою силою.
Двома основними формами агресії, з якими приходиться стикатися батькам, практичним психологам, виступають:
1) недеструктивна агресія, тобто стійка неворожа, самозахисна поведінка, спрямована часто на досягнення поставленої мети;
2) ворожа деструктивність, тобто злостива, неприємна поведінка, що завдає болю оточуючим. Ненависть, розлюченість, бажання помсти теж можуть бути формою захисту, однак породжують багато особистісних проблем і примушують страждати оточуючих. Дана форма агресії викликається і активізується в результаті сильних неприємних переживань (надмірний біль, дистрес).
Недеструктивна форма агресивної поведінки виявляється в дітей вже з перших місяців життя. Дитина поводиться агресивно, щоб самоствердитися, перемогти в певній ситуації та удосконалити свій досвід. Цей тип агресивності є важливим умотивуванням для розвитку пізнання і здібності покластися на себе. Він спонукає до необхідної конкуренції, яка нерідко на ранніх етапах ще не є ворожою деструктивністю. Така поведінка служить для захисту потреб, власності, прав і тісно пов'язана із задоволенням особистих бажань, досягнення мети.
Нестерпні біль і дистрес змінюють ворожу недеструктивну агресивність на протилежну, що викликається бажанням усунення болю. Тобто виникає тип агресії, який набуває рис деякого ендогенного бажання завдати шкоди або знищити щось у своєму оточенні, що відчувається як джерело надмірного незадоволення. Таким чином деструктивна ворожість, як і інші форми агресивності викликається спробами утвердитися і контролювати життєві ситуації.
Отже, перший тип агресивності бажаний для виживання і досягнення успіху. Другий, незважаючи на ряд негативних якостей, часом теж може бути для адаптації та виживання [25,9ст. ].
Не можна залишити поза увагою і ситуативні фактори, на які вказував І.Фурманов і які теж певною мірою впливають на виникнення агресії в дітей:
- Оцінка іншими людьми. Було встановлено, що присутність інших людей вже сама по собі може або посилювати, або гальмувати агресію.
- Навмисність агресії. Існує точка зору. Що для початку агресії нерідко буває достатньо знати, що інша людина має ворожі наміри, хоча безпосереднього акту агресії не було.
- Сприйняття агресії. Поширення відео- і телепрограм із сюжетами насильства і захоплення ними дітей викликають гостру критику педагогів, які вважають, що такі сцени на екрані і фільми жахів роблять дитину більш агресивною і жорсткою.
- Бажання помсти. Як уже зазначалося, часто агресія, особливо в підлітковому віці, може виникнути як відповідна реакція на поведінку оточуючих тобто як акт помсти за щось [49,12-13ст. ].
Агресивну поведінку не можна однозначно вважати поганою. Виникаючи в критичній ситуації вона виконує захисну функцію, інколи функцію розв'язання (виходу) з ситуації Найчастіше агресивна поведінка спостерігається у дитини в критичні вікові періоди. Це свідчить про те, що жити дитині стало складніше: будь-яку важку ситуацію в момент вікової кризи дитина переживає важче, тому можна чекати зростання агресивних елементів в поведінці. Це стосується як нормальної дитини, так і обдарованої.
Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки проявів жорстокості і агресивності. Треба зазначити, що агресія підлітків, безпосередньо не пов'язана з порушенням установлених правил і норм й відокремлюються від асоціальної поведінки.
Становлення агресивної поведінки - складний і багатогранний процес, в якому діє ціла низка чинників.
Агресивна поведінка визначається впливом сім'ї. Характер стосунків між батьками, між батьками і дітьми, дисгармонія в сім'ї є чинниками, що визначають агресивну поведінку дітей.
Особистісні характеристики також відіграють важливу роль у формуванні агресивної поведінки. До них ми відносимо підвищений рівень психопатизації, нестійкість емоційного стану, що виявляється в підвищенні збудливості, а також депресивності, яка веде підвищення рівня тривожності, скутості, невпевненості в собі.
Основними формами агресивної поведінки є:
- фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої особи;
- негативізм, спрямований проти керівництва і встановлення правил;
- підозрілість, тобто недовіра дооточуючих людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити;
- вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи, приниження,
- аутоагресія - агресія спрямована на самого себе.
Агресивна поведінка обдарованих підлітків постає як спосіб:
- досягнення значущої мети;
- самовираження і самоствердження;
- задоволення потреби спілкування;
- відреагування на неблагополучну обстановку в сім'ї і на жорстоке ставлення збоку батьків.
Таким чином, в підлітковому віці агресивна поведінка являє собою своєрідний захисний механізм.
Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки обдарованих підлітків, можна попередити чи обмежити прояв форм агресії.
Психологічні дослідження [44 ] показують, що внутрішнє спонукання до агресії може створюватись фрустрацією. Фрустрація - негативний емоційний стан, що супроводжується усвідомленням неможливості досягти поставленої мети. Він виникає в ситуаціях, що перешкоджають реалізації лінії життя індивіда. Тому фрустрація сигналізує про інтенсивність його негативного ставлення до причин які породили таку ситуацію. Іноді фрустрація буває тривалою, що призводить до різкого звуження кола життєвих зв'язків особистості. Тоді все що відбувається розглядається під кутом зору події, яка спричиняє фрустрацію. Остання може стосуватися не лише майбутнього чи теперішнього, а й минулого.
Фрустрація може розглядатися, як одна з форм психологічного стресу. У зв'язку з фрустрацією розрізняють:
- фрустратор - причина, яка викликає фрустрацію;
- фрустраційна ситуація;
- фрустраційна реакція.
Фрустрація супроводжується гамою в основному від'ємних емоцій: гнів, подразливість, почуття вини і т.п. Рівень фрустрації залежить:
- від сили інтенсивності фрустратора;
- від функціонального стану людини, що попала в фрустраційну ситуацію;
- від сформованих при становленні особистості стійких форм емоційного реагування, на життєві труднощі [11,635ст. ].
Дитяча фрустрація - негативний психологічний стан у дитини, обумовлений неможливістю розв'язати специфічні завдання вікового розвитку. Причиною може бути
Loading...

 
 

Цікаве