WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Закономірності та механізми прояву агресивності, тривожності та фрустрації у обдарованих підлітків - Курсова робота

Закономірності та механізми прояву агресивності, тривожності та фрустрації у обдарованих підлітків - Курсова робота

А.І.Савєнеков та ін.). Обдарованість реально існує в русі, в розвитку. Таке розуміння привело до створення теоретичних моделей обдарованості, в яких є фактори, які характеризують потенціал особистості і фактори середовища До таких може бути віднесена "мультифакторна модель обдарованості" Ф.Монкса.
Найбільш інтересний варіант "п'ятифакторної моделі" А.Танненбаума. Він підкреслює, що сама по собі наявність інтелектуальних і творчих якостей не може гарантувати реалізацію особистості в творчій діяльності. Для цього потрібна взаємодія п'яти умов, що включають зовнішні і внутрішні фактори:
1) загальні здібності;
2) спеціальні здібності в конкретній галузі;
3) спеціальні характеристики інтелектуального характеру, що підходять до конкретної сфери спеціальних здібностей;
4) стимулююче середовище, що відповідає розвитку цих здібностей (сім'я, школа та ін.);
5) випадкові фактори (опинитися в потрібному місці, в потрібний час).
Однією з останніх, за часом виникнення концепцій обдарованості, вважається концепція Р.Стернберга, згідно якої інтелект має три аспекти -аналітичний, творчий і практичний. Кожен з них може бути домінантним або рецесивним в інтелекті конкретної людини. За Р.Стернбергом, можливості інтелекту значно більші за ті, що вимірюються різними тестами. Сприйняття інтелектуальних здібностей оточення у будь-якому суспільстві має парадоксальний характер: високий інтелект не викликає симпатії, породжує заздрість, роздратування. З міфів про аргонавтів, до нас дійшов вислів: "Розумна Медея, тому її й ненавидять". Іноді можна почути й таке: виключити з колективу, чи оголосити бойкот якомусь учню, бо він "дуже розумний".
Обдарованість. на думку Р.Стернберга, багатовимірне утворення, її не можна зводити ні до коефіцієнта інтелектуальності, ні до креативності ні до мотивації [32, 9ст.].
В Росії була розроблена "Рабочая концепция одаренности" під редакцією Д. Б. Богоявленської та В. Д.Шадрікова. За визначенням авторів концепції "обдарованість" це системна, розвиваюча на протязі життя якість психіки, яка визначає можливість досягнення людини високих результатів в одному або декількох видів діяльності порівняно з іншими людьми. Даючи цьому власну власну оцінку, автори відмічають: "В запропонованому визначенні вдалося відійти від життєвого уявлення про обдарованість, як кількісного ступеня вираження здібності і перейти до розуміння обдарованості, як системної якості" [4].
Інтересним і оригінальним є пропозиція авторів концепції представити "ядро обдарованості" не у вигляді трьох, як в західних моделях, а у вигляді двох основних компонентів - інструментального і мотиваційного. Це без сумніву, суттєвий крок вперед в порівнянні із моделями, що виконували раніше функцію офіційної точки зору (С.Л.Рубінштейн, Б.Н.Теплов, А.М.Матюшкін та ін.)[26,29-33ст ].
Розведення інтелекту і креативності - предмет суперечок наших дослідників між собою. Автори даної концепції здійснили цю диференціацію всередині так званого "інструментального компоненту" обдарованості, що е в даному випадку виправданим, логічним і досить продуктивним кроком. Мотивація диференційована авторами досить традиційно. Вона утримує п'ять основних ознак:
1) підвищена вибіркова чутливість, до певних сторін предметної діяльності;
2) яскраво виражений інтерес до тих чи інших занять, чи сфер діяльності, надзвичайно висока захопленість предметом;
3) підвищена пізнавальна потреба;
4) перевага парадоксальної, невизначеної інформації;
5) висока критичність по відношенню до результатів власної праці, схильність ставши перед собою "супер важкі" цілі, прагнення до досконалості.
Принципово Інакше переглянута проблема видів обдарованості. Ними виділено п'ять критеріїв для їх визначення:
- види діяльності і забезпечуючі її сфери психіки;
- рівень сформованості;
- форма виявлення;
- широта виявлень у різних видах діяльності;
- особливості вікового розвитку .
Теоретичні питання обдарованості досліджували А.Н.Лєонтьєв, П.Я.Гальперін, В Ананьєв, А.Брушлинський, Н.С.Лейтес, О. Ковальов, І.Костюк, В.М'ясіщев. Г.Костюк тлумачить обдарованість як індивідуальну своєрідність здібностей людини, вказуючи на значущість природних даних кожної особистості як сили, котра є вихідною внутрішньою спонукою розвитку здібностей [32 ].
Н.С.Лейтес під терміном "обдарованість" розуміє набір здібностей, він вважає, що дитяча обдарованість виявляється у схильності до праці, у гострій потребі дитини займатися певним видом діяльності. До того ж не будь-яка діяльність розвиває, а лише та, у процесі якої виникають позитивні емоції[22 ].
Саме емоційні реакції і стан дитини є, на думку С.Яковлевої, основними формами усвідомлення нею своєї індивідуальності [55,17ст. ].
За Л.І.Слободянюк, обдарованість - це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а ще й сукупність її особистісних характеристик.
В.Е.Чудновський і В.С.Юркевич визначають обдарованість як високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей.
Аналіз праць вітчизняних та зарубіжних вчених дав змогу зробити висновок, що обдарованість - комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дозволяють потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми. Отже, обдарованість виступає як інтеграція різних здібностей з мстою досягнення позитивних результатів конкретної діяльності.
Власне, кожна вище згадана концепція вірна по-своєму, проте дилема навколо феномену обдарованості буде тривати і надалі, оскільки дане питання, з кожним днем стає все більш актуальнішим
1.3 Психологічна характеристика особливостей особистості обдарованої дитини у підлітковому віці: агресія,фрустрація, тривожність
Обдарована дитина - це без сумніву велике щастя, проте наступає підлітковий вік, для якого характерні не тільки швидкі зовнішні і внутрішні зміни, але й такі "зсуви" в поведінці, які змушують відносити цей вік до важких. Звичайно, степінь і характер прояву вікових особливостей підлітка залежить від багатьох обставин, в тому числі від рівня і спрямованості його обдарованості. Які психологічні властивості підліткового віку? Який відбиток на стан, відносини, діяльність і поведінку підлітка накладає обдарованість дитини? [ 12,558ст.].
Перехід від дитинства до зрілості проходить як правило гостро і драматично, в ньому найбільш випукло переплітаються тенденції соціального розвитку. 3 одного боку, для цього періоду характерними є негативні прояви - дисгармонія особистості, зміна встановлених інтересів дитини, протестуючий характер поведінки дитини по відношенню до дорослого.
З іншого боку, підлітковий вік характеризується масою позитивних факторів - збільшується самостійність дитини, більш самостійними і змістовними стають відносини з іншими дітьми і дорослими, значно розширюється і змінюється сфера діяльності підлітка, розвивається почуття відповідальності.
Цей період характеризується виходом дитини на якісно нову соціальну позицію, в якій реально формується її свідоме відношення до себе, як до члена суспільства.
Із включенням підлітка в сферу діяльності суспільства, в нього виникає потреба в самовираженні; переважають мотиви прояву своєї індивідуальності, самооцінки під час діяльності; прагнення
Loading...

 
 

Цікаве