WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Закономірності та механізми прояву агресивності, тривожності та фрустрації у обдарованих підлітків - Курсова робота

Закономірності та механізми прояву агресивності, тривожності та фрустрації у обдарованих підлітків - Курсова робота

дослідники класифікують обдарованість за видами діяльності. Говорять, наприклад, про математичну, музичну, мовленнєву, лідерську та інші види обдарованості. Однак сучасні наукові дослідження в більшій мірі розвертаються навколо понять інтелекту, креативності (творчих здібностей), навчанні. Вважається, що ці три здібності виступають важливими компонентами успіху у різних професіях .
Зазначимо, що у давні часи великого значення надавали розвитку здібностей дітей, селекції еліти. Платон вважав, що юні обдарування треба навчати окремо, а Конфуцій пропонував інтенсивно розвивати саме таких дітей, бо в них вбачав гарантію майбутнього нації.
Обдарованість може бути визначена, як володіння великими здібностями. Здібність - одне з загальних психологічних понять. В вітчизняній психології багато авторів давали йому розгорнуті визначення. Зокрема, С.Я.Рубінштейн розумів під здібностями "...складне синтетичне утворення, яке включає в себе цілий ряд даних, без яких людина не була б здатною до якої-небудь конкретної діяльності, і якостей, які тільки в процесі певним чином організованої діяльності виробляється" [23,27ст ].
Б.Н.Теплов запропонував три емпіричні ознаки здібностей, які і лягли в основу визначення, яке найчастіше використовується спеціалістами:
- здібності це індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої;
- тільки ті особливості, які мають відношення до успішного виконання діяльності, чи декількох видів діяльності;
- здібності не зводяться до знань, умінь і навичок, які вироблені вже в людини, хоча і обумовлюють легкість і швидкість набуття цих знань і навичок.
Звичайно, успішність виконання діяльності визначає і мотивація, і особистісні особливості. Висока мотивація і така особливість особистості, як працьовитість підвищує успішність. Б.Н.Теплов вказує на те, що окрім успіху в діяльності, здібність детермінує швидкість і легкість оволодіння діяльністю, і це міняє положення з визначенням: швидкість навчання може залежати від мотивації, але почуття легкості під час навчання (інакше - "суб'єктивна ціна", переживання труднощів) скоріше навпаки пропорційне мотиваційній напрузі.
Отже, чим більше розвинута у людини здібність, тим успішніше вона виконує діяльність, скоріше нею оволодіває, а процес оволодіння діяльністю і сама діяльність даються йому суб'єктивно простіше ніж навчання чи робота в тій сфері, в якій вона не має здібностей.
Цю форму здібності можна виразити в об'єктивній формі
чи в суб'єктивній:
Здібному все дається легше, а не здібному набагато важче [4] |.
В своїх працях В.Д.Шадріков приходить до висновку, що поняття "здібність" є психологічною конкретизацією категорії властивості. Властивістю якої "речі" є здібність? За В.Д.Шадріковим найбільш загальним поняттям, яке описує психологічна реальність є поняття психічної функціональної системи, процес функціонування якої (психічний процес), забезпечує досягнення деякого корисного для людини результату.
Здібності за В.Д.Шадріковим є загальними, а не віднесеними до певного виду діяльності: не існує, з цієї точки зору, "кулінарних", "музичних", "педагогічних" та інших здібностей. Постає питання, в чому полягають ці загальні здібності?
Розглянемо роботу цілісної психіки, як оперування знаннями. В цьому процесі можна виділити:
o набуття знань;
o застосування знань;
o перетворення знань.
Системи набуття, застосування і перетворення знань приймають участь у єдиному процесі. В цьому процесі всі три системи взаємодіють. Застосування знань під час рішення задач приводить, до того, що ми навчаємось і набуваємо нових знань. Набуті знання зберігаються і перетворюються, що в свого чергу дозволяє їх застосовувати під час рішення нових завдань.
Здібність до застосування знань можна було б ототожнювати з інтелектом, як здібність розв'язувати задачі на основі набутих знань. Навчання характеризує систему набуття знань, а креативність (загальна творча здібність) - процес перетворення знань (з ним пов'язана уява, фантазія, породження гіпотез і т.д.). Інтелект - це деяка загальна здібність пристосування до нових життєвих умов. Пристосувальний акт - розв'язання життєвої задачі за допомогою інтелекту і здійснюється за допомогою дії розумового еквіваленту об'єкту. Завдяки цьому, рішення проблеми може бути здійснене без, зовнішніх поведінкових спроб, правильно і одноразово: спроби, перевірка гіпотез здійснюється в внутрішньому плані дії.
На думку більшості авторів, набуття знань виступає тільки службовим моментом по відношенню до застосування знань під час рішення життєвої задачі. Важливо, щоб задача була новою, чи в крайньому випадку мала компонент новизни. З проблемою інтелектуальної поведінки пов'язана тісно проблема переносу знань з однієї не розв'язаної задачі на іншу нову .
В науковій психологічній літературі існує, як мінімум, три основних підходи до проблеми творчих здібностей.
Перша точка зору полягає в тому, що як таких, творчих здібностей немає. Обдарованість виступає в якості необхідної, але недостатньої умови творчої активності особистості. Головну роль в детермінації творчої поведінки відіграють мотивації, цінності, особистісні риси (А.Дж.Танненбаум. Л.Олох, А.Маслов та. ін.). до числа основних рис творчої особистості відносять когнітивну обдарованість, чутливість до проблем, незалежність в невизначених і складних ситуаціях.
Друга точка зору полягає в тому, що високий рівень розвитку інтелекту передбачає високий рівень творчих здібностей і навпаки. Творчого процесу, як такого немає. Ця точка зору являється найменш достовірною. Багато в цій позиції визначається поглядами її представників на природу інтелекту.
Прихильники зведення творчих здібностей до інтелекту, опираються на емпіричні дані, до числа яких відноситься класична робота Л.Тернена і К.Кокса. В 1926 році вони проаналізували біографії 282 західноєвропейських знаменитостей і намагались на основі досягнень в віці від 17 до 26 років оцінити їх коефіцієнт інтелекту. Крім того вони опирались на шкалу Стенфорд-Біне, для оцінки інтелекту в дитинстві. В процесі оцінки досягнень враховувались не тільки інтелектуальні, але й творчі досягнення, що апріорно ставило під питання достовірності висновків. Якщо методика враховує не тільки інтелектуальні, але й творчі показники, висновки про зв'язокінтелекту і творчих здібностей являється артефактами методу. Про те результати К. Кокса отримали широке визнання і увійшли в підручники з психології. Порівняння віку оволодіння знаннями і навичками знаменитих людей з аналогічними даними вибірки звичайних дітей показало, що коефіцієнт інтелекту знаменитостей значно вищий від середнього (158,9). Звідси Л.Термен зробив висновок, що генії - це ті люди, яких ще в ранньому дитинстві, за даними тестування можна віднести до категорії високообдарованих.
Однак високий рівень інтелекту не гарантує творчих досягнень. Можна бути інтелектуалом і не стати творцем [15,256ст].
Відсутність однозначного зв'язку між інтелектом і творчістю с аргументом для прихильників підходів альтернативних редукціоністському. Згідно третього підходу творча здібність є самостійним фактором, незалежним від Інтелекту (Дж.Гїллфорд, К.Тейлор, Г.Грубер, Я.А.Пономарьов). В більш "м'якому" варіанті ця теорія гласить,
Loading...

 
 

Цікаве