WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Невротичні розлади у старшокласників - Курсова робота

Невротичні розлади у старшокласників - Курсова робота

підвищеної нервової збудливості переплітаються у того ж самого хворого з симптомами надмірної нервової виснажуваності, що виявляється в легкій стомлюваності в роботі, нестійкості і швидкій виснажуваності уваги, малій інтелектуальній продуктивності. Хворим важко зосередитися на звичному занятті, думки швидко перебігають, відвертаються, не утримується змістпрочитаного. Це викликає у хворого впевненість, що він "втратив пам'ять", що він не зможе більше працювати, через що хвилювання і неможливість зосередитися на триваліший час ще більше посилюється. У співбесіді з хворим виявляється важкість передачі в хронолігчній послідовності дат особистого та громадського життя: хворі забувають дати основних подій, імена знайомих.
Зниження працездатності, порушення сну, неприємні, хворобливі відчуття в різних частинах тіла, зниження статевої функції (імпотенція) супроводжуються заниженим настроєм з тривожністю і занепокоєнням за благополучне закінчення такого стану.
Патофізіологічною основою описаних хворобливих симптомів є недостатність внутрішнього гальмування. Саме слабкістю останнього пояснюється симптом підвищеної нервової збудливості і симптом підвищеної виснажуваності. Від неврастенії як самостійного захворювання у формі невротичного розладу потрібно відрізняти неврастенічний синдром, який часто супроводжує соматичні захворювання.
На закінчення, слід відмітити, що неврастенія як нозологічна одиниця не входить у американську класифікацію DSM-IV.
Обсесивно-компульсивний розлад (F42) - це розлад, що характеризується обсесивними (нав'язливими) думками або компульсивними діями, які повторюються [10,133].
Обсесіями називають нав'язливі, періодично повторюванні побоювання, роздуми чи імпульси. Найбільш часто тематика обсесій зосереджена на страху, агресії (нанесення образ чи пошкоджень іншим людям, скоєння протиправних дій і т.д), зараження мікробами та різного роду інфекціями (часто через тактильний контакт), екологічного зараження (асбестом, токсичними відходами, радіацією і т.д), сексуальних ситуацій (перверсійні сексуальні думки і т.д) на втраті значної власності, на релігії, на порядку і симетрії, і на сумнівах (невпевненість що роблю).
Компульсіями називаються вчинки, котрі виконуються у формі ритуалів. Вони представляють собою дії, виконанні стереотипно чи у відповідності до певних правил, які мають на меті зниження чи нейтралізацію тривоги, пов'язаної (спровокованої) з обсесіями. Зазвичай компульсіями стають прибирання і миття, перепровірка, повторення, рахування і т.п.
Це вид невротичного розладу, що рідко зустрічається. У 90% хворих з цим розладом прослідковуються, як обсесії, так і компульсії (ритуали), в той час коли у 10% описуються тільки нав'язливі думки без явних чи скритих ритуалів. (Диагностика и лечение ст 62.) Психотравмуючий чинник при даному типі невротичного розладу може бути і не таким значним з погляду інших людей, але для "недовірливої" людини цей подразник є достатнім для невротизації.
Загальним для всіх нав'язливостей є їх постійність, повторюваність і неможливість їх позбутися чи позбутись лише у незначному ступені. Сама людина до них відноситься критично, розуміє, що вони необгрунтовані, безглузді, але вони виникають не з її волі і бажання та сприймаються як хворобливе, чуже, обтяжливе для людини явище [2].
Зазвичай обсесії провокують тривогу, котра, у свою чергу, приводить до компульсивних дій. Нав'язливі феномени, як правило, бувають тісно пов'язанні із страхом. Обсесивно-компульсивна модель поведінки, в ситуації, що може викликати страх, є механізмом для зменшення страху.
Патофізіологічною основою нав'язливих станів є вогнище інертного збудження в корі великих півкуль головного мозку. В основі контрастних нав'язливих станів лежить механізм ультрапарадоксальної фази, при якій негативні, гальмівні подразники викликають в корі процес збудження. Обсесивно-компульсивний розлад поділяється на:
ў Переважно нав'язливі думки або міркування (F42.0) - це розлади, що характеризуються наявністю повторюваних і стійких ідей, думок, уявлень, різних за змістом,але неприємних для суб'єкта.
ў Переважно компульсивні дії (F42.1) - розлади, що характеризуються усвідомленою, стандартизованою та рецидивуючою поведінкою, такою як рахунок, перевірка або уникнення.
ў Змішані обсесивні думки та дії (F42.2) - розлади, що характеризуються як наявністю обсесивного мислення, так і компульсивної поведінки.
Тривожно-фобічні розлади (F40) - група розладів, при яких тривога пов'язана з конкретними ситуаціями або об'єктами, що у дійсний момент не є небезпечними, але переживаються або з почуттям страху, або уникаються хворими [10].
Основний симптом - відчуття тривоги (страху), яка відрізняється дифузністю і постійністю. Вона виявляється відчуттям внутрішньої напруженості, занепокоєння, невизначеної загрози, очікуванням неясної небезпеки. Виникнення тривоги не залежить від яких-небудь конкретних умов, об'єктів (предметів) ситуацій, уявлень ("вільно плаваюча тривога"). Інтенсивність тривоги коливається від легкої внутрішньої напруженості до відчуття неминучої катастрофи, що насувається. Звичайно напади гострої тривоги періодично виникають на фоні менш виражених, але більш постійних тривожних розладів.
В період загострення тривога може знаходити конкретну фабулу, тобто змінятися страхом, проте при цьому відчуття тривоги первинне, а конкретний зміст повторний і часто мінливий. Так, якщо на висоті тривоги виникає страх смерті від якого-небудь захворювання (наприклад, інсульту), то, взнавши від лікаря про відсутність ознак такого захворювання, хворий може тут же висунути іншу гіпотезу, що пояснює незникаюче відчуття неминучої катастрофи і близької загибелі.
Різниця між страхом та тривогою виникає випадково. Раніше перекладачі Фройда неправильно переклали "angst" - німецьке слово, котре означає страх, як тривогу. Сам Фройд зазвичай ігнорував різницю між тривогою, пов'язаною з подавленим, несвідомим об'єктом, і страхом, який відносився до відомого, зовнішнього об'єкту. Очевидно, що страх може відноситись до несвідомого подавленого внутрішньому об'єкту, який переноситься на іншу річ у зовнішньому світі.
Згідно твердження психоаналітиків, розподіл на страх і тривогу психологічно виправданий. Страху придається більше гострий характер, а тривозі, у свою чергу, хронічний. Так Ч.Дарвін підтримував точку зору, що страх походить від чогось миттєвого і небезпечного [15,367].
Тривожність, як усі емоції, має три рівня: нейроендокринний рівень, рухово-вісцеральний та рівень усвідомленого розуміння. В цілому у суб'єкта, відчуваючого тривожність, відмічаються тільки неприємні відчуття і він рідко відчуває сильний дискомфорт; людина зазвичай не усвідомлює причини своєї тривожності.
Тривожно-фобічні розлади найбільш часто виникають при фрустрації (зазвичай хронічній), пов'язаній із незадоволеністю
Loading...

 
 

Цікаве