Казка закінчується тим, що смертельно утомлена дівчина без почуттів падає на землю перед якимсь білим наметом, а перед нею зненацька виникає в образі прекрасного юнака її злий дух, що переслідував її. Вона рятувалася від нього втечею - для того, щоб прибігти до нього. Її завзятість у проходженні єдиним, інстинктивно правильно обраним курсом викликала ефект енантиодромії - з тим результатом, що грізний демон трансформувався в приємного юнака. У дійсності ж таємний намір переслідувача в тім і полягав, щоб привести дівчину до свого білого намету.
У юнака три брати, молодших його віком, і дівчині надається право вибрати з цих чотирьох братів одного собі в чоловіки. У цих чотирьох постатях знаходить вираження її внутрішня рівновага і цілісність. Три рівних постаті майже завжди служать знаком фатальної констеляції: три виміри простору і три аспекти часу - минуле, сьогодення і майбутнє - сутність долі. У даному випадку три брати можуть бути сприйняті як три нижчі функції дівчини; троє плюс ще один, всього четверо, а це попереджує про здійснення індивідуації. Дівчина зупиняє свій вибір на старшому, тобто четвертому, тому що усвідомить, що здійснення її долі пов'язано з прийняттям того самого духу, що невідступно переслідував її.
Інше випробування для одержимої анімусом жінки зображується в казці "Жінка, що стала дружиною Місяця і Келе".
Жінка, від якої відмовився її чоловік, настільки ослабла від голоду, що могла пересуватися не тільки за допомогою ніг, а ще й рук, тобто на чотирьох. Двічі вона добиралась до житла Місяця-чоловіка і з'їдала їжу, що лежала на столі. На третій раз він схопив її саме в той момент, коли вона їла, а довідавшись, що в неї немає чоловіка, вирішив узяти її собі за дружину. Щодня на порожніх тарілках, що стояли на столі, чудом з'являлася їжа. Коли Місяць-чоловік залишав її, то незмінно забороняв дружині відкривати одну зі скринь, що стояли в будинку, і заглядати в неї. Спокуса, однак, виявилася нездоланною для героїні, і, заглянувши в скриню, вона знайшла в ній незнайому жінку, з обличчям наполовину червоним, наполовину - чорним. Саме вона таємно постачала чоловікові їжу, але тепер, потрапивши на свіже повітря, померла. Коли Місяць-чоловік повернувся, то побачив, що дружина не послухалася, і страшно розсердився. Він повернув померлу жінку зі скрині до життя, а дружину відправив до її батька, сказавши, що не здатен контролювати її і що в її колишнього чоловіка, безсумнівно, були серйозні причини відмовитися від неї.
Розгніваний поверненням дочки, батько викликав за допомогою заклинань злого духу і сказав, що готовий віддати йому свою дочку в дружини. Викликаний демон, по імені Келе, харчувався людським м'ясом: навіть труп рідного брата жінки він притяг додому, щоб і вона його спробувала. Тим часом лисичка, що з'явилася, дає жінці раду: зшити чоботи для Келе. Коли вона кинула йому зроблені чоботи, зверху на них відразу опустилася нитка павутини, по якій героїня змогла підняти в будинок жінки-павука. Переслідувана Келе, вона продовжувала підніматися нагору, доки не досягла твердині, а саме - Північної Зірки, що була творцем усього і найбільшим божеством. Келе, що теж прибув туди, заточила в скриню Полярна Зірка, яка проникла співчуттям до жінки. Келе ледве не вмер у ньому і був звільнений з умовою, що не буде більше переслідувати цю жінку.
Вона повернулася на землю і змусила свого батька принести в жертву богу, у якого вона побувала, північного оленя. Незабаром після цього батько, а потім і дочка померли. (Таке безбарвне, позбавлене яких-небудь ознак розв'язки закінчення характерне для казок, що розповідаються серед примітивних народів).
Головна діюча особа цієї казки - жінка, покинута чоловіком, і трохи пізніше Місяць-чоловік повідомляє, що, безсумнівно, повинна була бути причина, яка змусила його так вчинити. Підкреслюються самотність, бідність і голод - типові стани, до яких приводить одержимість анімусом. Установка жінки в значній мірі обумовлює події, що з нею відбуваються. Анімус сприяє розвитку в жінках почуття самотності, тоді як аніма змушує чоловіків пускатися в любовні авантюри, породжуючи плутанину в житті й у почуттях. Голод - теж не менш характерна риса. Жінка має потребу в житті, у спілкуванні з людьми й у тому, щоб брати участь у діяльності, що була б значимою. Анімус робить свій внесок у її занепокоєння, і в підсумку вона ніколи не почуває себе задоволеною; тому для одержимої анімусом жінки завжди необхідно робити більше, ніж звичайно потрібно. Не розуміючи, що проблема, з якою вона зіткнулася, внутрішнього походження, такі жінки думають, що коли вони будуть відвідувати якнайбільше цікавих місць, витрачати більше грошей і оточувати себе великою кількістю друзів, тоїхній життєвий голод буде вгамований.
Місячний бог нерідко з'являється в чарівних казках у вигляді таємничого, невидимого коханця заміжньої жінки. Місяць у міфах і сновидіннях іноді з'являється у вигляді чоловіка, іноді - у вигляді жінки, а часом - в образі гермафродитоподібної істоти. У принципі, можна установити, що означає в цих випадках образ Місяця.
Місяць тісно пов'язаний із Сонцем, однак він - менше світило, зобов'язане своїм світлом Сонцю. Сонце ж воістину божество, воно - джерело свідомості в несвідомому і являє собою активний психічний фактор, здатний викликати ріст усвідомлення. Місяць, однак, теж є символом свідомості, але свідомості примітивного, розпливчастого і дифузійного - іншими словами, що слабко віддає собі звіт. Коли сонце - жіночого роду, як це має місце в німецькій мові, то це мається на увазі, що джерело свідомості усе ще знаходиться в несвідомому, що в самій свідомості, якій ще далеко до зрілості, панує сіруватий напівсвіт-півморок. Здатність інтуїтивно уявляти собі споруджуваний будинок вже в закінченому вигляді, властива, наприклад, балійцям, може служити гарною ілюстрацією подібного стану: на острові Балі при будівлі будинків майстри найрізноманітніших професій приймаються за справу, керуючись не вказівками архітектора чи готовим планом, а винятково внутрішнім чуттям, нібито воно давало їм "кальку з креслення". Коли різні частини спорудження зібрані разом, то з'ясовується, що вони