WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Закономірності та механізми прояву агресивності, тривожності та фрустрації у обдарованих підлітків - Курсова робота

Закономірності та механізми прояву агресивності, тривожності та фрустрації у обдарованих підлітків - Курсова робота

участь в певному виді діяльності, для того, щоб знайти певну позицію по відношенню до товаришів; ствердження свого "я"; вироблення рис характеру, необхідних для самостійного життя. Чим старший підліток - тим сильніше і нього прагнення до вираження своєї індивідуальності.
Встановлено, що домінуючою позицією підлітка в процесі діяльності є прагнення задовольнити свої пізнавальні потреби і зробити "все по своєму", "не так, як це роблять інші"; підліток прагне використати всі свої можливості під час діяльності; ерудицію, знання, характер теж допомагає при цьому, хоча в цей час підліток намагається навчитися чомусь новому, цікавому для нього - відбуваються своєрідні процеси професійної орієнтації.
Перехід від дитинства до зрілості складає основний зміст і специфічність всіх сторін розвитку в цей період - фізичного, психічного, соціального.
Якщо глибше розглянути підлітковий період то весь процес розвитку дитини проходить наступні етапи:
- анатомо-фізіологічна перебудова організму і її вплив на процес розвитку в підлітковому віці;
- проміжне положення підлітка "між дитиною і дорослим" - перехідний вік;
- потреба підлітка у пізнанні самого себе в становленні дорослим;
- поява почуття дорослості і його роль в дальшому особистісному розвитку дитини;
- розвиток самосвідомості і формування самооцінки;
- тимчасовий психологічний відрив підлітка від сім'ї і школи;
- початок статевого дозрівання і соціально-психологічні аспекти розвитку підлітка;
- активізація спілкування з ровесниками, формування різних груп і об'єднань з ними;
- відношення дружби в підлітковому віці, перша закоханість; труднощі у взаєморозумінні підлітка і дорослого;
- підвищення рівня самостійності; перші спроби професійного самовизначення.
Підлітковий вік вважають важким і критичним. Це зумовлено різноманітними зрушеннями, які носять характер корінної ломки попередніх особливостей, інтересів і відношень дитини; по-друге ці зміни нерідко супроводжуються появою у самого підлітка значних суб'єктивних труднощів різного порядку а також труднощів у його вихованні; підліток не піддається впливу дорослих, в нього з'являються різноманітні форми психологічного захисту-протест, впертість, грубість, негативізм, замкнутість, скритність.
Складності підліткового віку стають серйозною перешкодою на шляху становлення особистості.
Характерними для даного вікового періоду є прояви агресії, фрустрації та тривожності, які спостерігаються, як у звичайних так і в обдарованих підлітків.
Емоційне життя обдарованих підлітків часто затьмарюється різноманітними тривогами. Тривога - це переживання емоційного дискомфорту, яке пов'язане із очікуванням неблагополуччя, передчуття небезпеки. Тривога характеризує стан людини в певний момент часу. На відміну від тривоги в психології розрізняють також тривожність, як відносно стійку особливість особистості. Тривожність - це індивідуальна психологічна особливість, що виявляється в схильності людини до частих і інтенсивних переживань стану тривоги, а також в низькому порозі виникнення тривоги.
Вперше тривога і тривожність були описані З.Фройдом наприкінці XIX ст. Він припустив, що тривога є наслідком неадекватної розрядки сексуальної енергії. Збудження, що не завершилося розрядкою, перетворюється і виявляється в неврозах страху. Проте в міру накопичення досвіду в лікуванні неврозів З.Фройд прийшов до розуміння того, що подібна інтерпретація тривоги і страху є невірно. Через 30 років, вже в 20-х роках XX століття, він переглянув свою теорію і прийшов до наступного висновку: тривога е функцією "Я" і призначення її полягає в тому, щоб попереджати людину про загрозу, що насувається. Тривога, як така, дає можливість особистості реагувати адекватним способом в погрозливих ситуаціях [ 48].
На фізіологічному рівні реакція тривоги виявляється в посиленні серцебиття та дихання, збільшенні хвилинного об'єму циркуляції крові, підвищенні артеріального тиску, зростанні загальної збудливості, зниженні порогу чутливості. На психологічному рівні тривога відчувається, як .напруга, як стурбованість, нервозність, відчуття невизначеності.
В міру зростання стан тривоги може перерости в явища тривожного ряду. Це поняття було впроваджено в 60-х роках XX ст. Ф.Б.Березіним. Явища тривожного ряду - це такі емоційні стани, які закономірно замінюють один одного в міру зростання стану тривоги.
Оптимальний рівень тривожності необхідний для ефективної адаптації особистості до дійсності. Надмірно високий рівень, як і надмірно низький свідчить про дезадаптивну реакцію. Це виявляється в загальній дезорганізованості поведінки і діяльності, і є показником несприятливого особистісного розвитку.
У сучасній психології ще недостатньо з'ясовані причини тривожності, існує точка зору згідно якої тривожність, маючи природну основу (властивості нервової та ендокринної систем), складається при житті внаслідок дії соціальних та особистісних чинників. В підлітковому віці основною причиною тривожності бувають порушення особистісного характеру, дитячо-батьківських та соціальних відносин.
Найхарактернішими страхами у обдарованих підлітків є: побоювання стати "білою вороною", побоювання невизнання, негативної кришки збоку оточуючих, побоювання втрати авторитету, як серед вчителів так і серед ровесників, страх перед опитуванням, тестуванням, побоювання втрати підтримки зі сторони батьків.Тривога і тривожність у обдарованих підлітків може бути пов'язана із підлітковою агресією.
Агресія - це мотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам і правилам співіснування людини в суспільстві і приносить фізичну шкоду об'єктам нападу, або викликає в них психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруженості, страху подавлення та ін.)[11,7ст.].
Різні автори по-різному визначають агресію та агресивність: як вроджену реакцію людини для захисту території, котру вона займає (К.Лоренн, А.Андрі), як намагання панувати (Моррісон), як реакцію на ворожу навколишню дійсність (К.Хорні, Е.Фромм). Дуже поширені теорії, що пов'язують агресію і фрустрацію (Дж.Доллард, Л.Берковітц).
Аналіз досліджень згаданих зарубіжних фахівців та вітчизняних (П.В.Алікіної, В.Рахмаштаєвої, Н.Д.Левітова, О.Б.Бовть, О.В.Степанова, І.Фурманова) показує, що людська агресивність належить до класу явищ, які можна вивчити спільними зусиллями ряду наукових дисциплін.
Якщо проаналізувати всю різноманітність західних концепцій, можна виділити три найбільш значущі.
Перша включає теорії, в яких агресивність трактується як вроджений інстинкт індивіда (З.Фройд). Друга описує агресію як поведінкову реакцію на фрустрацію. Згідно з Дж.Доллардом, агресія - це захоплення, що автоматично виникає в організмі людини, а реакція на фрустрацію - спроба перебороти перешкоди на шляху до задоволення потреб, досягнення емоційної рівноваги. Третю концепцію становить теорія соціального научіння. Агресія тут - засвоєння поведінки у процесі соціалізації через спостереження відповідного способу дій (А.Басс, Мак Доугел). На сьогоднішній день ця теорія є однією з ефективних у передбаченні агресивної поведінки [17,11ст. ].
Якими б не були погляди на це поняття, бачимо, що під агресивністю можна зрозуміти властивість особистості, що характеризується деструктивними
Loading...

 
 

Цікаве