WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Емоційний розвиток дітей - Курсова робота

Емоційний розвиток дітей - Курсова робота

можливо) і допомогти навести порядок після гри. Заохочуйте подібні прагнення;
- дати дітям можливість (не забуваючи при цьому про їхню безпеку) досліджувати матеріали, не коментуючи, як саме це слід робити;
- дати дітям можливість фізично досліджувати навколишній світ - забиратися на гірку, ходити по колоді, стрибати з невисоких східців. Починаючи і повторюючи ці дії, діти вдосконалюються;
- дати дітям доволі часу для роботи з різноманітними матеріалами, щоб вони експериментували, пробували, здійснювали вибір, бачили результати своїх дій.
Як не варто поводитися
Діти вчаться керувати своїми емоціями, взаємодіючи з іншими людьми. Вони спостерігають за тим, як дорослі справляються зі своїми емоціями і беруть інформацію з того, як з ними поводяться в різних емоційних ситуаціях. З цього досвіду вони беруть корисні або шкідливі уроки. Коли дорослі ігнорують емоційні сигнали дітей, діти відчувають, що їхні почуття не мають значення для дорослих або просто "неправильні".
Дорослі часто дозволяють собі неправильно поводитися - вони нав'язують, забороняють, необ'єктивно трактують дійсність, допускають раптові зміни у власній поведінці. Вони роблять це, наприклад, коли хочуть уникнути неприємної ситуації чи злагодити її гостроту. Ефект у цьому випадку виходить зворотній. При цьому ситуація не просто не вирішується, а загострюється, і діти позбавляються можливості зрозуміти те, як можна було справитися зі своїм станом.
Щоб не порушити емоційного розвитку дитини, дорослі можуть використовувати такі рекомендації.
Визначайте наявність у дітей емоцій, не спростовуйте їх.
Іноді дорослі заперечують наявність почуттів у дітей. Накладаючи заборону на емоції. Слова "не бійся", "не можна сердитися", "дайно, посміхнися", "чого тут плакати" - спростовують самі емоції.
Іноді дорослі зменшують емоції дітей - "нічого тут страшного немає", "Нічого з тобою поганого не трапиться". Як правило, дорослі хочуть зробити як краще, але, на жаль, така реакція дорослих аналізує дітям, що їхні почуття й емоції неправильні, не приймаються дорослими, що вони надходять неправильно.
Правильна стратегія у таких випадках - визначити почуття дитини і спробувати пояснити, чому потрібно робити якось інакше.
Жартувати над дитиною чи соромити її, щоб вивести з емоційного стан, щонайменше, неправильно. Діти ображаються, коли чують: "Ти ж не маленький", "Ти ж не дівчинка", "Ось я бабусі розповім, як ти поводився". Таке при соромлення підриває віру в справедливість і любов дорослого, змушує сумніватися у власній правильності та адекватності.
Визнайте наявність у дітей страху і не тисніть на дітей, коли вони бояться.
Помилково міркувати, що якщо у дітей залишити віч-на-віч зі своїми страхами Ало якщо зросте страх, то діти переборюють його. На жаль, коли страхи зростуть, вони можуть залишитися на все життя. А неправильне поводження дорослих у цій ситуації може підігравати довіру до них.
Страхи слід визнавати і допомагати дитині поступово переборювати їх.
Визначайте наявність складних, хворобливих ситуацій.
Іноді, щоб захистити дітей від хворобливого емоційного досвіду, дорослі спотворюють те, що відбувається.
Дорослі мають ретельно підбирати слова і пояснення, щоб не зашкодити розвиткові здорових емоцій.
Будьте послідовні, не допускайте різкої зміни настрою.
Діти рідко дивуються тому, що роблять дорослі в тому разі, якщо поведінка їх узагалі важко зрозуміти. Проте якщо настрій дорослих різко змінюється (від веселого до сердитого. Від уважного до байдужого) без будь-яких причин, діти починають їх боятися. Важливо пояснити дітям, що відбувається, і поводитися так, аби поведінка була передбачуваною і викликала у дітей довіру.
Як розмовляти з дітьми про їхні емоції.
Батьки починають говорити з дітьми про їхні емоції відразу ж після народження. Важливо продовжувати знайомити дітей з "емоційним" словником.
Найбільше всебічно діти навчаються на власному досвіді, тому важливо називати їхні власні емоції й описувати їх. Наприклад, коли Катруся сердито відштовхує руку вчителя, він може сказати: "Катрусю, ти сердишся". Тим самим вихователь пов'язує набутий досвід дитини з поняттям гніву, показує дитині, що її емоційний стан зрозумілий, піддається опису. А з тим, що зрозуміло, що піддається опису, легше справитися.
У разі такої поведінки дорослих діти навчаються краще зрозуміти і свій стан, і стан інших людей.
Уважно спостерігайте за дітьми.
Значення або зміст будь-якої ситуації можна зрозуміти до кінця, лише розуміючи загальний контекст, в якому ця ситуація наявна. Уважно спостерігайте за дітьми, за виразом їхнього обличчя, за жестами, рухами, звуками чи словами. Якість почуття можуть бути загострені, а якість - помірні. Важливо говорити про них, які б вони не були. Називайте емоції різними словами.
Визначте, що почуває дитина і скажіть це словами, звертаючись до неї: "Ти, здається, стурбований чимось?", "У тебе задоволений вигляд".
Описуючи емоції, використовуйте різні слова. Розпочніть зі слів, які описують базові емоції: радісний, сумний, сердитий, зляканий. Потім поступово використовуйте слова, щоб якомога точніше визначити емоції і почуття: задоволений, розчарований, роздратований, стомлений, схвильований. Після нового слова поясніть його значення пропозицією. Наприклад "Ти розчарована, Катрусю? Ніяк не можеш скласти пірамідки". Навіть коли дитина ще не розуміє цих слів, ви самі звикатимете спостерігати і якомога точно будете описувати цей вияв.
У міру дорослішання дини ваші слова будуть набувати для неї все більше й більше змісту, і вони уде все краще й краще розбиратися у своїх почуттях.
Допомагайтедітям розповідати про свої почуття. Розпочніть із простих запитань, які припускають відповіді "так" чи "Ні". У міру того, як діти здобувають практичні знання й уміння, підказуєте їм прості слова, які можна використовувати для самовираження.
Допомагайте дітям розповідати про свої почуття, зауважувати і розуміти почуття інших людей.
Для того, щоб спілкуватися з іншими людьми, дитина має навчитися розуміти, що вони почувають у міру дорослішання дитини і набуття нею досвіду.
Описуйте почуття інших людей. Виділяйте конкретні аспекти поводження, привертайте увагу дітей до подій, які викликають емоції.
Визначайте право дітей на емоції, але не допускайте руйнівної поведінки.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Л.С. Виготський "Психологія"
2. Н.Л. Кряжева "Мир детских эмоций"
3. А.Д. Кошелеві "Эмоциональное развитие дошкольника".
4. Е.И.Рогов "Эмоции и воля"
5. Емоційний розвиток дитин (Упоряд. Максименко С., Максименко К., Плавник О. 2003 р. (Психологічний інструмент)
6. "Взаємодія дорослих із дітьми раннього віку" Лідія Свирська, Ніна Петрова.
7. Підліток: як йому допомогти (Упорядник Т.Гончаренко) серія бібл. "Шкільного світу".
8. Самооцінка учня (Верстка В.Плавник). Багатофакторний особистісний опитувальник Р.Кеттела (дитячий варіант).
9. Бреслав Г.М. "Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: норма и отклонения. - М, 1990.
10. П.А. М'ясоїд "Загальна психологія".
Loading...

 
 

Цікаве