WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Професійне консультування та професійне самовизначення - Реферат

Професійне консультування та професійне самовизначення - Реферат

консультування формуються на-вички організації цього процесу. Деякі консультанти обов'язково ведуть маг-нітофонні записи зустрічей з клієнтами, прослуховуючи їх після інтерв'ю, роздруковуючи для себе протоколи роботи. Ясна річ, такі записи можливі лише з дозволу клієнта, якщо вони йому не заважають. Більшість фіксує свої враження після завершення зустрічі. Так вимальовується більш повна, глибока картина реальності, в якій перебуває клієнт, стають зрозумілішими його захисти, його способи переривання контакту, уникання рішень. Такможна навіть без супервізора побачити власні помилки, прорахунки, невдалі запитання чи невиправдані спроби прискорити пронос.
Існують також індивідуальні відмінності у ставленні консультантів до клієнтських запізнень чи перенесення часу зустрічі. Дехто схильний тракту-вати кожне запізнення як прояв опору, як певну демонстрацію ставлення (негативний перенос) чи як зниження мотивації. Можливо, така катего-ричність є перебільшенням, але запізнення обов'язково обговорюються, про-робляються, стають предметом аналізу. Важливо підкреслити, що відпові-дальність за запізнення має нести клієнт. Не виключено, то у реальному житті він також схильний шукати причини, які б виправдовували його несерйозне ставлення до свого і чужого часу. Автоматичне додавання консультантами-початківцями часу роботи найчастіше є помилковим. Такі потурання з боку консультанта говорять про відсутність у нього віри в клієнта, про неусвідомлене бажання брати на себе зайву відповідальність і, відповідно, про плекання клієнтської незрілості та несамостійності.
Одним із важливих процедурних моментів є орієнтування у часі роботи. Досвідчений консультант чітко домовляється про тривалість кожної зустрічі ще під час знайомства з клієнтом та обговорення контракту і витримує ці часові обмеження, незважаючи на схильність деяких клієнтів активізуватись в останні хвилини та їх намагання "видати найголовніше", вже тримаючись за ручку дверей. Цей момент є не лише процедурним, а й поведінковим, життєво значущим. Часто буває, що клієнти, які завжди хочуть додати до свого інтерв'ю хоча б 10 зайвих хвилин, у реальному житті також постійно виправдовують свою нерішучість, неуспішність дефіцитом часу. За таким специфічним ставленням до часу може ховатися якась важлива неусвідомлена проблема, яку бажано актуалізувати.
Для консультанта, який працює в режимі приватної практики, дуже актуальними є питання вартості послуг. Професійні психотерапевтичні асо-ціації наполягають на тому, що безплатна допомога є неефективною. Це питання не таке просте, як здається. Дійсно, досвід свідчить, що сума, яку клієнт готовий витратити на цикл консультацій, певною мірою відтворює його вмотивованість. Водночас бувають обставини, коли людина не може обійтися без консультацій, але вона втратила роботу, переживає тяжкі часи і не здатна вносити адекватну платню.
Кожен самостійно вирішує, скільки коштує одна зустріч, коли клієнт має їх сплачувати, яким чином це робиться, чи можливі тимчасові знижки, робота "в кредит", якщо цього вимагають життєві обставини. Середні гоно-рари деяких психотерапевтів складаються із 5-10% від щомісячних доходів клієнтів. Інші мають фіксовані ставки, не цікавляться тим, які суми заробляє клієнт і не погоджуються на варіації у платні для різних категорій клієнтів.
Виправдовує себе гнучкий підхід до питання грошової компенсації праці, який передбачає і можливість тимчасового зниження платні, і відстрочки, і навіть безкоштовну працю. Консультант, який має велику клієнтуру, завжди може дозволити собі одного-двох безкоштовних клієнтів, які потрапили у дуже скрутне становище. Головне - робити всі ці питання предметом спільного
обговорення, чітко домовляючись про часові межі знижок або благодійності. Адже у кризовому консультуванні, коли людина змушена звернутися по до-помогу терміново і невідкладно, нездатність вчасно сплачувати консульта-тивні послуги - не рідкість, і з цим треба рахуватися.
Індивідуальний стиль роботи консультанта проявляється у ставленні до різних типів клієнтів, серед яких трапляються і ті, хто лише імітує роботу, і ті, хто активно чинить опір. Якщо консультант вчасно не вирішує власних проблем, він потрапляє в лещата контрпереносу. Наприклад, у дитинстві він не отримав безумовної підтримки батьків, їхнього прийняття. Тепер, консультуючи, він буде із надією домагатися визнання і грати у гру "класний психолог".
Психологе моделлю для клієнта, від його стану великою мірою залежать зміни в особистості клієнта. Тому навчитися адекватно задовольняти свої глибинні потреби для психолога дуже важливо. У внутрішньо збалансованого консультанта, що відповідально ставиться до своєї праці, клієнт також відчуває відповідальність, усвідомлюючи, що його шлях, тривалість роботи, ЇЇ успіх багато у чому залежать саме від нього. Цей шлях він має пройти сам, хоча і спираючись на консультанта.
Існують певні стильові розбіжності і в ставленні консультантів до влас-ного зовнішнього вигляду. Дехто стежить за тим, щоб його одяг не був надто демократичним або дорогим. Дехто, навпаки, вважає, що певні зовнішні особливості, якась нестандартність у зовнішньому вигляді допомагають вста-новленню атмосфери довіри.
Подібні вимоги є й до приміщення, в якому відбувається консультування. Це приміщення не повинно бути абсолютно нейтральним чи схожим на кабінет лікаря. Воно відтворює естетичні смаки консультанта, певним чином транслює його ставлення до свого оточення, що теж може мати як позитивний, так і негативний ефект на певні категорії клієнтів, впливає на їхнє рішення продовжувати або переривати спільну роботу.
Головними ознаками продуктивного стилю є наявність досвіду роботи з різними категоріями клієнтів, потреба постійно вдосконалюватися, вчитися, засвоювати нові прийоми, техніки, підходи. Успішний консультант завжди дає волю своїй інтуїції, намагаючись підходити творчо, нестандартно до кож-ного нового випадку. Психологічна допомога - це не лише професійні вміння, відповідальність, бажання, але й трошки магії, трошки чогось незрозумілого, ірраціонального, що виникає в атмосфері відкритості та довіри.
Однією з професійних проблем психологів-консультантів є проблема вигоряння. Число людей, які відчувають себе знесиленими, емоційно "згас-лими", постійно втомленими, які втратили енергію, зростає. Це біда всіх професій, які передбачають постійне інтенсивне спілкування з людьми. Впер-ше синдром вигоряння був описаний американським психіатром X. Фрейденбергером у 1974 році. Сьогодні його включено до Міжнародної класифікації хвороб серед "проблем, пов'язаних із подоланням життєвих негараздів".
Термін "вигоряння" використовують для позначення переживання стану фізичного, емоційного та психічного виснаження, що виникає внаслідок довготривалого включення в емоційно
Loading...

 
 

Цікаве