WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Професійне консультування та професійне самовизначення - Реферат

Професійне консультування та професійне самовизначення - Реферат

психолога і довготривалої праці над собою. Під впливом західного досвіду популярність психологічних консультацій все-таки поволі зростає, і вже виникає певний прошарок населення, готовий до тривалих багаторічних стосунків зі своїм особистим консультантом.
Стиль роботи консультанта
Стильові ознаки роботи консультанта стають вирішальними дляклієнта, який переживає сумніви з приводу того, чи зможуть йому допомог-ти, чи можна цій людині довіряти, чи продовжувати спільну працю або кра-ще перервати взаємодію. Стиль - це стійка улюблена манера спілкування, спосіб побудови взаємин, характер впливу, організація праці. Власний стиль не завжди усвідомлюється, але легко "прочитується" іншою людиною. Він може бути підкреслено стриманим, практично офіційним або дуже розкутим, вкрай безпосереднім. Такі крайності рідко сприяють продуктивному контак-ту з клієнтами.
Якщо заглибитися у вивчення біографій класиків психології особистості, стає зрозумілим, чому саме стриманий, інтровертований 3. Фрейд наполягав на принципі психоаналітичного уникнення контакту, сензитивний, скромний К. Роджерс - на ефективності методу емпатійного слухання, а енергійний, екстравертований Дж. Морено - на принципі спонтанності та відтворення в дії (Василюк Ф. Е., 1992).
Виділяють два різні типи психотерапевтів залежно від провідної мотивації: тип Юнга, спрямований на розуміння та пізнання, і тип Роджерса, орієнтований передусім на допомогу, підтримку, любов до людини. Такий поділ є, звісно, досить умовним.
Індивідуальний стиль роботи консультанта стає зрозумілим вже з перших зустрічей - з того, як він визначає ключову проблему. Дехто вислуховує все, що хоче розказати клієнт і самостійно формулює запит, з якого краще починати. Дехто наполягає на тому, щоб клієнт сам визначився із найактуальнішою задачею, вирішив, з чого розпочати робив це па кожній зустрічі.
Головною ознакою стилю роботи консультанта є його метод, підхід. Можна бути прихильником одного напрямку, наприклад, транзакційного аналізу чи роджсріанства, а можна декларувати еклектизм, підбираючи методики до конкретного клієнта та його запиту. Як слушно підкреслюють досвідчені консультанти, психологічна допомога може інколи і нашкодити. Особливо небезпечно вибирати неефективні для цієї конкретної людини методичні прийоми або надто поспішати, не враховуючи індивідуального темну клієнта.
Більшість експертів стверджує, що різні теорії по-різному ефективні для різних клієнтів. Тому консультант, який не володіє техніками, які, на його думку, бажані для даного конкретного випадку, має переадресувати такого клієнта колезі.
Стиль визначається також цілями, які консультант перед соболю ста-вить. Коли Фрейда питали про ближні і віддалені цілі психоаналізу, він відповідав лаконічно: "Щоб любити і працювати" (див. Айві А та ін., с.19). А. Маслоу та його послідовники говорять по бажаність досягнення більшого рівня самоактуалізації, А. Бандура наполягає на самоефективності. Більшість сьогоднішніх консультантів вважають, що головне - більша гнучкість, адаптованість, продуктивність. Для деяких консультантів довготривала ціль може формулюватися як наближення до реальності чи розвиток почуття життєвої перспективи.
Певний вплив на стиль консультанта має його ставлення до культурного чинника, його тлумачення відмінностей між клієнтами різних національностей, з різних соціальних прошарків. Західні дослідження свідчать, що одні й ті самі методи по-різному спрацьовують в роботі з білими та чорними клієнтами. Виявляється, що до 50% вихідців з країн третього світу, як правило, не приходять на повторну зустріч з психологом. Очевидно, вони хочуть отримати дуже конкретну пораду чи рецепт і не схильні до тривалої нелегкої праці.
Дуже по-різному психологи тлумачать етичні норми, які бажано пам'ятати, будуючи професійні взаємини, зокрема, зміст норми конфіденційності. Клієнт має право на конфіденційність, і обговорення його ситуацій з іншими клієнтами неприпустимо. Теоретично консультант не повинен використовувати інформацію про клієнта ані в своїх публікаціях, ані у лекціях без спеціального дозволу з боку клієнта. Насправді часто консультанти вважають, що їхня наукова праця відокремлена від взаємин із клієнтом, і нічого страшного не буде, якщо певний випадок із практики проілюструє якесь положення.
Дехто дозволяє собі говорити про зміст роботи з учнем його батькам, якщо вони ініціювали консультування, чи спілкується досить відверто з ро-диною клієнта, який страждає від певної залежності. Дехто вважає це пору-шенням конфіденційності. Зрозуміло, що саме ця норма сприяє виннкнсі'ню
довіри, без якої консультування утруднюється, і тому важливо чесно обгово-рювати з клієнтом її межі.
Важливо усвідомлювати межі своєї компетентності, і якщо проблеми клієнта потребують консультування з психіатром чи наркологом, то про це слід вчасно сказати, рекомендуючи людині звернутися до відповідного спеціаліста.
Не дуже приємне враження справляє консультант, який починає розпи-тувати про деталі приватного, професійного або сексуального життя клієнта, якщо робота прямо не стосується цих сфер життєдіяльності. Надмірна до-питливість, неконтрольована цікавість утруднюють контакт, активізують захисти, знижують довіру.
Різні консультанти різною мірою враховують у своїй роботі вік та стать клієнта. Дехто звик працювати передусім з жінками, адже їх у кожного консультанта завжди більшість, і до чоловіків ставиться упереджено, чекаючи він них непослідовності, безвідповідальності та бажання отримання швидких результатів. Такі настанови якимось чином транслюються і мають безпосередній вплив на клієнтів, які дійсно починають відчувати бажання змінити консультанта або взагалі перервати працю.
Інші консультанти впевнені, що з клієнтами після 45-50-ти років працювати неефективно, що їхня вікова ригідність, негнучкість, небажання змінюватися гальмуватимуть будь-яку роботу. Насправді, сучасними дослідженнями доведено, що навіть після 70-ти років людина здатна на значні особистісні зміни, на покращення якості свого життя. Консультантам, які вводять певні вікові обмеження, варто було б проробити свій страх похилого віку, страх старіння.
Дослідження свідчать, що у переважної більшості консультантів-початківців консультативна позиція є відверто директивною. А якщо і мас-кується, то лише за формою: "поради" звуться "рекомендаціями", і клієнта якщо не "спрямовують" до правильних рішень, то "підштовхують" до них. Внутрішній світ клієнта, його актуальний стан у всій його своєрідності не помічається, ігнорується, адже орієнтація на середньостатистичний взірець є визначальною. Насправді директивні аспекти взаємодії консультанта з клієнтом не виключаються, але загальний стиль спілкування має бути на-самперед не директивним.
Відповідно до індивідуального стилю
Loading...

 
 

Цікаве