WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особистісні труднощі і проблеми підлітків - Реферат

Особистісні труднощі і проблеми підлітків - Реферат

цілеспрямовані виховні заходи, як правило, досягають мети.
Разом з тим, закликаючи до подолання такого явища, як важке дитинство, слід враховувати, що частина важких неповнолітніх - фактично хворі люди, які потребують своєчасної медичної допомоги. Щодо цього не тільки теоретичний, а й практичний інтерес становлять дані ВООЗ ООН про те, що у світі 3% дітей народжуються розумово відсталими, а 10% страждають різними формами інтелектуальної недостатності. Немає сумніву, дана проблема повною мірою стосується й України.
У контексті цієї кримінологічної проблеми цікаві наступні дані: у 32% немовлят матерів-п'яниць виявляються уроджені аномалії. Матері-наркоманки народжують дітей, які не відповідають нормам здоров'я. Більше того, у цих дітей проявляються симптоми "ломки"[4].
Вчені Алтайського державного університету дослідили психологічний статус і особливості обміну речовин у організмі малолітніх злочинців на базі місцевої колонії. Опрацювавши фактичний матеріал на ЕОМ, вони дійшли висновку: в основі злочинів неповнолітніх лежать причини не тільки соціальні, а й генетично обумовлені особливостями їх обміну речовин. Звідси: нинішнє "місцезнаходження" цих неповнолітніх значною мірою запрограмоване. Результати даного дослідження свідчать, що це люди, як правило, підозрілі, схильні до демонстрації сили, для всіх них характерна недостатня здатність контролювати свої емоції.
У них - глибокі порушення вуглецевого і ліпідного обмінів, зниження вмісту деяких видів гормонів у п'ять разів порівняно зконтрольною групою школярів. Також встановлено, що особливості виявленого обміну речовин підвищують ступінь ризику асоціальної поведінки. Інакше кажучи, багато підлітків, які вчинюють правопорушення, - фактично хворі, які потребують своєчасної медичної допомоги[5].
Подібні дослідження дають всі підстави уважніше вдивлятися у природу. Заперечення цього факту неминуче може позначитися на творчому потенціалі суспільства, а також вплинути на генофонд народу. В Україні, за різними даними, від 50 до 100 тис. неповнолітніх, які живуть у підвалах, на горищах і жебракують.
Під час проведення всеукраїнського рейду "Літо-2003" затримано і доставлено до міліції за різні правопорушення 17,7 тис. неповнолітніх. З них понад 8 тис. жебракували і бродяжничали, а 4,7 тис. вчинили різні злочини[6]. А скільки таких підлітків не потрапило у поле зору правоохоронних органів? Внаслідок цього багато правопорушень неповнолітніх не тільки своєчасно не виявляються, а й виявлені не завжди фіксуються і тому не стають об'єктом будь-якого виховного і правового реагування. А від самого факту і характеру реагування з боку батьків, педагогів, правоохоронних органів тощо багато у чому залежить подальша поведінка неповнолітніх, їх ставлення до суспільства і закону.
Формуванню почуття безкарності та його зміцненню у деяких неповнолітніх певною мірою сприяє те, що деякі злочини, які ними вчинюються, розкриваються із запізненням, щодо окремих правопорушників, не зважаючи на неодноразовість скоєння останніми суспільне небезпечних дій, не зовсім обґрунтовано припиняється кримінальне переслідування або відмовляється у порушенні кримінальної справи.
У філософській літературі слушно підкреслюється, що людині біологічно і психологічно притаманно запам'ятовувати найвигідніший для себе ефект попередніх поведінкових акцій і, відповідно, налаштовуватися. Наведені загальні принципи поширюються також на неправомірну поведінку [7].
У м. Києві понад 3 тис. дітей, які "гуляють вулицею" (як вони себе називають). Такі діти, стаючи дорослими, не можуть жити в соціумі[8]. Якщо ще врахувати, що всі ці неповнолітні по суті нічим не відрізняються від неповнолітніх, які перебувають у колонії, то очевидність даної проблеми ще актуальніша.
У зв'язку з цим необхідно: по-перше, раннє виявлення дітей (у віці 10-12 років) із схильністю до вчинення злочинів, до вживання алкоголю, до токсикоманії і наркоманії, що дозволить за допомогою психотерапевтів полегшити їм підлітковий період, а, значить - унебезпечити підлітків від вчинення правопорушень; по-друге, поряд зі школами для дітей з різними дефектами організовувати також школи для дітей з легкими відхиленнями від психічної норми. У таких закладах будуть не тільки навчати, а й лікувати. Звідси - союз медицини і педагогіки стане бар'єром на шляху деяких неповнолітніх у колонію.
Велике значення у цьому напрямі має своєчасне провадження на досудовому слідстві судово-психологічної експертизи. Проте, як свідчить практика, слідчі ще недостатньо використовують широкі можливості такої експертизи як одного із засобів виявлення та вивчення причин і умов злочинності неповнолітніх. Активне застосування досягнень сучасної психології дозволить повніше та більш об'єктивно вивчити особистість неповнолітнього правопорушника з урахуванням його психологічного, фізіологічного та інтелектуального стану тощо.
З правового боку, є певні підстави для проведення судово-психологічної експертизи у справах про злочини неповнолітніх. Вважаємо, що положення ст. 75 КПК повністю поширюється також на кримінальні справи, порушені щодо неповнолітніх.
Відповідно до ч. З ст. 433 КПК України у необхідних випадках повинна бути проведена експертиза спеціалістами у галузі дитячої та юнацької психології (психолог та педагог) або вказані у ній питання можуть бути поставлені на розв'язання експерта-психіатра. На нашу думку, для повнішого використання психології у виявленні, вивченні й усуненні причин та умов злочинності неповнолітніх потрібно у ч. З ст. 433 КПК слова "У необхідних випадках" замінити на "При провадженні досудового слідства", що зобов'язуватиме слідчого у кожній кримінальній справі провадити судово-психологічну експертизу, а не суб'єктивно вирішувати питання про необхідність провадження останньої.
Використана література:
1. Веселуха В. Соціальний і правовий статус неповнолітніх і його вплив на віктимну поведінку // Право України. - 1999. - № 7. - С. 93-97.
2. Павлов И.П. Поли. собр. соч. - 1949. - Т. 4. - С. 454.
3. Крайг Грэйс. Психология развития. - 7-ое международ, изд. - СПб. - М.-Х. -Минск, 2000. - С. 170-171.
4. Крайг Грэйс. Вказ. праця. - С. 170, 173-174.
5. Чанцева И. Неужели прав Ломброзо? // Комсомол, правда. - 1990. - 8 июля.
6. Коваленко Г. Для 17,7 тысяч подростков лето запомнилось пребыванием в кутузке // Сегодня. - 2003. - 6 окт.
7. Кругликов Р.И. Детерминизм и память // Вопросы философии. - 1980. - № 6. - С. 150.
8. АнкудиноваГ. Цветы улицы // Своя газета. - 2003. - 13 окт.
Loading...

 
 

Цікаве