WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Вербальне спілкування - Реферат

Вербальне спілкування - Реферат

розрізняються очі, ніс, пальці. В умовах поганої видимості показники сприймання людини на відстані гірші.
Колір елементів верхньої половини фігури визначається раніше, ніж нижньої. Велике значення має ракурс (збоку, зверху), в якому сприймається людина. При сприйманні обличчя напрямок розглядання - зверху вниз, від волосся до губ, тобто верх голови є точкою початку сприймання обличчя.
При описанні зовнішності людини елементи її розподіляються нерівномірно. Так, якщо за 100 % прийняти загальну кількість елементів зовнішності, то відображення фізичних рис (зріст, статура, волосся тощо) становить 82 %, виразні рухи (міміка, жестикуляція) - 14 %, оформлення зовнішності - 4 %.
Окрім власне психофізіологічних чинників, на сприймання та розуміння людини людиною впливають вікові, статеві, професійні та інші ознаки. Так, з віком при словесному відтворенні зовнішності збільшується кількість елементів виразних рухів, проте зменшується кількість елементів оформлення зовнішності. Найбільш точно оцінюється вік однолітків, гірше - молодших, найгірше - старших за віком. Педагоги в першу чергу описують одяг, потім мову, міміку, манеру поводитися, художники - відповідно обличчя, зріст, міміку. Чоловіки та жінки приблизно однаково ідентифікують очі людини, але жінки точніше визначають пропорції обличчя, рот, ніс, чоловіки - брови, овал обличчя, вуха, підборіддя.
Певні закономірності виявляються при сприйманні та розумінні психічних станів, зокрема, емоційних. Так, найбільш точно ідентифікуються подив, відраза, гірше - горе, гнів, позитивні емоції.
Але найбільшою мірою сприймання та розуміння іншої людини залежить від чинників, що мають соціально-психологічну природу. Виділяють такі механізми:
1. Фізіогномічна редукція - судження про внутрішні, психологічні особливості на основі зовнішнього вигляду (виразу обличчя, статури, ходи, постави тощо).
У кожній національній культурі існує безліч фізіогномічних уявлень та прикмет. Добре відомо, що означає, наприклад, тверде підборіддя, високе чоло, вузькі губи. Існує фіксований набір прикмет і щодо інших частин обличчя (очей, брів, вух). Дослідами О. Бодальова встановлена наявність та-ких стереотипів сприймання: люди з квадратним підборіддям мають сильну волю, з високим чолом - розумні, з жорстким волоссям - непокірного характеру, повні люди - добродушні, люди низького зросту відзначаються властолюбством, енергією, бажанням командувати, гарні люди - нерозумні й самолюбиві, тонкі губи - ознака потайливості, постійно на-піввідкритий рот - невеликого розуму.
Наскільки такі уявлення справедливі? Відомо, що фізіогномісти часом дають дуже точну характеристику людині, яку вони короткочасно спостерігають. Але є й інший погляд - не можна жорстко пов'язувати окрему деталь зовнішності з характером, це обов'язково призведе до помилки. Істина полягає в тому, що зовнішність, звичайно, відображає деякі внутрішні особливості, і у цьому немає нічого ненаукового чи ідеалістичного (будова скелетно-м'язової системи визначає конституцію, яка, у свою чергу, впливає на манеру поведінки і характер). Відповідно, механізм фізіогномічної редукції може бути корисним, якщо не вимагати від нього надто багато - абсолютної точності та надійності.
Звідки беруться фізіогномічні уявлення? Ми не набуваємо їх у процесі накопичення особистого досвіду (наприклад, не виміряємо висоту чола та не співставляємо її з інтелектом), а дістаємо вже готовими із соціального оточення. Це не наше особисте надбання, а продукт колективної творчості. Підтвердженням цього є той факт, що фізіогномічні уявлення в різних культурах значною мірою відрізняються. Наприклад, у в'єтнамській культурі великий рот корелює з високим інтелектом, причому це стосується лише чоловіків. Слід враховувати, що "ключі" однієї культури можуть бути непридатними для іншої. Цим пояснюється недиференційованість сприймання й запам'ятовування людей іншої расової приналежності: зов-нішність їх здається нам дуже подібною, аж до ілюзії повної ідентичності.
Отже, придатний чи ні механізм фізіогномічної редукції для спілкування? Однозначної відповіді на це запитання немає. Він дуже простий і зручний, але призводить до непорозуміння, якщо неправильно застосовується і не доповнюється іншими, більш складними та точними ознаками.
2. Соціальна категоризация та порівняння - це розподіл людей за певними категоріями, тобто визначення їх соціального статусу та порівняння зі своїм статусом. Така процедура може бути досить простою (наприклад, "старий - молодий", "бідний - багатий") або ж складною (наприклад, "розумний - дурний", "порядний - непорядний"). Вона дуже важлива, бо людина з невизначеним соціальним статусом зазнає труднощів у спілкуванні, відчуває самотність, ідентифікуючи себе з певною соціальною групою, ми сприймаємо її права, обов'язки, привілеї. Виникає відчуття "Ми" (моя група) на відміну від "Вони" (їх група), причому в міжгруповому спілкуванні "Ми" частіше переоцінюються, а "Вони" - недооцінюються.
Із зазначеного можна зробити важливий висновок: наше розуміння людей завжди певною мірою неточне та упереджене, бо якщо "Ми" не дає хоча б маленької переваги, то потерпає самооцінка. Ця тенденція виявляється як в оцінках, уявленнях, судженнях, так і в зовнішній поведінці, причому вона посилюється в умовах змагання, особливо з невизначеними критеріями. При оцінці результатів більш упередженими виявляються ті, що програють чи мають нижчий статус. Отже, в умовах соціальної несправедливості різко зменшується вірогідність неупереджених оцінок, терпимості та взаєморозуміння між людьми, що належать до різних груп, причому психо-логічно найбільше страждають ті, що не мають ніяких благ та привілеїв.
3. Стереотипізація - розуміння іншої людини шляхом віднесення її до певної соціальної групи та автоматичного перенесення на неї типових для даної групи характеристик. Термін запропонований американським журналістом О. Ліп-маном для визначення штампів та кліше ("фіксованих картинок у голові") в людському спілкуванні.
Існує багато визначень стереотипів. Найбільш коротке з них - "усі вони такі". При цьому не має значення, хто це конкретно та які вони насправді: усі професори неуважні, усі англійці - стримані, усі жінки - непостійні. Приклади можна продовжувати. Характерно, що при цьому всі знають - насправді це не так, об'єднувати всіх одним штампом - велике спрощення і огрубления дійсності. Але стереотипи все ж існують, бо вони виконують свою функцію - просто й швидко категоризувати індивіда.
Грубість, схематизм,ворожість по суті своїй не притаманні стереотипізації, а виникають як наслідок соціальних умов. Стереотипи необхідні для психологічної регуляції міжособистісної взаємодії, без них людина "потонула" б у хаосі інформації, що надходить.
Література
1. Брикман Р, Кершнер Р. Гений общения: пособие по психологической самозащите. - С.-Пб., 1997.
2. Дерябо С^ЯсвинВ. Гроссмейстер общения. - М., 1997.
3. Кабрин В. И. Транскоммуникация и личностное развитие. - Томск, 1992.
4. Рюкле X. Ваше тайное оружие в общении. Мимика, жест, движение. - М.,1996.
5. Хохелъ С. Целостное восприятие личности и методы определения ее типа. - К., 1992.
Loading...

 
 

Цікаве