WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Кризи вікових періодів - Реферат

Кризи вікових періодів - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Кризи вікових періодів"
З точки зору змісту і характеру психологічних проблем чи життєвих обставин, що спричинили кризову ситуацію, а також особистісних ролей, що виникають, розвиваються і зникають, можна виділити кілька типів життєвих криз:
Найхарактернішими кризами становлення є вікові кризи, що вважаються нормативними, тобто необхідними для нормального процесу становлення особистості. Для вікових криз властиві чималі якісні зміни, що відбуваються у психології людини: формування психологічних новоутворень, зміна провідної діяльності і т.д. Але ці зміни завжди супроводжуються зміною ролей, оскільки певна діяльність (гра, спілкування, навчання і т.д.) передбачає і відповідну особистісну роль людини.
Кризи становлення особистості характерні не лише для дитинства, підлітковості та юності. На думку багатьох авторів, усе життя людини закономірно супроводжується чергуванням певних періодів. Так, ще давні мислителі ділили життя людини на віки чи цикли (у Гіппократа, наприклад, по 7 років, у інших по 9), що починаються і закінчуються переломними, критичними фазами (Толстых А.В., 1988, с. 32-34).
Дуже цікавою є точка зору на становлення особистості дорослої людини сучасного американського автора Гейл Шиіхі, що розглядає такі кризи дорослішання (і тут прослідковується 7-річна періодичність): 16 років - "виривання коренів"; 23 роки - "план на все життя"; 30 років - "корекція"; 37 років - "усвідомлення середини життя" (Sheehy G. 1976; Максимов М., 1986, 1987). Неважко помітити, що ці кризи пов'язані зі змінами життєвих ролей людини.
Кризи становлення у дорослому віці можуть супроводжуватися важливими життєвими подіями: зміною фаху, місця роботи, втечею з сім'ї, переїздом в інше місто і т.д. (а інколи і більш драматичними, аж до самогубства), що обов'язково передбачає зміну важливих соціальних ролей людини: професійних, сімейних, міжособистісних та інших. Г.Шиіхі пов'язує спосіб переживання кризи людиною зі "стилем проживання життя", що становить своєрідні життєві ролі людини: "вічна дитина", "клозет", "транзит", "інтегратор", "квочка", "кар'єристка з відлагодженим сімейним життям" (G.Sheehy , 1976; Максимов М., 1986, 1987).
Сутність вікових криз підкоряється відомому закону переходу кількості в якість. Зміни поступово відбуваються в психічних і особистісних утвореннях, породжують нову якість, причому цей перехід може мати різкий, стрибкоподібний характер. Наприклад, дитина, яка важко вимовляє навіть окремі слова, "раптом" починає говорити. Проблема перехідного періоду підлітка полягає в тому що він уже не хоче бути дитиною, але ще не може бути дорослим в очах дорослих та і у своїх власних. Саме це головне протиріччя підліткового періоду розвитку приводить до типових труднощів, що виникають. Насамперед, це проблеми стосунків з дорослими, неадекватні вчинки аж до девіантної поведінки, спрямованої на підтвердження своєї дорослості.
Якщо взяти періоди, що типово вирізняються, - дитинство, юність, то основні труднощі дитинства - несамостійність, залежність від дорослих; юності - протиріччя між потребою в дорослості, самовизначення і відсутністю можливості в її задоволенні. Оскільки кожному періоду властиві свої протиріччя то залежно від результату їх розв'язання формуються якості особистості властивості, особливості характеру. Для дитячої стадії життя людини (від народження до року) важливе формування почуття довіри до цього світу, переконаності у його значущості й надійності, яке формується завдяки турботі матері У випадку негативного вирішення виникають первинна недовіра, страх, підозрілість, тривога за благополуччя.
На стадії від 1 до 3 років криза пов'язана з потребою в самостійності, почутті автономії, феномені "Я САМ".
Від 3 до 6 років - особливо актуальні ініціативність, активність.
У 8-12 років проявляються почуття працьовитості на противагу некомпетентності, несамостійності.
Підлітковий вік поділяється на періоди: 12-14 років - молодший підлітковий вік; 15-18 років - юнацький вік. Для підліткового віку характерні самовизначення, формування цілісного і цінного "Я".
Стадія ранньої зрілості - 20-25 років. Проблема - пошук свого місця в між особистісних стосунках між полюсами інтимності - ізоляції. З появою у людини такої важливої якості, як любов, проявляються взаємна турбота, повага і відповідальність за інших.
Крім цього у підлітковому віці на біологічному рівні йде глобальна перебудова організму. Це період бурхливого і нерівномірного росту: процес розвитку й окостеніння кісткового апарату відбувається швидше, ніж м'язовий розвиток організму.
Невідповідність, нерівномірність у розвитку серцевого м'яза і судин. Посилена діяльність залоз внутрішньої секреції призводить до тимчасових розладів кровообігу, підвищення артеріального тиску, напруження серцевої діяльності, підвищеного збудження. Усі ці фактори позначаються на підвищенні дратівливості, швидкій стомлюваності, запамороченні, серцебитті. Центральним фактором є статеве дозрівання, що також впливає на роботу внутрішніх органів. З'являються статевий потяг (часто неусвідомлюваний) і пов'язані з ним нові переживання, фантазії, думки. У соціальному плані підліток залишається школярем, але з 4-го по 8-9 класи спостерігається мотиваційний вакуум, тобто старі мотиви молодшого школяра зруйновані, а нових, заснованих на професійному інтересі, ще немає. Навчальна діяльність забирає велику частину доби, продовжує носити індивідуальний характер.
Вона не узгоджується з потребою, що підсилилася, у спілкуванні з однолітками. Із цього випливає багато проблем соціального плану, з утворення неформальних колективів, девіантної і деліквентної поведінки.
Якісні і кількісні зміни відбуваються в інтелектуальній сфері, тобто з'являється здатність виконувати недоступні раніше розумові операції. Розвиток інтелектуальної сфери впливає на розвиток інших сторін психіки дитини. Відбувається переплетіння схильності до міркування та особливої емоційності, вразливості. Поєднання рис "розумового" і "художнього" типу дитини характеризує неповторну своєрідність віку і є запорукою різностороннього подальшого розвитку.
Якщо в молодшому підлітковому віці найбільш інтенсивні зміни відбуваються у фізичному розвитку, то в старшому підлітковому і юнацькому віці найбільш високими темпами розвивається особистість дитини. Підліток знаходиться під впливом двох суперечливих тенденцій. Одна з них - це
Loading...

 
 

Цікаве