WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні основи полеміки та комунікацій в слідчій діяльності - Реферат

Психологічні основи полеміки та комунікацій в слідчій діяльності - Реферат

збільшується при пред'явленні доказів у міру зростання їх значимості, наявні докази доцільно наводити у такій послідовності: негативна характеристика - слідові відбитки - вкрадені речі - знаряддя вбивства.
9. Пред'явлення контрдоказів - прийом припускає спростування кожного неправдиво свідчення конкретним доказом, який це свідчення заперечує. Скажімо, заперечення присутності на місці злочину відразу ж спростовується висновком експертизи про залишені відбитки пальців; наступне свідчення про знаходження в певний час у певному місці спростовується відповідними повідомленнями свідків. Слідча практика доводить, що декілька таких послідовних спростувань припиняють опір звинуваченого.
10. Поєднання форсованого (прискореного) та уповільненого темпів допиту - дія цього прийому заснована натому, що інтенсивна зміна темпу не дозволяє допитуваному ретельно обмірковувати варіанти відповідей і концентрувати увагу на деталях, які характеризують неправдивість свідчень. При цьому рекомендується малозначущі запитання вимовляти в повільному темпі, а викривальні - у приско-реному. Зазначений прийом створює передумови для підвищення емоційної напруженості: нав'язуваний темп бесіди порушує індивідуальну ритміку допитуваного, створює негативне збудження у корі великих півкуль, внаслідок чого бурхливо розвивається втома нервових центрів, знижується свідомий самоконтроль за поведінкою, мовою тощо.
Для подолання тактики протиборства допитуваного можна рекомендувати також використання таких прийомів:
а) асоціація за суміжністю - демонстрування місця події або його фотографії асоціює спогади про власні дії, ознаки, переживання;
б) схожість-подібність - демонстрування речей, об'єктів, що безпосередньо не стосуються справи, але ізоморфні (подібні, схожі) справжнім об'єктам, також збуджує аналогічні (на момент події) переживання;
в) контрастність - демонстрування протилежних за якостями предметів, об'єктів чи бесіда про контрастні властивості предметів, явищ, подій (наприклад, здоров'я - хвороба, маленький ніж - великий ніж, модельне взуття - чоботи тощо);
г) перифраза - повторення своїми (тобто іншими) словами проблемної, неправдивої, спірної інформації про подію злочину;
д) демонстрація "незаповненості" - акцентування, підкрес-лювання розірваних зв'язків у показаннях, "білих плям" у версії, відсутності фактів, відомостей про особу тощо;
є) інерція - створення настрою максимальної захопленості бесідою на сторонні теми, а потім - різке запитання стосовно справи.
Таким чином, допит - це складний акт комунікативної взаємодії, за якої професійна майстерність співробітника значною мірою зумовлена не тільки рівнем його професійної піготовки та досвідом роботи, а й наявністю певних психологічних здібностей до цього виду діяльності.
Б. Психологічні аспекти допиту віч-на-віч
Допит віч-на-віч, безсумнівно, є потужним засобом психологічного впливу. Його сила зумовлена, з одного боку, тим, що учасникам необхідно свідчити один про одного за умови безпосереднього контакту, що створює досить сильну емоційну напруженість, з іншого - наявністю суперечностей у попередніх свідченнях одного або кількох учасників. Тому допит віч-на-віч має характер гостроконфліктної слідчої дії.
Існує два різновиди такого допиту: з ініціативи слідчого та на вимогу звинуваченого, причому в останньому випадку прийняття рішення про його проведення повинно ретельно обґрунтовуватись. Так, якщо звинувачений вимагає проведення допиту віч-на-віч для спростування неправдивих показань свідка або потерпілого (обмова), то його проведення доцільне; проте, якщо існує небезпека, що звинувачений спробує вплинути на іншого учасника з метою зміни свідчень або здійснити неконтрольований обмін інформацією із співучасником, проведення допиту віч-на-віч уявляється справою ри-зикованою та проблемною.
Процесуальне зазначена слідча дія організується як навперемінний допит у присутності кожного раніше допитуваного про обставини, щодо яких вони спочатку давали суперечливі свідчення. Інакше кажучи, кожен допит віч-на-віч має досягати подвійної мети: допомогти одному або кільком учасникам пригадати забуті або неправильно інтерпретовані факти; здійснити психологічний вплив на одного або кількох учасників.
Однією з головних характеристик допиту віч-на-віч є єдність: а) предмета - обидві особи допитуються щодо одних і тих же обставин; б) об'єкта - суперечливих свідчень (їх порівняння, опис, спостереження); в) місця - допитувані знаходяться в однакових умовах, що водночас дозволяє сприймати запитання слідчого і ставити їх один одному, включаючи, крім мовних висловлювань, також мімічні та пантомімічні прояви; г) документування - свідчення допитуваних фіксуються в одному протоколі.
Учасники допиту віч-на-віч ставляться один до одного не тільки як особи, що обіймають певне процесуальне становище. Вони постійно перебувають у стосунках, а їх контакти взаємонакладаються, нашаровуються. Наступні слідчі дії завжди виникають на емоційному тлі попередніх, яке може бути позитивним чи негативним, а також впливати на психологічну атмосферу допиту. Крім того, взаємні дії учасників потенційно або реально несуть у собі небезпеку для їх морального, психологічного чи фізичного стану.
Окремою характеристикою, яка визначає процес вирішення завдань допиту віч-на-віч, є недостатність і, що більш важливо, - суперечливість вихідних даних. Слідчий повинен вирішувати завдання, елементи яких не піддаються повному й точному врахуванню; він стикається з багатьма несподіванками, про які раніше мав лише приблизне уявлення. Найбільше ускладнює проведення допиту віч-на-віч недостатність відомостей про плани та задуми допитуваних, про мо-тиви їх поведінки.
Взаємодія - це максимально загальна характеристика спілкування учасників допиту віч-на-віч, яка виявляється у формі взаємних впливів. Учасники мають прийняти рішення щодо тактики своєї поведінки, яке залежить від якісних та кількісних параметрів наявної інформації, усвідомлення ними цілей та задач, від опрацьованої до початку проведення слідчої дії програми поведінки, від оцінки ситуації, що склалася під час проведення допиту. Слідчий, у свою чергу, зазнає інформаційно-психологічного впливу цих осіб, за допомогою якого здійснюються спроби керувати його поведінкою у бажаному напрямі. Складність поведінки самого слідчого полягає в тому, що тактика його впливу регламентується процесуальне. Здійснюючи психологічний вплив на учасників, він орієнтований на трансформацію (перебудову) негативної кооперації (конфлікту) учасників у позитивну (співробітництво). При цьому він може використовувати різні засоби впливу: переконання - послідовний та аргумонтований вплив, не тільки інформаційний, а й
Loading...

 
 

Цікаве