WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні основи полеміки та комунікацій в слідчій діяльності - Реферат

Психологічні основи полеміки та комунікацій в слідчій діяльності - Реферат

ситуації допиту, коли достовірні факти можуть набути в очах допитуваного особливого значення та суб'єктивно свідчити про біль-
шу, ніж насправді, поінформованість слідчого про взаємозв'язок подій у справі.
Виходячи із засобів одержання і доказового значення, інформація може бути поділена на три групи: 1) відомості, одержані процесуальним шляхом, що мають доказове значення та закріплені у відповідній документації; 2) відомості, отримані непроцесуальним шляхом (бесіди, телефонні запити тощо), які стосуютьсяголовним чином особи допитуваного;
3) інформація, одержана оперативним шляхом, яка не має процесуального значення. Слідчий може інформацію проде-монструвати, назвати її джерело, сповістити при допиті і, нарешті, лише згадати про неї в бесіді з допитуваним.
Щодо першого виду інформації, то вона може бути повідомлена будь-яким способом. Інформація другого виду може бути реалізована як шляхом ознайомлення з нею допитуваного, так і шляхом простого згадування про неї при допиті. Реалізація інформації третього виду можлива тільки за допомогою окремих реплік, натяків, зауважень тощо, наприклад, повідомлення допитуваному окремих другорядних деталей його життя, зв'язків; демонстрації справжніх документів, фотографій, що не стосуються справи, але характеризують особу допитуваного.
Окрім інформаційних, можуть бути використані й інші види психологічного впливу. До психологічних прийомів впливу належать:
1. Використання психологічних особливостей особистості допитуваного - суть прийому полягає в урахуванні слідчим як на етапі встановлення контакту, так і безпосередньо при допиті, відомостей про характерологічні риси допитуваного, його домагання, самооцінку, систему його стосунків у сімейно-побутовій, професійній та дозвільній сферах, домінуючі мотиви поведінки, особливості перебігу психічних та фізичних проявів тощо. Наприклад, якщо допитуваний має хворобливе самолюбство та перебільшений рівень домагань, при допиті доцільно показати реальну можливість слідства одержати потрібні відомості від іншої особи, відомої допитуваному, що значною мірою знижує цінність допитуваного як джерела інформації і зачіпає його самолюбство. Сприяє встановленню контакту також демонстрація слідчим певних знань у професійній сфері допитуваного, у сфері його дозвілля і уподобань.
2. Особисті спостереження за допитуваним - фіксація слідчим емоційних, мімічних, пантомімічних проявів з боку допитуваного дозволяє гнучко варіювати тактику допиту, забезпечуючи регуляцію стану допитуваного і динаміку спілкування. Наприклад, якщо при з'ясуванні певного питання слідчий спостерігає розгубленість, тривогу, почервоніння шкіри обличчя та посилене потовиділення, доцільно більш докладно зупинитися саме на цьому питанні, конкретизувати одержану інформацію.
3. Використання стану емоційної напруженості - прийом засновано на тому, що у стані емоційної напруженості у особи суттєво знижується здатність повною мірою здійснювати свідомий контроль за змістом мовних повідомлень та своєю поведінкою. Так, якщо допитуваний відмовляється від дачі показань або дає неправдиві свідчення, а особисті спостереження слідчого вказують на те, що до-питуваний перебуває у спокійному, врівноваженому стані, буде доцільно шляхом повідомлення певної інформації або проведення якоїсь слідчої дії збільшити його напруженість, відчуття дискомфорту. Прикладом такого роду інформації може бути повідомлення про затримку співучасника, висновків експертизи, пред'явлення речових доказів тощо.
4. Використання ефекту раптовості - суть прийому полягає у несподіваності (для допитуваного) появи фактів та обставин, які доводять неправдивість його свідчень. Цей прийом не зводиться до емоційної напруженості, оскільки раптово подана інформація може мати переконуючий вплив на раціональну сферу особистості, схиляючи допи-туваного до усвідомленої необхідності давати правдиві показання. Наприклад, свідчення несподіваного для допитуваного свідка мають, як правило, безсумнівний переконуючий вплив. Разом із тим, раптова інформація здатна у частини емоційно рухливих, збуджуваних допитуваних викликати і стан емоційної напруженості.
5. "Припущення легенди" - реалізація полягає у створенні таких умов проведення допиту (у процесуальних межах), котрі уявляються допитуваному природними, але є легендованими з боку слідства. Наприклад, допитуваний одержує можливість ознайомитися з "таємною" інформацією, яка міститься в паперах, що знаходяться на столі слідчого в момент "вимушеної" його відсутності в кабінеті. В іншому випадку ефективним є розміщення в кабінеті слідчого речей та предметів, тотожних тим, які фігурують у справі як розшукувані. До цього ж прийому належить "випадкове" залишення віч-на-віч співучасників після одержання одним із них "вірогідних" повідомлень від слідчого.
6. "Вільної розповіді" - допитуваному надається можливість у оповідній формі, докладно, без обмежень часу та деталізуючих запитань викласти всю послідовність подій. Протягом розповіді слідчий аналізує інформацію, відшукуючи протиріччя, на які в подальшому спрямовує допит. У цьому випадку досить інформативними є обмовки, паузи, повтори, які робить допитуваний. Для ефективного змістовного аналізу доцільно використовувати техніку звукозапису
7. Максимальна деталізація свідчень - використання цього прийому базується на тому, що дуже складно неправдиве свідчення обміркувати до найдрібніших деталей. Слідчий, ставлячи допитуваному перелік запитань щодо подробиць певного факту, примушує його самостійно встановити протиріччя у власних показаннях. Наприклад, якщо допитуваний стверджує, що в певний час він був у кінотеатрі, то слідчий уточнює, який кінофільм він дивився, на якому місці сидів, зберігся квиток чи ні, який був кіножурнал, як після сеансу дістався додому тощо, при цьому доходячи висновку про правдивість його відповідей або про можливість перебування допитуваного на місці вчинення злочину. При цьому слід враховувати, що інформативними показниками можливої неправдивості свідчень допитуваного можуть бути, з одного боку, докладні відповіді на всі без винятку запитання слідчого, а з другого - цілковита неможливість відповісти на ці запитання, оскільки, виходячи із загальних особливостей запам'ятовування, людина здатна пригадати приблизно 56-60 % інформації.
8. Послідовність пред'явлення доказів - прийом використовується в тому випадку, коли слідчий має декілька доказів, що спростовують свідчення допитуваного. Наприклад, якщо у розпорядженні слідчого є знаряддя вбивства, деякі вкрадені й вилучені при обшуку речі, негативна характеристика на звинуваченого з місця роботи, слідові відбитки взуття на місці злочину, то, враховуючи, що ефективність використання прийому
Loading...

 
 

Цікаве