WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Рефлекторна природа психічного - Реферат

Рефлекторна природа психічного - Реферат

індивідуальних особливостей нервової системи, стану організму та інших умов, про які говорилось вище. Спочатку цей зв'язок буває слабкий, неміцний. Внаслідок багаторазового повторення і підкріплення він зміцнюється, набуваючи певної сталості.
Викликане в корі великих півкуль тим чи іншим подразником збудження не залишається на місці. Воно, як і гальмування, має тенденцію поширюватися і іррадіювати по корі. Іррадіація збудження в корі великих півкуль, при її складній конструкції, реактивності, вразливості, і веде до утворення тимчасового нервового зв'язку. Внаслідок іррадіації збудження умовний рефлекс на початку свого утворення має узагальнений, генералізований характер.
За цими закономірностями утворюються іумовні рефлекси на внутрішні подразники, тільки процес цей відбувається повільніше, самі рефлекси мають більш генералізований характер, диференціюються з великими труднощами.
В диференціації, спеціалізації умовного рефлексу діє і процес гальмування. Кожний умовний подразник, на який вироблено умовний рефлекс, стає поступово гальмівним, якщо його певний час не підкріплювати безумовним подразником. Умовний рефлекс на нього згасає. Це згасання є не випадкове явище, а закономірний прояв основних властивостей коркових клітин. Характерною їх рисою є те, що вони, як найреактивніші клітини нашого організму, під впливом непідкріплюваного умовного подразника більш чи менш швидко переходять у гальмівний стан. Останній, очевидно, сприяє їх відпочинку і відновленню їх сил. Зразково пильний сигнальник виконав свою відповідальну роль, образно зазначає Павлов, і його відпочинок, відновлення повинні йому бути зараз же забезпечені заради такої ж справності
його майбутньої роботи.
Коркові клітини поступово переходять у гальмівний стан і тоді, коли їх збудження підкріплюється безумовним подразником. Однак останній затримує цей перехід. Гальмування, як і збудження, буває різної сили і глибини. Воно виявляється в секреторних, рухових та інших реакціях організму. Як і збудження, воно підлягає іррадіації і концентрації. Дослідженнями встановлено, що при слабкому напруженні процеси збудження і гальмування іррадіюють, при досить сильному - концентруються, при надзвичайній силі - знов Іррадіюють.
Іррадіація і концентрація збудження і гальмування й має місце і в нижчих відділах нервової системи. Вона є однією з основних закономірностей руху цих процесів, що діє, як ми далі побачимо, у всіх актах психічної діяльності.
Експериментальними дослідженнями виявлено наявність різних видів гальмування. Павлов поділяє їх на дві групи: безумовне (зовнішнє, пасивне) і умовне (внутрішнє, активне).
До першої групи належать такі два види гальмування. Якщо під час дії умовного подразника, що викликає слиновиділення, раптом починає діяти сильний побічний подразник, умовний рефлекс гальмується (зовнішнє гальмування). Це гальмування є виразом конкуренції різних як зовнішніх, так і внутрішніх подразників за переважний вплив на організм у даний момент його життя. Воно має місце і в нижчих відділах центральної нервової системи. Якщо надто збільшувати силу умовного подразника, ефект від нього не тільки не збільшується, а, навпаки, зменшується і навіть зовсім зникає (позамежне гальмування). Воно може мати місце і у випадку сумації не дуже сильних умовних подразників. Характерною рисою цих обох видів гальмування є те, що вони виникають зразу, не потребуючи спеціального вироблення, тренування. В цьому відношенні вони є пасивними.
До другої групи належить кілька видів гальмування, які ви-роблюються за певних умов діяльності. До них належить описане вище гальмування, що виявляється в згасанні непідкріплюваного умовного рефлексу (згасальне гальмування). Згасання умовних рефлексів відбувається з різною швидкістю залежно від ступеня його виробленості і від особливостей нервової системи. Воно є гальмівним процесом. Згаслий умовний рефлекс може через деякий час знову поновитися, що свідчить про те, що тут справді має місце гальмування утвореного тимчасового зв'язку, а не його розрив, руйнування.
Гальмування виникає тоді, коли ми один подразник (наприклад звук дзвоника при 500 коливаннях на секунду) підкріплюємо, а інші близькі подразники (наприклад звуки при 480, 520 коливаннях на секунду) не підкріплюємо безумовним подразником. На підкріплюваний подразник слина у собаки виділяється, на непідкріплювані - ця реакція гальмується (диференціювальне гальмування). Воно необхідне для диференціації, спеціалізації умовних рефлексів.
Внутрішнє гальмування виявляється також у явищах так званого запізнення. Якщо умовний подразник підкріплювати їжею через кілька секунд, то слиновиділення теж розпочинається через кілька секунд після початку дії умовного подразника. Коли ж ми будемо поступово відтягувати час подачі безумовного подразника (їжі), то і слиновиділення буде відтягуватися в часі, запізнюватися, що свідчить про виникнення внутрішнього гальмування. Запізнення умовного рефлексу є цікавий випадок спеціального пристосування, яке запобігає даремній витраті енергії, що мала б місце тоді, коли б умовний рефлекс відбувався передчасно. Про наявність у цьому випадку гальмування свідчить і дрімотний стан, який настає у деяких тварин при значному відсуванні безумовного подразника. Якщо в час запізнення умовного рефлексу впливати на піддослідну тварину яким-не-будь побічним подразником, можна усунути це запізнення. Сли-новиділення почнеться зразу ж після дії умовного подразника, тобто тут матиме місце гальмування попереднього гальмування, або зняття гальмування (розгальмовування). Є підстава всі ці види гальмування в їх фізико-хімічній основі вважати за один і той же процес, що виникає тільки за різних умов (Павлов).
Внутрішнє гальмування є коркове явище. Воно вироблюється 40 в корі великих півкуль головного мозку людини і тварин під впливом вимог середовища. Швидкість його вироблення залежить від об'єктивних умов, від ступеня розвитку нервової системи і її індивідуальних особливостей, його вироблення являє собою серйозне нервове завдання, з яким по-різному, часто з труднощами, справляється та чи інша нервова система. Таке гальму-вання є не бездіяльний стан, а активна діяльність кори великих півкуль, що вимагає для свого здійснення достатньої працездатності. При зниженні її працездатності (наприклад при втомі організму, його захворюваннях тощо) слабнуть і процеси гальмування. В результаті тренування вони викликаються легше, швидше, стають часто стійкішими і сильнішими за процеси збудження. Особливо яскраво це виявляється знову ж таки в ру-хових реакціях, які найбільше практикуються в житті. Ми постійно гальмуємо наші рухи під впливом суспільних вимог і, коли треба, робимо це зразу.
Із сказаного виходить, що процес гальмування має не менше значення в
Loading...

 
 

Цікаве