WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Рефлекторна природа психічного - Реферат

Рефлекторна природа психічного - Реферат

певного співвідношення цих двох нервових процесів. Це співівідношення виявляється, зокрема, в погодженій дії мускулів-антагоністів, тобто тих, що згинають кінцівки, і тих, що їхрозгинають.
Рефлекторні акти спинного мозку біологічно необхідні. Вони обслуговують ряд потреб організму (в захисті, пересуванні і т. п.), дають йому можливість пристосуватися до деяких умов життя. З участю спинного мозку відбуваються всі рухові рефлекси тулуба і кінцівок, більшість судинних рефлексів, усі рефлекси сечового міхура, прямої кишки тощо. Спинний мозок функціонує не самостійно, а під контролем головного мозку. Головний мозок може гальмувати рефлекси спинного мозку. Так, при несподіваному уколі ми відсмикуємо руку. Проте ми можемо затримати цей рефлекс на больовий подразник і гальмуємо його, коли в цьому є потреба (наприклад при вийманні скалки з пальця).
Виконувані спинним мозком функції мають у людини суто фізіологічний характер. Для виникнення найелементарніших психічних явищ (наприклад відчуття дотику, болю, тепла, холоду в тій чи іншій кінцівці або частині тулуба) потрібно, щоб збудження від певного подразника передалось не тільки до спинного, а й до вищих відділів головного мозку. Патологічні факти говорять про те, що при пошкодженні аферентних шляхів, що сполучають спинний мозок з головним, розладнується або й втрачається чутливість тулуба і кінцівок. Рефлекси спинного мозку включаються у вищу нервову діяльність, здійснювану великими півкулями головного мозку, і стають її важливими складовими елементами.
Безумовні рефлекси здійснюються також нижчими відділами головного мозку.
До них належать такі його частини, як довгастий мозок, вароліїв міст, середній мозок, що складається з ніжок мозку і чотиригорбикового тіла, мозочок, проміжний мозок, головними частинами якого є зоровий горб, і підгорбова ділянка. До цих відділів мозку належать також базальні, або підкіркові вузли, до складу яких входять такі головні утворення, як смугасте тіло і бліда куля. Вони об'єднуються під назвою стріопалідарної системи.
Від цих відділів мозку відходить 12 пар черепномозкових нервів, які своїми волокнами зв'язують їх з рецепторними, руховими і секреторними органами голови, а також з нижньою частиною тіла. Через них проходять також шляхи, що з'єднують великі півкулі головного мозку з усіма частинами організму.
З участю цих відділів головного мозку відбувається велика кількість його безумовних рефлексів, значно більш різноманітних, ніж рефлекси спинного мозку. До них належать рефлекторні акти слиновиділення, сльозотечі, потовиділення, кашлю, чхання, ссання, ковтання, жування, блювання, мигання, крику, розширення і звуження зіниць очей, насторожування на світло і звук (орієнтувальні рефлекси), рефлекторні виразні рухи (наприклад під час лякання, страху, гніву), рефлекторна регуляція роботи серця, легенів, судин шлункової і підшлункової залоз, статичні, статокінетичні рефлекси, напруження мускулатури, положення тіла в просторі, терморегуляція та ін. В здійсненні цих рефлекторних актів бере участь також вегетативна нервова система, центральні вузли якої розміщені в підгорбовій ділянці проміжного мозку, в області чотиригорбикового тіла і в довгастому мозку.
Деякі безумовні рефлекси головного мозку являють собою відносно прості акти. Прикладом таких е безумовний слинний рефлекс. Потрапляючи в рот, їжа подразнює чутливу поверхню язика, збудження передається до слинного центра в довгастому мозку, звідти до слинної залози, внаслідок чого виділяється слина. Інші безумовні рефлекси головного мозку мають складний характер. Часто вони являють собою ланцюги рефлексів (на-приклад ковтання).
Прикладом ланцюгового безумовного рефлексу є статокінетичний рефлекс випрямляння кішки в повітрі при її падінні. Кинута з височини кішка з оперативно видаленими великими півкулями здебільшого стає на ноги. Відбувається цей процес так: зміна в просторовому положенні отолітового приладу вуха викликає певне рефлекторне скорочення шийних м'язів, що ставлять голову тварини в нормальне положення по відношенню до горизонту. Скорочення цих шийних м'язів викликає рефлекс на певні м'язи тулуба і кінціво^ який дає кінець кінцем правильне стояче положення тварини,
Безумовні рефлекси головного мозку є також природженими, передаваними в спадщину. В основі їх лежать постійні нервові зв'язки, що являють собою результат філогенетичного (видового) розвитку живого організму. В їх здійсненні мають місце не тільки процеси збудження, а й гальмування. Звичайно рефлекси цих відділів мозку включаються в роботу великих півкуль, вони нею регулюються. Великі півкулі можуть і гальмувати ці рефлекторні акти. Ми можемо, наприклад, до певної міри затримати кашель, чхання, мигання, вияви емоцій і деякі інші безумовні рефлекси.
Безумовні рефлекси головного мозку мають велике значення в житті організму людини і тварини. Вони необхідні для задоволення його потреб в їжі, питві, повітрі, захисті, підтриманні нормального положення в просторі, пересуванні тощо. Проте при всій їх важливості вони недостатні для забезпечення життя організму, його тривалого, міцного і досконалого пристосування до середовища. Про це переконливо говорять спостереження за поведінкою підкіркових тварин, тобто таких, у яких оперативно ви-даляються великі півкулі головного мозку.
У собаки з оперативно видаленими великими півкулями зберігаються безумовні рефлекси головного і спинного мозку Він їсть, уникає руйнівних подразнень, насторожується на світло І звук, чинить опір при спробах його захопити і виконує ряд інших рухів, що їх анатомічним субстратом є ближчі до великих півкуль підкіркові вузли. А проте він є інвалід, нездатний до самостійного існування Легко помітити, що в його нервовій діяльності чогось Істотного не вистачає. Він не відповідає на велику кількість подразнень різної сили і якості, на які постійно і жваво реагує нормальна тварина. Як зовнішній, так і внутрішній світ, зазначає Павлов, для собаки без великих півкуль надзвичайно звужений, обмежений. Рефлекси у нього викликають тільки нечисленні, просторово дуже близькі, елементарні, малодиференційовані подразники (коли їжа діткнеться до морди собаки, він її жадібно з'їсть, але знайти її навіть на близькій віддалі не може). Всі інші подразники не відбиваються в його голові і не впливають на його життєдіяльність. Впливи середовища і діяльність скелетно-м'язової системи не аналізуються і не синтезуються в такій мірі, як це має місце при наявності великих півкуль. Зв'язки собаки з зовнішнім світом стають дуже спрощеними, обмеженими, інертними і коєними, явно недостатніми для самостійного існування Покинутий на самого себе, він неминуче гине.
У безумовнорефлекторних актах головного мозку, особливо в складних їх видах, які часто називають інстинктами, мають місце елементарні відчуття (тепла,
Loading...

 
 

Цікаве