WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Рефлекторна природа психічного - Реферат

Рефлекторна природа психічного - Реферат

Рефлекторна природа психічного
Давно висунене матеріалістичною думкою положення про те, що психічне є мозковим явищем поступово утверджувалося в міру того, як наука розкривала будову і функції нервової системи.
Вже в XVII ст. французький учений Р. Декарт, який сам ще посідав дуалістичну позицію в розв'язанні питання про відношення психічного до фізичного, висунув догадку про те, що нервова система, керуючи життям організму, функціонує рефлекторно, що різні діяльності організму є відповідями на ті чи інші подразники з середовища, здійснюваними при участі певних відділів мозку. Дальшими експериментальними дослі-дженнями ця догадка була цілком підтверджена щодо роботи спинного і нижчих відділів головного мозку. Проте довго науці не вдавалося з'ясувати принципи і механізми роботи великих півкуль головного мозку.
Нез'ясованість роботи великих півкуль головного мозку ви-користовували ідеалісти, дуалісти в своїх намаганнях довести, ніби психіка не зв'язана з мозком і від нього не залежить, ніби мозок є тільки "сідалом", "інструментом душі". Недостача наукових знань про роботу великих півкуль спричинялась також до спрощеного, механістичного, а то й грубого, вульгарного тлумачення психіки як функції мозку. Так, деякі німецькі філософи XIX ст. (Бюхнер, Фохт, Молешотт), ці, за виразом Ф. Енгельса, "рознощики дешевого матеріалізму", твердили, йдучи за французьким природознавцем XVIII ст. Кабанісом, ніби "мозок виділяє мисль так само, як печінка - жовч".
У другій половині XIX ст. фізіологія здобула деякі важливі дані про роботу великих півкуль методами оперативного видалення певних їх ділянок, штучного їх подразнення (гальванічним струмом тощо) у тварин, а також шляхом вивчення мозку при патологічних розладах мови та інших актів психічної діяльності у людини. Проте застосування цих методів не дало можливості з'ясувати закони нормального функціонування великих півкуль головного мозку.
Шлях до розкриття їх функцій вперше в науці відкрив Сєченов, батько російської фізіології (Павлов) і один з основоположників наукової психології в нашій вітчизні. Сміливо поширивши рефлекторний принцип функціонування нервової системи на вищі відділи головного мозку, він у сівоїй книзі "Рефлекси головного мозку" (1863) висунув і обгрунтував думку про те, шо всі акти свідомої і несвідомої психічної діяльності людини за способом свого походження є рефлекси. Сєченов розглядав психічні явища як середню ланку цілісного рефлекторного акту, нерозривно зв'язану з його початком (зовнішнім подразненням) і закінченням (відповідною дією). Він настоював на тому, що психічне не можна розглядати ізольовано від зовнішніх впливів на людину, слідів минулих їх вражень та її відповідних дій. Ця книга Сєченова, як і інші його праці, всім своїм змістом спрямована була проти ідеалістичного "відокремлення" психічного від фізичного.
Розробляючи далі ідею рефлекторної роботи вищих відділів головного мозку, Павлов винайшов метод об'єктивного дослідження нормального їх функціонування. Шляхом застосування винайденого ним методу умовних рефлексів в результаті багаторічних досліджень Павловим і його учнями створена "справжня фізіологія головного мозку".
Павлов виходив з матеріалістичного положення Сєченова про єдність організму і середовища. Це є одно з основних положень сучасної передової біологічної науки. Взаємовідношення організму з середовищем необхідні для задоволення його потреб, для його життя і розвитку. Коли б організм не підтримував цих відношень з своїм середовищем, він не міг би існувати.
Нервова система відіграє провідну роль у забезпеченні відношень організму до середовища. Вона бере участь в об'єднанні (інтеграції) роботи всіх частин організму і регулює його зв'язки з зовнішнім світом, його внутрішню життєдіяльність. Головними проявами її діяльності є рухи організму, здійснювані скелетно-м'язовою системою, і секреторні реакції. Всі вони являють собою більш чи менш складні рефлекси, тобто, закономірні реакції організму на певні подразники, здійснювані за участю тих чи інших відділів центральної нервової системи. Через них живий організм пристосовується до умов свого існування, активно на них впливає, задовольняє свої потреби (в їжі, в питві, захисті і т. п.).
Основу рефлекторної діяльності нервової системи становлять безумовні рефлекси, які виробилися в процесі- біологічної еволюції і передаються кожному організмові в спадщину. На їх основі в процесі індивідуального життя, під впливом його умов і при участі великих півкуль головного мозку, утворюються умовні рефлекси. Великі півкулі головного мозку є органом найскладнішої рефлекторної діяльності, здійснюваної індивідуально вироблюваними механізмами. Цю діяльність Павлов назвав вищою нервовою діяльністю. Вища нервова діяльність - це е умовнорефлекторна діяльність. Через неї реалізуються найскладніші співвідношення організму з зовнішнім світом, його пристосування до змінюваних умов існування.
Досліджуючи роботу великих півкуль головного мозку, Павлов поставив перед собою завдання з'ясувати, як з допомогою цього відділу мозку явища зовнішнього світу то відображаються в діяльності організму, то залишаються байдужими, наче не існуючими для нього, як незчисленні, різноманітні і віддалені агенти зовнішнього світу стають сигналами, що скеровують активне зв'язування живої істоти з зовнішнім світом. Він розви-нув нове в науці розуміння функцій головного мозку як органу відображальної діяльності. Павлов показав, що відображення живим організмом об'єктивної дійсності створюється в процесі рефлекторної діяльності. Елементи цього відображення наявні вже в нижчій нервовій діяльності. Особливо ж вони розвиваються у вищій нервовій, умовнорефлекторній діяльності. Умовний рефлекс є одночасно фізіологічне і психічне явище.
Отже, сучасні дані науки говорять про те, що за своєю природою психічна діяльність є рефлекторне явище. В своїх більш-менш розвинених формах вона за своїм відношенням до мозку є вищою нервовою діяльністю, здійснюваною його великими півкулями.
Нижча нервова діяльність.
Щоб глибше зрозуміти рефлекторну природу психічної діяльності, треба ближче познайомитися з будовою і функціями різних відділів мозку, особливостями нижчої і вищої нервової діяльності.
Нервові зв'язки, що лежать в основі безумовних рефлексів спинного мозку, є природженими. Вони функціонують з самого раннього віку дитини. Вона, наприклад, відсмикує ручку від больового подразника. Якщо доторкнутись пальцем долоні новонародженої дитини, вона схоплює його (хапальний рефлекс).
Безумовні рефлекси спинного мозку бувають різної складності. Дослідження Сєченова, Введенського, Ухтомського, Шеррінгтона і ряду інших учених показали, що в них мають місце не тільки процеси збудження, а й гальмування. Рефлекторні акти спинного мозку виникають внаслідок
Loading...

 
 

Цікаве