WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Сучасні методи становлення ділових взаємовідносин в апараті управління.(Дипломна) - Реферат

Сучасні методи становлення ділових взаємовідносин в апараті управління.(Дипломна) - Реферат

отримати попередню інформацію щодо дій іншої людини; особисті відмінності співучасників взаємодії.
Робоча група (колектив) у своєму зовнішньому прояві, вважає автор - соціальна група, спільність людей, що об'єднані загальною діяльністю, єдністю мети та зацікавленості, взаємною відповідальністю, взаєминами товариськості та взаємодопомоги. Робоча група має суспільно значущу мету діяльності, органами управління та керівництва. Вони розподіляються по формах власності, по характеру діяльності (виробничої, торгівельної, наукової, учбової) по формах зв'язку (контактні, неконтактні), за чисельністю (первинні, вторинні), часу дії (постійні, тимчасові), мірі формалізованості (жорстка, гнучка орга-нізація,), і т.ін.
Автор зазначає, що в робочій групі об'єднані дві складові: матеріальна та духовна. Матеріальна складова - це його безпосередні співробітники-індивіди, духовна - ідеологія та психологія. Ідеологія складає сукупність ідей та поглядів, що віддзеркалюють політичні завдання, кінцеву мету трудової діяльності. Технологія робочої групи - сукупність визначених соціально-психологічних явищ, що виникли у ході її формування та функціонування на основі будь-яких внутрішніх зв'язків форм і засобів взаємозадоволення потреби її членів. Сюди ж автор відносить морально-психологічний клімат, засоби спілкування, суспільна думка та настрій, традиції та звичаї, проблема лідерства, природа внутрішньогрупових конфліктів та інші.
При аналізуванні складових стосунків членів робочої групи автор виділяє наступні сфери: професійну, цінності та світосприйняття, міжособистих стосунків.
Професійна охоплює стосунки, що складаються в процесі вирішення виробничих завдань:
субординаційні;
координації спільної діяльності;
в системі "людина-комп'ютер"
Сфера цінностей та світосприйняттяна думку Е.В. Руденського (23), пов'язана зі стосунками поміж особистими та корпоративними цінностями, установками світосприйняття, що є визначальними в окремій соціальній групі.
Сфера міжособистих стосунків пов'язана із задоволенням потреб в спілкуванні та самоствердженні особистості в рамках колективу, із задоволенням своєю професійною діяльністю, формальним та неформальним статусом.
Важливою якісною характеристикою робочої групи вважає автор є її зрілість. Така група відрізняється тісними зв'язками поміж членами її колективу, що виникають на основі спільних цінностних орієнтацій, стійких неформальних стосунків поміж співробітниками. Особисті суперечки швидко припиняються, дисципліна має свідомий характер, з'являється почуття гідності за свій колектив, складаються спільні традиції. Співробітники мають можливість розкрити свій творчий потенціал, з ентузіазмом ставляться до вирішення поставлених завдань.
Ступінь зрілості робочої групи (колективу), її спроможності ефективно функціонувати автор розподіляє на такі фактори:
1) технологічні особливості спільного використання засобів та предметів праці;
2) економічні;
3) організаційні, першочергове значення має стиль керівництва;
4) цінностне світосприймання та психологічна сумісність співробітників.
Ми згодні з британськими консультантами по управлінню Майклом Вудоком і Дейвом Френсисом які висувають десять несприятливих факторів, що є перепоною колективної роботи колективу:
1) несумісність з посадою керівника - у посадової особи, внаслідок відсутності хисту - консолідувати співробітників, надихати їх на ефективне виконання своїх обов'язків;
2) некваліфіковані співробітники - незбалансовані функції, невідповідність у співпаданні професійних та людських якостей;
3) неконструктивний клімат - відсутність бажання поступитися своїми особистими інтересами заради виконання завдань команди, взаємопідтримки, турботи щодо добробуту кожного;
4) нечіткість мети - недостатня злагодженість особистої та колективної мети, нездатність керівництва та членів колективу до компромісу;
5) низькі результати роботи - необхідність в наполегливості колективу в досягненні мети, зростанні особистого професіоналізму, підвищення самоцінності кожного члена колективу;
6) неефективність засобів роботи - помилки у збиранні та наданні інформації, несвоєчасне прийняття рішень;
7) недостатня відкритість та наявність конфронтації - необхідність вільної критики, обговорення слабких місць виконаної роботи, незгоди з керівництвом, позитивного суперництва;
8) недостатній професіоналізм та культура співробітників - обов'язкова відкритість в поданні своєї думки, можливість змінювати свою думку під дією аргументів, вміння керувати своїми емоціями, бажання до співробітництва, почуття відповідальності, бажання працювати, комунікабельність;
9) низькі творчі можливості;
10) неконструктивне ставлення до інших колективів.
Аналізуючи вищезгадані несприятливі фактори, необхідно зазначити, що в процесі ділових взаємовідносин слід уважно вивчати усі фактори, що ведуть до розладу діяльності, щоб мати змогу їх уникати. Ми вважаємо, що налагодження колективної діяльності роботи колективу, як правило, завжди приводить до нормалізації ділових взаємовідносин. А це, в свою чергу, впливає на діяльність всього колективу в цілому і фінансову стабільність зокрема. Кожна робоча група за твердженням дослідників, і ми з цим погоджуємось - складний професійний та соціальний організм, що має саморегуляцію, зворотні вертикальні та горизонтальні зв'язки. Для неї є характерним і риси організації, а саме:
розподілення функцій поміж співробітниками;
посадова ієрархія, підпорядкованість;
лояльність кожного співробітника у ставленні до своєї команди;
система позитивних та негативних санкцій (звідки особлива роль керівника робочої групи).
Цікавим, на нашу думку, є вивчення динаміки міжособистих стосунків в системі "керівник - підлеглий", що надано Херсі та Бланчардом. У межах цього передбачається, що з досягненням середнього (та вище) рівня професіоналізму керівника, скорочується опікання та контроль підлеглих, що розцінюється як довіра з боку керівника. Але в той же час керівник більше підтримує співробітників, вважають дослідники, надаючи підтримку впевненості у своїх силах, виховуючи у підлеглих стан самоконтролю. Такий підхід дозволяє використовувати чотири види стосунків в системі "керівник - підлеглий", вважають дослідники Е.В. Ксенчук та М.К. Киянова у роботі "Технологія успіху" (10) :
наказ, що оптимально у випадках низького професіоналізму, відсутності бажання підлеглого брати відповідальність на себе, відсутність готовності підлеглого до виконання завдання;
заспокоєння на рівні запевнення у гарних наслідках, рекомендується використовувати, коли підлеглий ще не здатний, але вже внутрішньо підготував себе до взяття відповідальності;
участь, коли співробітник здатен виконати
Loading...

 
 

Цікаве