WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Здібності та їх розвиток (Курсова) - Реферат

Здібності та їх розвиток (Курсова) - Реферат

здібностей узагалі, цілком залежить від рівня розвитку характерологічних рис, особливо вольових рис характеру.
Як би ні були блискучі здатності людини, але якщо в нього немає звички посидюче і завзято працювати, він навряд чи здатний досягти великих успіхів у діяльності. Він у кращому випадку так і залишиться лише потенційно здатним. Завзятість, наполегливість, працездатність, працьовитість - ці якості повинні супроводжувати здібностям.
Ще одна риса характеру властива справжньому вчен - критичне відношення до себе, своїм можливостям, своїм досягненням, скромність, правильне відношення до своїх здібностей. Треба мати на увазі, що при неправильному відношенні до здатної особистості - захвалюванні, надмірному перебільшенні досягнень, афішуванні здібностей, підкреслення переваги над іншими - дуже легко вселити їй віру у свою вибраність, винятковість, заразити "стійким вірусом зазнайства".
Математичний розвиток людини неможливо без підвищення рівня його загальної культури.
1.5 Здібності і типологія людей.
Загальні чи здібності загальні якості особистості - цілком конкретні психологічні прояви, до дослідження яких уже приступили психологи.
До числа таких загальних якостей особистості, що в умовах конкретної діяльності можуть виступати як здатності, відносяться індивідуально-психологічні якості, що характеризують приналежність до одному з трьох типів людей. У працях И. П. Павлова вони були позначені як
"художній", "розумовий" і "середній" типи. Дана типологія зв'язана з навчанням, відповідно до якого вища нервова діяльність людини характеризується наявністю в ній двох сигнальних систем: першої сигнальної системи - образної, емоційної і другий, зв'язаної із сигналізацією цих образів за допомогою слова - сигналу сигналів.
Відносна перевага сигналів першої сигнальної системи в психічній діяльності людини характеризує художній тип, відносна перевага сигналу сигналів - розумовий тип, рівне їхнє представництво - середній тип людей.
Для художнього типу властива яскравість образів, що виникають у результаті безпосереднього впливу, живого враження, емоцій. Для розумового типу - перевага абстракцій, логічних побудов, теоретизування. Приналежність людини до художнього типу ні в якійсь мірі не може свідчити про те, що він фатально призначений для діяльності художника. Очевидно інше - представнику цього типу легше, чим іншому, освоїти діяльність, що вимагає вразливості, емоційного відношення до подій, образності і жвавості фантазії. Не випадково, що переважна більшість художників (живописців, скульпторів,
музикантів, акторів і т.д.) мають більш-менш виражені риси цього
типу. Якість розумового типу створюють умови для найбільш сприятливого розвитку діяльності, зв'язаної з оперуванням абстрактним матеріалом, поняттями, математичними вираженнями й ін. Легко зрозуміти, який велике коло конкретних занять (математика, філософія, фізика, мовознавство і т.д.) може вимагати саме цих якостей як передумов успішності оволодіння діяльністю.
Необхідно підкреслити, що віднесення людини до художнього типу не
означає слабість інтелектуальної діяльності, недолік розуму. Мова тут йде про відносну перевагу образних компонентів психіки над розумовими.
Узагалі перша сигнальна система в людини переважає над першої, і
ця перевага має абсолютний характер, тому що роль мови і мислення
у трудовій діяльності людей є вирішальної і процеси відображення чоло-
століттям світу опосередковуються його думками, вираженими словесно.
Отже, з абсолютною перевагою першої сигнальної системи ми
зустрічаємося хіба що в сновидіннях, з їхньою бурхливою емоційністю і хаотичною образністю, що ніяк не упорядковується і не регулюється
мисленням.
Що ж означає відносну перевагу однієї із сигнальних систем?
Якщо спробувати виразити абсолютна перевага другої сигнальної системи математично, позначивши другу сигнальну систему через B, а першу
сигнальну систему через A, те залежність мала б наступний вид: B > A.
Відносна перевага першої сигнальної системи над другою (художній тип) може бути позначенеі B > A+m (де m - ті структурні особливості емоційного й образного збагнення світу, що відрізняють представників даного типу). У свою чергу розумовий тип людини може бути позначений так: B+n > A (де n - структурні особливості відношення, що абстрагує, до світу, що відрізняють представників даного типу від інших).
Дані математичні залежності дають можливість побачити, що відносна перевага однієї сигнальної системи над інший не повинно змішуватися з абсолютною перевагою.
Звідси стає ясно, що представники, наприклад "художнього типу" мають інтелект не менш розвитий чим люди, що належать до двох іншим типам, хоча відрізняються деякими специфічними особливостями. Структура кожної конкретної діяльності як готовність особистості до даного діяльності відрізняється значною складністю, містить у собі комплекс якостей, серед яких є ведучі і допоміжні, спеціальні.
Розділ 2. Здатності як індивідуально-психологічні
особливості людини.
2.1 Здатності як уроджені можливості.
Ми не можемо розуміти здатності як уроджені можливості індивіда, по-
тому що здатності ми визначили як "індивідуально-психологічні особливості людини", а ці останні по самій істоті справи не можуть бути
уродженими. Уродженими можуть бути лише анатомо-фізіологічні особливості, тобто задатки, що лежать в основі розвитку здібностей, самі ж здібності завжди є результатом розвитку.
Таким чином, відкидаючи розуміння здібностей як уроджених особливостей людини, ми, однак, анітрошки не відкидаємо тим самим того факту, що
в основі розвитку здібностей у більшості випадків лежать деякі уроджені особливості, задатки.
Важливо лише твердо установити, що у всіх випадках ми розуміємо уродженість не самих здібностей, а лежачих в основі їхнього розвитку задатків.
Дуже важливо також відзначити, що, говорячи про уроджені задатки, ми тим самим не говоримо ще про спадкоємні задатки. На жаль, широко поширена помилка, що полягає в ототожненні цих двох понять.
Передбачається, що сказати слово "уроджений" усе рівно, що сказати
"спадкоємний". Це звичайно неправильно. Адже народженню передує період утробного розвитку. Слова "спадковість" і "спадкоємний" у психологічній літературі нерідко застосовуються не тільки в тих випадках, коли маються дійсні підстави припускати, що дана ознака отриманий спадкоємним шляхом від предків, але і тоді, коли хочуть показати, що ця ознака не є прямий результат чи виховання навчання, чи коли
Loading...

 
 

Цікаве