WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Предмет і методологічні основи психології управління - Реферат

Предмет і методологічні основи психології управління - Реферат

Таким чином йдеться про корекцію деяких вихідних наукових даних, зокрема про розширення прийнятих вікових рамок акмеології (про включення дошкільного і шкільного віку в галузь акмеології). В цій частині вбачається не лише зв'язок психології управління з акмеологією, але зв'язок названих галузей знання з віковою та педагогічною психологією, що відкриває для них нові перспективи наукових досліджень. Актуальність поставленої проблеми очевидна, адже соціально-економічні процеси, що відбуваються в Україні, загострили проблему раннього формування у особистості професійних основ її життя, які допоможуть забезпечити їй стійкість і стабільність в нових умовах.
Інтенсифікація міжнародних зв'язків, зростання кількості економічних, культурних та інших відносин між державами актуалізують значення в рамках психології управління та етнопсихології теоретичних і практичних розробок проблем міжнаціональних ділових контактів: професіоналізм сучасної управлінської діяльності передбачає наявність у спеціалістів знань та вмінь з питань національно-психологічної детермінації ділових міжнародних переговорів, неформального спілкування з представниками різних національностей, що зумовлює вивчення соціокультурних та етнопсихологічних особливостей управління. Перспективною у зв'язку з цим є постановка питання про пошук шляхів регуляції ділової взаємодії як всередині однієї етнічної групи, так і на міжнаціональному рівні. Все це сприятиме процесу адаптації суб'єктів управління в іноетнічному середовищі, у взаємодії з іноетнічним співрозмовником, ефективному розв'язанню етнічних конфліктів, виявленню джерел підвищення результативності
професійної управлінської діяльності.
Означені проблеми до недавнього часу недостатньо вирішувалися як в межах психології управління, так і в рамках етнопсихології, в той час як знання національно-психологічних особливостей ділової взаємодії є вкрай необхідними для спеціалістів системи управління, адже у представників різних етносів існують свої усталені норми взаємовідносин і обміну необхідною інформацією, особливості поведінки, організації управлінської
ДІЯЛЬНОСТІ ТОЩО.
Теоретичним обґрунтуванням сутності проблеми є твердження про те, що цілісна система управління являє собою логічний взаємозв'язок національно-психологічних особливостей взаємодії та загальнолюдських цінностей комунікації. Мовиться про допустимість присутності етнопсихологічного релятивізму в діяльності керівника (у нього мають формуватися такі якості, які б, з одного боку, дозволяли йому ефективно пристосовуватися до традицій, звичок, стереотипів поведінки, особливостей культури управління іноетнічних представників, а з другого , - не входили б у суперечність з його національною психікою та загальнолюдськими цінностями); урахування специфіки прояву етнічної самосвідомості індивіда під час ділової взаємодії; про розвиток можливостей адаптації та персоніфікації в умовах національно неоднорідних взаємовідносин; розвиток навичок і вмінь управлінської взаємодії з представниками різних національностей та народів.
Перспективність розвитку психології управління обумовлена також її зв'язками і з такими галузями і напрямками психологічної науки, як психологія праці, інженерна психологія, психологія кар'єри. Психологія управління, широко використовуючи досвід, накопичений психологією праці, розкриває перед виробниками, підприємцями, економістами шляхи підвищення ефективності спільної діяльності, дозволяє оптимізувати процеси управління, управлінські відносини. В той же час, в психології управління, на відміну від психології праці, актуальною є не проблема відповідності спеціаліста його професії, не проблема професійного добору і професійної орієнтації, а проблема
відповідності працівника організації, проблема добору людей в організацію та їх поведінка стосовно особливостей цієї організації. Психологія управління, спираючись на знання із галузі інженерної психології дає рекомендації, що дозволяють інтенсифікувати діяльність керівника в процесі прийняття управлінських рішень, оптимізувати функціональний зміст управлінської діяльності, виявити стійкі індивідуальні властивості, які проявляються в діяльності керівника. Використовуючи дані самостійного наукового напряму, яким є психологія кар'єри, психологія управління може детально вивчати характер змін управлінської діяльності у часі, психологічні механізми просування керівника в ієрархічній системі управління, планувати систему формування управлінських кадрів. Загалом, вивчення резервних можливостей міждисциплінарних зв'язків психології управління є одним з перспективних напрямків її розвитку, диференціації та інтеграції.
1.3. Структура, функції та основні категорії психології управління
Структура психології управління обумовлена тими завданнями, що ставить перед собою названа наука, і тими функціями, які вона здійснює в системі суспільних відносин. Отже, елементами і компонентами структури психології управління є загальна теорія управління та загальні теоретичні основи психології, спеціальні психологічні теорії і методи психологічних досліджень. Зазначені загальні теоретичні основи психології дають уявлення про природу особистості, психологічні особливості її внутрішнього світу, рушійні сили її розвитку і становлення, закони поведінки в тій чи іншій ситуації, причини і мотиви дій, сенс існування і призначення особистості у суспільстві, особливості прояву людини на перетині біологічного і соціального, фізичного і психічного,індивідуального і групового, суб'єктивного і об'єктивного, внутрішнього і зовнішнього, матеріального і морального. Загальна теорія управління дає знання про систему управління, розкриває роль і місце управлінської діяльності в
соціально-економічному розвитку держави, в підвищенні ефективності та результативності праці, формулює основні методологічні підходи до психологічного аналізу управлінської діяльності керівника або колективних суб'єктів управління.
Конкретизацію й уточнення загальних положень теорії управління і основ психології стосовно окремих особливостей і механізмів організованої діяльності здійснюють спеціальні психологічні й управлінські теорії: теорії, що вивчають закони розвитку і становлення керівника в системі управління; теорії, що досліджують закони розвитку трудових спільнот і груп; теорії, що розкривають закономірності й механізми життєдіяльності організованих груп в окремих соціокультурних, етнопсихологічних та соціально-психологічних сферах.
Психологія управління як наука існує тільки в єдності її теоретичних і практичних аспектів. Вона синтезує у собі загально-психологічний, соціологічний, соціально-політичний, соціально-економічний, соціокультурний, соціально-психологічний, історичний, етнопсихологічний та юридичний підходи. Теоретичні знання з психології управління пояснюють і розкривають психологічну сутність життєдіяльності організованих спільнот, психологічні тенденції розвитку особистості керівника та його управлінської діяльності. Практичні (емпіричні) психологічні та соціально-психологічні дослідження дають конкретну інформацію щодо тих чи інших явищ та процесів в системі управління. При цьому теоретичні дослідження проводяться за допомогою загальнонаукових методів, а емпіричні дослідження спираються на конкретні методи психології, соціальної психології та теорії управління. Виходячи з цього, знання, що дає психологія управління, можна поділити на фундаментальні й прикладні, де перші ставлять за мету подальший розвиток
Loading...

 
 

Цікаве