WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Переживання самотності як чинник узалежнення особистості від алкоголю (магістерська робота) - Реферат

Переживання самотності як чинник узалежнення особистості від алкоголю (магістерська робота) - Реферат

Кожна криза супроводжується як позитивними так і негативними наслідками. Якщо конфлікт вирішений, то особистість збагачується позитивними якостями, якщо не вирішується – виникають проблеми, які можуть бути причиною розвитку різного виду розладів. Способи та моделі поведінки людини у таких ситуаціях залежить від індивідуальних психологічних та особистісних властивостей.

1.2. Психологічний зміст узалежнення особистості

від алкоголю.

1.2.1. Специфіка залежності особистості від алкоголю.

На даний час у суспільстві, яке розвивається з шаленою швидкістю гостро постала проблема залежностей: алкогольної, наркотичної, віртуальної та ін. Мало хто усвідомлює, що дана проблема займає провідне місце на рівні з найпоширенішими захворюваннями.

Залежність у широкому розумінні слова – та чи інша форма рабства, що обмежує можливості людини щодо саморозвитку, актуалізації своїх вмінь та знань. Будь-який вид є перепоною до повноцінного продуктивного функціонування людини, обмежує її можливості. Фактично, залежності „викрадають" життя людей, викрадають їх у них самих. Адитивна поведінка характеризується широким спектром патологій широкого спектру важкості –від поведінки, яка лежить на межі з соціально-прийнятною до важкої фізичної та психічної залежності [64,13].

Проблема адитивної поведінки, адиктивного налаштування загальна і торкається всіх нас хоча б тому, що вона по своїй суті є шкідливою по відношенню до здатності адаптуватися в складних умовах теперішнього

суспільства. Адикція – це недосконалий спосіб пристосування у надзвичайно складних для індивіда умовах діяльності та спілкування. Даний термін використовується рядом авторів для опису поведінки, яка включає вживання різних токсичних препараті та алкоголю н тому етапі, коли ще не сформувалась фізична залежність[17]. Її можна розглядати як спробу втекти від реальності в деякий „сусідній смисловий простір", де можна відновити сили для повернення у реальне життя.

Психологічна суть адиктивної поведінки полягає у невмінні керувати своїм психо-емоційним тонусом. Людина бажає яскравих відчуттів і захисту від тривоги, зовнішніх загроз так і внутрішніх, глибинних страхів та невдоволень, а приводу для позитивних емоцій та вміння захиститись немає. У такій ситуації на „допомогу" може прийти певний адиктивний агент: алкоголь, наркотичні речовини чи будь-що інше, що допомагає змінити тонус допомагає відчути позитивні емоції, свободу без будь-яких зусиль.

Адиктивний агент включається в інформаційно-енергетичний метаболізм, стає незамінним супутником життя людини, яка не усвідомлюючи Того стає узалежненою і втрачає контроль над цим процесом. Починається шлях до формування специфічного способу життя, який іменується фахівцями, як „адиктивний"[36].

Проблема узалежненої поведінки узагальнюється схильністю людини до психічного захисту. Підтримуючи оптимальний рівень самоповаги необхідний для збереження відчуття своєї цілісності, особистісної інтегрованості, залежні суб'єкти, не підозрюючи того, розгортають психозахисну оборону проти будь-якого спроб звільнити їх від залежності, яка розвинулась. Якщо людина залишається в певних хімічних чи інформаційних задоволеннях, то вона з часом потребує все більшого дозування адекватного агента, що по механізму зворотнього зв'язку і приводить людину до залежності, з якої самостійно вийти вона не в змозі.Адиктивну поведінку можна охарактеризувати як паталогічну пристрасть. Вона являє собою спробу втечі від реальності за допомогою зміни свого психічного стану, яка забезпечує надуману безпеку та емоційний комфорт. Таке псевдо життя поступово починає домінувати над реальною, витісняючи її [100]. Воля людини слабшає, перестаючи бути перепоною на шляху дo легкого способу отримання задоволення. Для узалежненої людини, з однієї сторони, характерний низький рівень стійкості у стресових ситуаціях, з іншого боку – вона може протягом тривалого періоду переносити високий рівень емоційної напруги та стрес, якщо це необхідно для реалізації залежної поведінки.

Аналізуючи різні точки зору на проблему алкогольного узалежнення, можна виокремити наступні характеристики, притаманні особистості в даному стані:

  • Людина постійно балансує між прагненням домінувати, в наслідок прагнення відстояти свої інтереси, та неприязню з боку оточення, що призводить до великої кількості конфліктів..

  • Втеча в "інші світи" використовується людиною в якості ілюзорного способу вирішення конфліктів, з якими їй потрібно стикатися в реальному житті.

  • Узалежнена особистість надає перевагу уникненню проблем, як головному способу їх подолання.

  • Людина не може існувати без свої пристрасті, яка замінює їй друзів, реальні емоції, стає центром її існування.

  • Залежність поглинає особистість повністю, захоплюючи всі думки, час, сили, енергію, емоції до такого рівня, що вона не може адаптуватися до життя і робити щось інше, отримувати задоволення іншим способом. Світ реального життя є для неї закритим.

  • Залежність проявляється певною вузькістю та вибірковістю свідомості, оскільки все, що з нею пов'язано, просто не потрапляє у поле зору людини, відкидається як неважлива, емоційно нейтральна інформація.

  • Під час розвитку залежності у особистості виникає певний емоційний дефект. Сфера почуттів будь яких, навіть близьких, людей та їх емоції натикаються на нерозуміння та образи у відповідь на спроби зупинити розвиток залежності.

  • Зникає бажання та здатність до аналізу та самоаналізу. Їх замінюють спроби самообману.

  • Залежні люди обирають у сфері контактів та спілкування інших узалежнених осіб. Виникає вікова регресія.

  • Виникає заміна "Я-реального" "Я-наркотичним" .

Критерії залежності [ 64]

    1. Ігнорування важливих раніше подій та дій, як результат узалежненої поведінки.

    2. Руйнування попередніх відносин та контактів, зміна значущого оточення.

    3. Неприязне ставлення та нерозуміння з боку значущих для узалежненої людини осіб.

    4. Агресія на критику способів поведінки узалежненої людини найблищим оточенням.

    5. Почуття вини та турбота відносно власного узалежненого стану.

    6. Невдалі спроби стосовно подолання власної залежності.

Залежність робить людину більш поверхневим у оцінках та судженнях. Вона починає оцінювати зовнішні ознаки оточуючих, а не їх внутрішню суть. Оцінка форм поведінки починає превілеювати над оцінкою змісту та реальним аналізом спілкування. Акцент спілкування зміщується з процесу на результат: відстояти своє право на узалежнену поведінку.

Враховуючи причинну специфіку розвитку різного роду залежностей, можна оприділити засіб порятунку від різних видів несвободи. Потрібно навчитися усвідомлено, творчо керувати своїми настроями та переживаннями, засвоїти мистецтво релаксації, мобілізації та сомопрограмування, дякуючи яким тільки і можна заполучити повну владу над своєю психікою, а значить над своїм життям в цілому. Залежні люди страждають через невміння свідомо „перенастроїти" власну нервову систему і навчитись нових зразків ефективної адаптації. Люди, які є внутрішньо вільними, керують своїми настроями та переживаннями, в будь-якій ситуації знаходять опору в терпінні чи привід для радості. Узалежненому потрібно змінити систему експектації (очікувань), перебудувати комплекс особистісно значущих цілей вибрати нові, здорові, ефективні та гармонійні стратегії реалізації своїх бажань, своїми мистецтво керувати собою, подолавши інфантильну форму самовиправдань, які являють собою ніщо інше, як різні форми психологічних захистів[58].

Кожна людина залишається у всіх випадках господарем свого життя і самого себе. Вона реалізує зовні лише ті програми і наміри, які санкціоновані нею ж на певному інстинктному рівні самобуття . Навіть якщо при цьому індивід виправдовується особистісною слабкістю, хворобою, всеодно, готовність до ще одного „зриву" чи „падіння" заздалегідь розглянута людиною як можлива прилежна в цілому як реальна.

Одним із найпоширеніших видів залежностей на даному етапі розвитку людства є алкогольна. Довгі риси алкоголізму не вважаються хворобою, оскільки важко було визначити його етіологію. Медичні працівники лікували його наслідки –хвороби печінки та інших органів, не звертаючи увагу на істинну причину – алкоголь. На даний час ця хвороба вивчається ширше: від причини виникнення, протікання до шляхів її подолання.

Психологічну характеристику алкоголізму потрібно розпочинати з самої потреби у алкоголі. Лише у цьому випадку ми можемо отримати уявлення про точку відліку, з якої починається складний шлях деформації особистості. Потреба в алкоголі безпосередньо не входить в число життєвих потреб. Вона, як і багато інших потреб, проявляється тому, що суспільство по перше, виробляє даний продукт, і по-друге, продукує та відтворює моделі поведінки, звички, пов'язані з його вживанням [10, 223].

Loading...

 
 

Цікаве