WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Переживання самотності як чинник узалежнення особистості від алкоголю (магістерська робота) - Реферат

Переживання самотності як чинник узалежнення особистості від алкоголю (магістерська робота) - Реферат

Говорячи про самотність, люди часто стороняться та відштовхують дану проблему Причиною є той факт, що самотність проявляється в нашій свідомості як клубок з думок, страхів. Настільки даний клубок є міцним, що істотна суть явища залишається скритою навіть тоді, коли воно стає побаченою реальністю.

Схоже страху смерті страх самотності виступає одним із ведучих стимулів і регуляторів наших дій і бездіяння. Навіть передбачувана небезпека самотності забирає велику кількість життєвої енергії та сили у людини. Справа тут не в самотності, а в тих почуттях, які вона викликає[84 ].

Майже щодня ми чуємо слово „самотність". Проаналізувавши почуте, можна відмітити, що кожен вкладає свій особистий зміст у дане поняття і в багатьох випадках він є різним. В першу чергу кидається в очі те, що самотність виражається не тільки у психологічному стані людини, не лише його переживання, емоції і почуття, але і характеристика його фізичних відносин з іншими людьми. Відмітимо, що ця характеристика є вихідною. До кінця минулого століття самотність розглядається як фізичний стан людини, як ступінь об'єктивної ізольованості індивіда. Ізольованість людини повинна розумітися умовно. Коли вона обмежена часом і коли відчуття самотності не несе в собі трагізму, людина повертається у звичайне коло спілкування уже в іншому психологічному стані, створює загальний позитивний фон, який допомагає подолати самотність.

Самотність – це не тільки випробування для людини, а й випробування людиною, особистістю самого себе, самоствердження своєї психологічної суті, перевага своєї особистості над будь-якими зовнішніми обставинами.

У випадку, коли людина є слабкою і не може самостійно впоратись з даним феноменом, суспільство реагує на згадку про самотність встановлену рефлексом, який обумовлений суспільним розумінням свого роду, духовна смерть, яка викликана розривом зв'язків з оточуючими. Згідно такого розуміння, чим менше у вас контактів, тим більше ви самотні.

Самотність відчуття суб'єктивне. Людина може жити на одинці з собою і не відчувати себе самотньою, а може завжди перебувати в різних групах людей, бути в центрі уваги – і все-таки почуватися самотньою, не задовольняючи своєї потреби в емоційному спілкуванні, яке не можна замінити ніяким іншим його видом [71].

Існує думка, що живучи з рідними чи близькими людьми під одним дахом відчуття самотності ніколи не настає. Ця думка є не зовсім вірною. Існують випадки, коли живучи разом з великою сім'єю людина є самотньою. Однією з причин цього є брак спілкування, коли кожен член родини „живе своїм життям", незважаючи на потреби іншого. Звідси походять сум, внутрішня тривога і переживання передумовою яких була нестача емоційно-теплих стосунків[84;85]. Іншою причиною самотності у великій сім'ї є чітке дотримання прав та норм, які в ній закладені. Даний чинник може відштовхнути від родини людину у будь-якому віці. Інколи, турбуючись про своїх дітей, батьки, самі не усвідомлюючи того, віддаляють їх від себе своєю авторитарністю. Адже людині на будь-якому віковому етапі важливо не тільки знати, що вона є людина, а й показати, що вона – людина, усвідомлюючи це. Для цього їй потрібне підтвердження з боку рідних чи близьких людей, яке виражається у схваленні її дій, вчинків, наданні можливості вільно здійснювати свій вибір, а не нав'язуванні поглядів та думок, що може спричинити відрив від сім'ї, замкнутість, образу, біль, які можуть деструктивно вплинути як на саму особистість так і на її взаємодію.

Крім вище перелічених фактів, які можуть спричинити виникнення самотності, можна виділити наступні [14]:

1. Свобода від прихильностей.

2. Відчуження, нерозуміння з боку інших.

3. Самотність, відокремленість, необхідність жити одному (скорбота, розлучення тощо).

4. Вимушена ізоляція.

5. Зміна місця проживання.

На стан самотності особистість може реагувати таким чином, тобто реакції в даному випадку бувають різні:

а) туга, пасивність – найчастіша реакція, яка відповідає стану самотності;

б) активне відокремлення – в даному випадку людина немає негативних емоцій з приводу своєї самотності. Вона займається улюбленою справою, реалізує творчі задуми. Цей стан менш за все корелює з поняттям самотності;

в) самотність долається за допомогою грошей - людина розважається, робить покупки;

г) розширення та поглиблення соціальних контактів – спілкування по телефону, встановлення контактів із старими друзями, нові знайомства та ін. Людина при цьому намагається заповнити внутрішній стан спустошеності зовнішньою соціальною активністю.

Аналізуючи ці типи реакцій особистості на самотність, слід зазначити, що очевидно, лише перша позначена вище реакція є справжньою реакцією на самотність. У решті випадків почуття самотності для людей є випадковим. Слід підкреслити, що активне відокремлення виступає альтернативою самотності[20].

Соціально-психологічна проблема самотності стосується особливостей спілкування, взаємодії і властивостей особистості. Вона поєднує суб'єктивну потребу та об'єктивну неможливість розуміння людини людиною і пов'язана зі зміною звичайного стереотипу життя. Відсутність визнання і розуміння на рівні між особистої взаємодії (невизнання близькою людиною, розчарування в ній, переживання її втрати породжують стан соціально психологічної ізоляції), соціально-групових контактів (невизнання організаційних, професійних та комунікаційних здібностей, та інших можливостей людини спричиняє незадоволеність роботою, групою; створює психологічний дискомфорт) і суспільство ( призводить до соціального відчуження і розпаду вищих цінностей) зумовлює почуття самотності[51,с.120].

Розрізняють такі типи самотності:

- зовнішня;

- внутрішня.

Дослідники вважають, що головною ознакою в дослідженні цих типів самотності є почуття провини (вини). Внутрішня самотність зумовлюється внутрішніми обставинами, тобто людина є глядачем сценарію свого життя. Зовнішня самотність характеризується тим, що усвідомлює свою провину і вважає, що вона є не тільки спостерігачем, а й актором. Вплив на ситуацію власної самотності залежить від того, як людина цю ситуацію, тобто як психологічні реакції та дефіцит відносин пов'язані з оціненим вимірюванням.

Існує класифікація самотності за часовим критерієм:

1. Хронічна ( тривалий час відсутні соціальні контакти ).

2. Ситуативна пов'язана зі стресовими поділами в житті.

3. Тимчасова ( періодична ) напади самотності

Ще одним важливим чинником виникнення самотності може бути життєва криза особистості. Для кращого розуміння зв'язку особистісної кризи та виникнення самотності розглянемо детальніше поняття „криза".

Криза – це ситуація емоційного і розумового стресу, яка потребує вагомої зміни уявлень про світ і про себе за короткий проміжок часу. Часто подібний перегляд уявлень веде за собою веде за собою зміни в структурі особистості. Ці зміни можуть мати як позитивний так і негативний характер. Особистість, яка перебуває у кризовому стані, не може залишитись такою, як була; іншими словами їй не вдається осмислити свій психотравмуючий досвід, оперуючи знайомими, шаблонними категоріями чи використовуючи прості звичні моделі пристосування [14].

У перекладі з грецької криза – це зміна напрямку, рішення, вибір. Серед перекладів слова „криза" зустрічається значення „суд". Кризою можна назвати такий вітраж на життєвому шляху, коли під загрозою опиняється життєвий задум, проект майбутньої світобудови. Старий життєвий світ руйнується частково чи майже до щенту. Людині доводиться відмовлятися від звичайних уявлень про цінності, ідеали, смисли, цілі. Вона опиняється перед запитаннями, які не мають однозначних відповідей.

Loading...

 
 

Цікаве