WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Переживання самотності як чинник узалежнення особистості від алкоголю (магістерська робота) - Реферат

Переживання самотності як чинник узалежнення особистості від алкоголю (магістерська робота) - Реферат

2. Посилення лідерських якостей. Це дає можливість протистояти впливу, надаваному ззовні, і відстоювати власну позицію.

3. Зацікавлена зайнятість людини: спорт, хобі, спілкування по інтересах і т.п. Коли вона знаходить себе без спиртного, якщо вона самореалізується й досягає певних результатів, підвищується самооцінка та у неї з'являється впевненість у собі. Цей фактор робить непотрібним прийом алкоголю для запобігання тривожності, непевності або відходу від проблем. До того ж, зацікавлена людина, яка прямує до цілі, не страждає нудьгою й не захищається від неї сп'янінням.

4. Загальні цікаві заняття й захоплення членів родини. Впливу оточення однаково не уникнути, проте, якщо в дружній родині є цікаве спілкування й загальні цілі, її цінності переважать деструктивні цінності вуличного оточення. Більше того: думка родини впливає на вибір друзів не по примусі, а як авторитетний "внутрішній суддя".

5. Увага до оточення узалежненого.

6. Психологічна грамотність і навички, що дозволяють конструктивно й вчасно розв'язувати проблеми й конфлікти. Неблагополучний психологічний стан може накопичуватись, якщо проблеми й конфлікти, які цілком природно виникають у житті кожної людини, не будуть вчасно вирішуватись. У такому випадку бажання розрядки може привести до вживання алкогольних напоїв.

7. Однозначне й чітко виражене негативне ставлення до алкоголю з боку членів родини. Ця думка повинна проявлятися в кожному випадку, коли заходити мова про вживання алкоголю.

8. Спільне проведення не тільки вільного часу, сімейне спілкування.

У процесі роботи психолог допомагає хворим побачити динаміку захворювання, визначити стадію захворювання, на якій він знаходиться, побачити зв'язок між зловживанням і негативними змінами в своєму житті, визначити причину хвороби.

Треба зазначити, що така методика "самостійного" визначення свого захворювання є значно ефективнішою порівняно з тією, коли діагноз оголошується лікарем. Висновок хворого про наявність у себе алкогольної чи наркотичної залежності зроблений самостійно, на основі аналізу свого життя і тому в подальшому вже не заперечується. В процесі усвідомлення факту свого захворювання пацієнти роблять важливі висновки: "Я хворий, а не морально дефектний; якщо я хворий, то повинен лікуватися; я не винен в тому, що я захворів, проте я несу відповідальність за своє одужання".

Усвідомлення себе людиною, що хворіє на тяжке смертельне захворювання, спонукає хворого шукати допомоги у лікарів, психологів, підвищує мотивацію до лікування[83].

Після обговорення запропонованих запитань психолог узагальнює відповіді клієнта, допомагаючи йому зрозуміти такі тези:

1. Визнаючи своє безсилля перед алкоголем, хворий уподібнюється тим людям, які визнають обмеженість деяких своїх можливостей.

2. Визнати деякі свої обмеження людині заважає система "заперечень", корені якої ґрунтуються на негативних почуттях, що виникають у людини при необхідності визнати обмеженість певних своїх можливостей.

З. Гнів, депресія, тривога є певними реакціями на обмеження.

4. Алкоголізм може бути не лише причиною, а і наслідком.

Для ефективності методів корекції відчуття самотності необхідно, щоб сама узалежнена людина зрозуміла та усвідомила небезпеку алкоголізму, підґрунтям якого є самотність та відчула потребу у подоланні даного стану. Тут мова йде про механізми саморегуляції особистості.

Власне психічна саморегуляція розглядається у психології як один із рівнів регуляції активності систем різних рівнів організації і складності, що виражає специфіку психічних засобів її відображення і моделювання дійсності, які її реалізують, в тому числі рефлексії (С.Ю. Головін).Структуру саморегуляції можна зобразити наступним чином (див. рис. 3.2)

Саморегуляція соціальної поведінки індивіда спирається на норми, які диктуються його оточенням (зовнішні впливи) та на ціннісні орієнтації (внутрішні впливи). При цьому в основі самого механізму саморегуляції індивідуальної поведінки лежить складна взаємодія зовнішніх і внутрішніх чинників (Н.В. Абдюкова), які детермінують та регулюють специфіку активності людини.

Підсумовуючи все вищесказане, можна стверджувати, що корекція почуття самотності є відповідна до поетапного лікування алкоголізму, сформованому на фоні даного відчуття, оскільки нами встановлено у розділі 2 взаємозв'язок між цими явищами та вплив самотності на формування алкогольного узалежнення.

ВИСНОВКИ

Теоретичне та експериментальне вивчення впливу відчуття самотності на процес виникнення алкогольного узалежнення дозволяє зробити наступні висновки:

1. Сьогодення з його шаленими темпами розвитку невротизує суспільство, що сприяє виникненню відчуття тривоги, котре в свою чергу може сприяти виникненню інших, деструктивних наслідків, які перешкоджають гармонійному розвитку та життєдіяльності особистості. Одним з таких наслідків є самотність як особистісний феномен, що набуває все більшого поширення навіть у колі осіб з великим різноманіттям міжособистісних контактів.

Відчуття самотності, як особистісний феномен, вивчали науковці різних психологічних течій, розглядаючи його з різних точок зору: як перепона на шляху до продуктивного функціонування особистості; як обов'язкова умова людського існування. У науковій літературі виділяють наступні типи самотності особистості:

- зовнішня;

- внутрішня;

- хронічна ( тривалий час відсутні соціальні контакти );

- ситуативна пов'язана зі стресовими подіями;

- тимчасова ( періодична ).

Самотність – особистісний феномен, причинами якого можуть бути як соціальні, так і індивідуально-особистісні фактори. Це суб'єктивне відчуття, яке особистість може розглядати з двох сторін: як проблему чи як звичайний стан. Особливості сприймання цього почуття може залежати від різних чинників: типу темпераменту, характеру, індивідуальних особливостей ЦНС, моделі взаємовідносин у сім'ї, робочому колективі та ін..

Самотність – це не тільки випробування для людини, а й випробування людиною, особистістю самого себе, самоствердження своєї психологічної суті, перевага своєї особистості над будь-якими зовнішніми обставинами.

У ряді випадків причиною виникнення відчуття самотності є особистісна криза. Життєва криза характеризується неможливістю ( або труднощами) у засвоєнні нової життєвої ролі або ускладненнями з можливістю позбутися старої життєвої ролі. Життєва криза – це переломний етап в житті особистості, рубіж між новим і старим досвідом, якісний перехід від одного стану в інший. Для виникнення особистісної кризи зазвичай потрібна певна кризова ситуація і подія.

Детермінанти життєвої кризи – психологічні проблеми особистості.. Криза – це ситуація емоційного і розумового стресу, яка потребує вагомої зміни уявлень про світ і про себе за короткий проміжок часу.

Наслідки самотності, як і життєвої кризи, можуть бути різноманітні, в залежності від того, як сприймає кризу особистість і що вона робить для її подолання. Одним з негативних наслідків цих явищ все частіше є виникнення різних видів залежностей, зокрема алкогольної.

Залежність у широкому розумінні слова – та чи інша форма рабства, що обмежує можливості людини щодо саморозвитку, актуалізації своїх вмінь та знань. Проблема узалежненої поведінки узагальнюється схильністю людини до психічного захисту, оскільки перебеваючи у некомфортному стані вона шукає нові моделі поведінки для задоволення своїх емоційних потреб. Часто саме алкоголь стає джерелом позитивних емоцій. Засвоївши таку нову модель отримання позитивних відчуттів особистість, не помічаючи того, узалежнюється. Підтримуючи оптимальний рівень самоповаги необхідний для збереження відчуття своєї цілісності, особистісної інтегрованості, залежні суб'єкти, не підозрюючи того, розгортають психозахисну оборону проти будь-якого спроб звільнити їх від залежності, яка розвинулась.

Алкоголізм – хронічна, прогресуюча, невиліковна хвороба, що характеризується втратою контролю перед алкогольними та іншими седативними речовинами. Таке визначення є поширеним, поте його не можна вважати загальноприйнятим. Суттєвою ознакою алкоголізму є втрата контролю над вживанням спиртних напоїв, це те, що відрізняє дану хворобу від інших. Ще однією особливістю алкогольного узалежнення є те, що протягом всієї хвороби людина заперечує її, не визнає себе хворою.

Виділяють 3 фази протікання алкоголізму. Саме на 2 стадії у людини виникає фізична та психічна залежність, що утруднює в подальшому лікування даної хвороби, адже алкоголь для певної категорії людей слугує засобом власного самоствердження, утвердження у певній соціальній групі, способом відпочинку від тяжкої фізичної чи психічної діяльності.

Loading...

 
 

Цікаве