WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Глобалізм, його вплив на розвиток особистості - Реферат

Глобалізм, його вплив на розвиток особистості - Реферат

Це те, що стосується суб'єктно-об'єктного аспекту проблеми трансформації особистості в умовах глобалізації.

Тепер висвітлимо соціальний аспект цієї трансформації. На нашу думку, в суспільстві за умов прогресуючої глобалізації обов'язково будуть нарощуватися стратиграфічні тенденції. Вони виявляться у полярній елітизації тих шарів суспільства, які успішно адаптуються до вимог і викликів глобалізації, й маргіналізації інших, адаптивно менш спроможних. При цьому елітизація й маргіналізація буде охоплювати різні сфери діяльності – інтелектуальну, матеріальну, політичну та інші.

Тут потрібно зробити два застереження. По-перше, така доволі похмура картина суспільства матиме місце лише при аґресивній політиці світових "глобалізаторів", які ігноруватимуть моральні норми, права та свободу особистості. Така можливість є, але, на наш погляд, вона в найгірших своїх проявах є малоймовірною – ми не хочемо ставати на бік, так би мовити, "неомарксистів" від теорії глобалізму й "кликати на барикади". Натомість вважаємо, що сучасний глобалізм, як і вульгарний капіталізм ХІХ – початку ХХ сторіччя, обов'язково буде змушений примиритися з протидією з боку, зокрема, громадянського суспільства, яке виражає особистісний потяг до свободи волевиявлень, отож сформує компенсаторні механізми, виробить "людське обличчя". По-друге, суспільство ніколи не буде різко полярним, "чорно-білим" – значний відсоток його складатиме проміжна між маргіналами й елітою страта, яка виконуватиме стабілізаційну функцію.

Отже, трансформація індивідуальної й масової свідомості в умовах глобалізму буде проходити неоднозначно, але активний вплив нового "світопорядку", ймовірно, спричинить виникнення якісно нового індивіда, який характеризуватиметься більшою мобільністю, релігійною, культурною, політичною та іншою толерантністю або нігілізмом.

Діалектика глобалізму і особистість

На початку статті ми виділили два об'єктивні вектори розвитку людства – інтеґрацію та диференціацію. Якщо інтеґрація на сучасному етапі розвитку цивілізації виступає в формі глобалізації, то диференціація виявляється у створенні нових національних держав, триваючому розпаді багатокомпонентних держав (колишніх імперій), світовому антиглобалістичному русі, а також у кризі "глобалізму", яка виявляє себе останнім часом у припиненні подальшого розповсюдження сфери впливу "глобального ринку", збільшенні ролі окремих держав.

Тільки за останнє десятиріччя ХХ ст. процеси розпаду багатокомпонентних держав (зокрема СРСР, Югославії) призвели до виникнення нових націй-держав у Європі та Азії. Згідно з теорією геополітичної динаміки Рендала Колінза, яка вже отримала ряд підтверджень, "внутрішні" ("центрові") держави, зокрема Росія, перебувають у фазі латентного розпаду, яка доволі неявно триватиме кілька десятиліть [14, 15]. На думку деяких аналітиків, подібні процеси очікують у майбутньому й на Індію [14].

Зростають масштаби антиглобалістського руху. До нього залучаються авторитетні іституції, відомі політики, фінансисти, діячі науки та культури. Крім цього, глобалістичний вектор різко критикує католицька церква – у ХІ Енцикліці Папа Римський Іоанн Павло ІІ зазначив, що провідні держави Заходу "зрадили своїм демократичним принципам і рухаються до глобального тоталітаризму". Видатний фінансист Дж. Сорос вважає, що "...розповсюдження ринкових відносин на всі сфери життя ставить під загрозу майбутнє нашого відкритого демократичного суспільства" [3]. За єгипетським політологом Ш. Хетатом, структурні реформи, які пропонує для національних економік МВФ і СБ в дусі вимог глобалізму, є "потенційним економічним геноцидом". На думку китайського аналітика Фань Гана, великі країни-глобалізатори створюють ситуацію "нерівноправного становища" на світовому ринку, й у результаті цього отримують дивіденди за рахунок країн, що розвиваються. Цей список висловлювань відомих людей можна продовжувати. Додамо, що антиглобалістичний характер мають також масові виступи проти несанкціонованої ООН війни США проти Іраку.

Однією з найпотужніших антиглобалістських сил, безумовно, є громадянське суспільство – як у кожній країні, так і в світовому вимірі. Саме воно на сучасному етапі розвитку людства є носієм і механізмом вираження свободи та індивідуальності людини, який забезпечує збереження одвічних вселюдських цінностей, реалізацію творчих і пасіонарних особистісних потенцій, обумовлює збереження та розвиток культурних, ментальних, релігійних та інших індивідуальних та групових особливостей.

Висновки:

  1. Основним векторами цивілізаційного розвитку сучасного людства є інтеґрація (у вигляді глобалізації) та диференціація, і стабільний розвиток потребує збалансованості цих векторів.

  2. Глобалізація не може в принципі перемогти – світ за об'єктивними філософськими законами не зможе позбутися зворотного вектору – диференціації (і навпаки). Диференціація є силою, яка ґенерує конкуренцію націй, народів, релігій, культур, економік, технологій, способів мислення, інтересів тощо, тобто створює рушій – конкурентне поле цивілізації.

  3. Разом з цим, коли локально в часі чи просторі домінуватиме один з векторів, розвиток загальмується, що дасть поштовх другому. Тож світ – це "велика гойдалка", і за глобалізаційним "відхиленням" настає черга посилення диференціації.

  4. Людина, яка перебуває в полі активних глобалізаційних процесів, поступово змінює й частково втрачає значимі риси особистості, виникає ризик меркантилізації, технократизації, речової фетишизації, моральнісного нігілізму. Разом із цим, особистість, імовірно, буде толерантнішою релігійно, культурно, політично, інтеґрованою у мультикультурний світовий, зокрема інформаційний простір. Водночас відбувається збільшення контрастності між елітою та маргіналами – взнаки їх відповідно більшої чи меншої адаптивної спроможності.

  5. Компенсаційні (щодо глобалізму) чинники та механізми – громадянське суспільство, процеси диференціації економіко-політичних спільнот, полікультурність, поліментальність – виступають у якості антагоністів глобалізму. Вони дозволяють і дозволятимуть надалі зберігати роль особистості як активного суб'єкта соціального буття, стверджувати її найвищу цінність.

Література

  1. Білорус О. Глобалізація і нова парадигма глобального постіндустріального розвитку// Економічний часопис ХХІ. – 2002 – № 10.– С. 3-7.

  2. Мартин Г., Шуман К. Западня глобализации. – М., 2001. – 280 с.

  3. Сорос Дж. Кризис глобального капитализма. – М., 1998. – 340 с.

  4. Бальцерович Л. Социализм. Капитализм. Трансформация. – М.: Наука, 1999. – 350 с.

  5. Schumpeter U. Capitalism, Socialism and Democracy. – N.Y., 1986. – P. 73.

  6. Cкаленко А. Глобализация и информатизация – объективно неотвратимые волны современного мирового процесса// Економічний часопис ХХІ. – 2002 – № 10.– С. 11-14.

  7. Білорус О. Глобалізм: інтеґрація чи імперіалізм?// Економічний часопис ХХІ. – 2002– № 6.– С. 3-9.

  8. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. – К.: 1992.

  9. Петрас Дж. Аромат імперіалізму // Економічний часопис ХХІ – 2002 – № 3.

  10. Шепелев М. Глобалистика. – Днепропетровск, 2001.– Ч. І.– С. 31.

  11. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. - К.: Генеза, 1996. – 368 с.

  12. Бойко М.С., Старовойт І.С. Зростання соціальної активності особи. – К.: Знання, 1987. – 46 с.

  13. Дюргейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии Пер. с фр. – Москва: Наука, 1990. – 575 с.

  14. Жеребецький Є. Кінець імперії// Схід. – 2003 – № 2(52) – С. 79-90.

Коллинз Р. Предсказание в макросоциологии: случай советского коллапса // Время мира (Новоросийск). – 2000 – № 1– С. 224.

Loading...

 
 

Цікаве