WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Цінності людини з позиції гуманізму - Реферат

Цінності людини з позиції гуманізму - Реферат

Третьою є потреба у відчутті глибоких коренів, що гарантують міцність і безпеку буття. Це, зокрема, виявляється в пошуках кожною людиною свого родоводу. Вона бажає віднести себе до певного стабільного зв'язку.

Четверта потреба, яку виділяє Фромм, - це прагнення до ідентичності. У складному світі людина має потребу в системі орієнтації, яка дала б їй можливість ототожнювати себе з якимсь певним образом. Щоб зрозуміти себе, треба співвіднести свої почуття з уявленнями про інших. Людина невтомна в пошуках кумира.

П'ята потреба полягає у прагненні до пізнання світу, розуміння змісту універсуму. Людина готова йти на багаття заради істини, і це не можна пояснити з позиції раціональності.

Неможливість реалізувати відзначені потреби призводить до трагічних наслідків, руйнування особистості.

Часто психологи замислювались над тим, чим обумовлюється просоціальна поведінка людей, їхній альтруїзм, тобто поведінка, що здійснюється заради блага інших людей без надії на винагороду. Тут можливі два важкороздільних випадки: альтруїзм є рисою особистості чи альтруїзм диктується етичними нормами.

Досить показово, як ставляться до розглянутих проблем класики економічної науки. Здавалося б, вони повинні були об'рунтовувати чисто економічні мотиви поведінки, але насправді це зовсім не так.

А. Маршалл пише: "...економічні закони та докази служать тільки частиною матеріалу, який людському створінню та здоровому глузду доводиться використовувати при рішенні практичних проблем... Моральні мотиви також входять до складу тих сил, які економіст повинен ураховувати... Завжди малось на увазі, що нормальні спонукальні мотиви її (людини) діяльності включають почуття приналежності до родини. Але якщо в ці мотиви входять і зазначені почуття, чому до них не слід прилучити й усі інші альтруїстські мотиви діяльності, які настільки широко, усюди і за всіх часів поширені серед усіх класів, що їх наявність можна вважати загальним правилом?".

Такої ж позиції дотримувався А. Сміт. Недарма він почав свою наукову діяльність як професор моральної філософії, причому центральна ідея А. Сміта про "невидиму руку" була вперше сформульована в "Теорії моральних почуттів", а не в більш відомій у нашій країні книзі про причини багатства народів.

Класифікація потреб людини за Е. Фроммом і висловлення А. Маршалла змушують нас уточнити деякі поняття, тим більше що це необхідно для пояснення результатів анкетних опитувань, які будуть наведені пізніше.

Психологи вважають, що "любов" у загальному значенні цього слова - це високий ступінь емоційно позитивного ставлення до об'єкта, яке поміщає його в центр життєвих потреб та інтересів суб'єкта. Із цього можна зробити висновок, що любов якщо не визначає, те принаймні підсилює деякі ціннісні орієнтації людини, забезпечує процес мотивації високою енергією. "Любов як культурно-історична універсалія складає енергоінформаційну основу всіх культурних процесів. Жодне явище культури без любові відбутись не може", - кажуть культурологи.

А. Вербін стверджує, що види любові можна розташовувати в певній ієрархії, хоча вона і не є твердою. Ця ієрархія принципово відрізняється для колективістського суспільства (крайні прояви в новій історії - соціалізм сталінського типу й нацизм) та індивідуалістського суспільства (у новій історії - демократичне суспільство з ринковою економікою).

На вищу сходину індивідуалістське суспільство ставить любов до себе й еротичну любов. "Якщо хтось любить ближнього, але не любить самого себе, це доводить, що любов до ближнього не є справжньою. Любов заснована на утвердженні та повазі, і якщо людина не випробує цих почуттів у стосунку до себе, - адже Я врешті-решт теж людська істота і теж ближній, - то їх і зовсім не існує", - пише Е. Фромм.

Друга сходина любові - це любов до ближнього: до дітей, батьків, братів і сестер і т. д. На думку багатьох філософів, така любов є кращою, перевіреною школою любові, "свого роду школою людяності" (Ф. Бекон). Третя сходина - любов до кожної людини, четверта - любов до батьківщини.

При русі від першої сходини любові до наступних сходин зменшуються інтенсивність, емоційна складова, безпосередність і конкретність. Зменшується також кількість людей, які піддаються цьому почуттю. З іншого боку, росте соціальна складова любові.

У колективістському, наприклад соціалістичному, суспільстві ієрархія видів любові зовсім інша. На першій, вищій сходині стоїть любов до справи побудови нового суспільства, любов до батьківщини. Високо цінується абстрактна любов до людей узагалі. Засуджується любов до себе, яка ототожнюється із грубим егоїзмом. Любов до ближнього заміняється "любов'ю до дальнього". Останні слова належать Ф. Ніцше, який мав на увазі під "далльнім" людину майбутнього - сильну, яка має незвичайну волю, надлюдини.

Вимоги абстрактної любові до суспільства, людей узагалі критикував Гегель, який писав: "Любов до людей, яка повинна поширюватись на всіх, навіть на тих, про кого нічого не відомо, кого не знають, з ким не знаходяться в жодному зв'язку, ця загальна любов до людей є порожньою вигаднкою, характерною для епох, не здатних обійтись без того, щоб не висунути до мислимої речі ідеальні вимоги, чесноти, й хизується в цих створених думкою образах своєю пишнотою, тому що дійсність їх украй бідна".

При переході від першої та другої за А. Вербіним сходини до третьої й четвертої любов стає настільки абстрактною, що вона як би зникає й перетворюється у свою протилежність. Як відомо, сталінізм і нацизм відрізнялися зневагою до особистості й особливою твердістю у людини, при пануванні цих ідеологій були фізично знищені мільйони людей.

Правомірно стверджувати, що в континуумі цінностей: любов до себе, любов до ближнього, любов до батьківщини, людського суспільства в цілому - існує якийсь раціональний баланс цінностей, їх консенсус. Не слід заохочувати ні крайній егоїзм, пріоритет суто фізіологічних потреб (хоча їх не можна виключати), ні відхід у далеке, коли губиться реальний зміст і виправдовуються будь-які засоби для задоволення, здавалося б, високої мети.

Ієрархія видів любові, сила любові пов'язані не тільки із суспільним ладом, а і з періодом часу. Так, під час війни, стихійних лих, у критичній ситуації може підсилюватись любов до Батьківщини, до свого міста, рідного краю. Вона може бути пов'язана з історією країни, становленням тієї чи іншої нації, історією міста чи організації.

Досить важливим з точки зору мотивації діяльності, а також формування особистості, можливості самореалізації людини є інтерес багатьох людей до роботи як такий, їх трудоцентризм.

У Священному писанні сказано: "...серце моє радувалось у всіх працях моїх, і це було моєю долею від усіх праць моїх" (Еккл., 2:10).

А. Маршалл писав: "Прагнення до досконалості заради неї самої тягнеться від Ньютона чи Страдіварі до рибалки, який, навіть коли ніхто на нього не дивиться і коли він нікуди не поспішає, одержує задоволення від того, що добре справляється зі своїм суденцем, що воно добре побудовано і добре кориться його управлінню. Такого роду прагнення впливають на прояв вищих здібностей і народження найбільших винаходів".

Взаємний зв'язок мотивації та трудової діяльності докладно вивчався вітчизняними психологами та їхніми послідовниками за кордоном. Так, С. Рубінштейн писав: "...лише в міру того, як особистість предметно, об'єктивно реалізується у продуктах своєї праці, вона через них росте й формується. Між особистістю та продуктами її праці, тим часом, ким вона є, і тим, що вона зробила, існує своєрідна діалектика".

Зв'язок між потребами та діяльністю вивчалася й економістами. А. Маршалл підкреслював, що "нові види діяльності прокладають дорогу новим потребам". І в іншому місці: "Заняття, за допомогою якого людина заробляє собі на життя, заповнює її думки протягом гнітючої кількості годин, коли її розум ефективно працює; саме в ці години її характер формується під впливом того, як вона використовує свої здібності у праці, які думки та почуття ця праця в ній породжує і які складаються в неї стосунки з товаришами по роботі, роботодавцями чи її працівниками".

Любов людей до праці, прагнення до цікавої роботи, так само як і альтруїзм, можна пояснити кількома причинами:

1) це є рисою особистості;

2) цього вимагають етичні норми;

3) у праці людина шукає самореалізації;

4) у праці людина шукає сенс життя і, нарешті,

Loading...

 
 

Цікаве