WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Цінності людини з позиції гуманізму - Реферат

Цінності людини з позиції гуманізму - Реферат

Цінності людини з позиції гуманізму

У своїй великій роботі Олпорт й Одберг розглянули 18000 визначень особистісних рис, узятих з англійської мови. Вивчивши й доповнивши їх, після складної процедури багаторазового факторного аналізу Р. Кеттелл скоротив їх кількість до шістнадцяти факторів, які він назвав "первинними базовими особистісними рисами"

Типізація потреб.

Структура особистості за Р. Кеттеллом широко використовується в сучасній психології.

Як уважає Х. Хекхаузен, одна з найбільш продуманих класифікацій належить Г. Мюррею. Останній виділяє чотирнадцять цінностей (змістовних сфер відносин "індивід-середа"):

1) тіло, здоров'я;

2) власність, корисні предмети, гроші;

3) знання, факти, теорії;

4) прекрасні, почуттєві та хвилюючі образи;

5) світогляд;

6) афілітація, міжособистісні відносини;

7) сексуальність, у тому числі продовження роду;

8) об'єкти, що вимагають допомоги, виховання дитини;

9) авторитет, влада над іншими;

10) престиж, репутація;

11) лідерство, керівництво;

12) джерела підтримки та допомога;

13) становище, рольові обов'язки та функції у групі;

14) група, соціальна система як цілісність.

Один із широко відомих авторів особистісних теорій А. Маслоу, про якого вже згадували, застерігає від надмірного дроблення мотивів. Він виділяє п'ять типів потреб, що утворюють ієрархічну структуру, яка зображується у вигляді піраміди, причому потреби вищих рівнів не мотивують діяльність людини, доки не задоволені хоча б частково потреби нижчих рівнів. Таке твердження, як показали наступні дослідження, підтверджується не завжди.

Віддаючи данину потребам нижчого рівня, А. Маслоу, будучи засновником гуманістичної психології, спрямовує свою увагу на потреби високого рівня (він називає їх потребами росту), особливо на потреби ціннісної самоактуалізації (самовираження, самореалізації).

Маслоу критикує розхожі переліки інстинктів і нижчих потреб за їх спрямованість у минулі часи, коли людство тягнуло своє існування на рівні задоволення фізіологічних недоліків. Людина з дитячого віку в онтогенезі, так само як усе людство у своєму історичному розвитку, проходить шлях висхідної ієрархії мотивів.

Цікаві графіки зміни ролі мотивів за А. Маслоу в інтерпретації Д. Керча й ін. З розвитком особистості як би рухаються хвилі мотивів, які витісняють один одного. Кожний більш високий мотив витісняє більш низький, а потім сам витісняється наступним за ієрархією мотивом.

Роль самовираження не падає ніколи. Це дає А. Маслоу підставу закликати до розвитку групи потреб самореалізації, в яку, на його думку, входять прагнення до креативності, самостійності, відповідальності й інші важливі потенції людини.

Ідеї, близькі до теорії самореалізації А. Маслоу, розвивав видатний український філософ Г. Сковорода (1722-1794 рр.). Він відстоював необхідність пошуку людиною свого призначення, культурно-історичного покликання, яке він називав "спорідненістю". Важливо знайти родинну для своєї душі діяльність, реалізувати себе в цьому, і тоді людина знайде щастя.

Наші уявлення про мотивації розширює теорія К. Альдерфера. К. Альдерфер думає, що мають місце три ієрархічно розташовані групи потреб:

1) росту;

2) зв'язку;

3) існування.

У коло нижчих потреб за А. Маслоу - потреб існування - входять фізіологічні й частково безпеки. У групу потреб зв'язку, за А. Маслоу, входять соціальні й поваги, а також групової безпеки. Ця група потреб відбиває соціальну природу людини, її прагнення бути членом родини, мати колег, друзів, ворогів, начальників і підлеглих. Сукупність потреб росту, які займають верхнє положення в ієрархії, аналогічна потребам самовираження за А. Маслоу, включаючи елементи прагнення до визнання.

Узагалі сам термін "потреби росту" є настільки ж важливим, як і термін "самоактуалізація". Він підкреслює, що людині властиве прагнення до розвитку, руху вперед, руху до якоїсь мети.

К. Альдерфер, на відміну від А. Маслоу, уважає, що рух іде в обидва боки - нагору, якщо задоволена потреба нижнього рівня, і вниз, якщо не задоволена потреба вищого рівня. Ця ієрархія відбиває від конкретних потреб до більш абстрактних і сходження від абстрактних до більш конкретних. Рух нагору є результатом процесу задоволення потреб, рух униз - процесу фрустрації, тобто поразки у прагненні задовольнити потребу.

Д. Мак-Клелланд уважав за необхідне вивчати потреби вищих рівнів. Так, він розглянув потреби у владі й успіху, що знаходяться десь між потребами в самовираженні та повазі за Маслоу.

Мак-Клелланд приділяв велику увагу мотивації досягнення. Ю. Козелецький визначає її так: "Ця мотивація являє собою систему прагнень людини до оволодіння все більш високими рівнями виробництва або інтелекту, спрагу досконалості, в якій матеріальні блага як такі не відіграють принципової ролі".

Люди з високою потребою досягнення прагнуть самі ставити перед собою цілі, вибираючи такі задачі, які вони здатні вирішити. Їм подобається приймати рішення та відповідати за їх наслідки. Працівники, для яких велику значущість складає процес досягнення, частіше мають успіх в інноваціях. Мак-Клелланд думає, що потреба досягнення може характеризувати не тільки окремих людей, а й певні суспільства. При цьому суспільства, як правило, мають ефективну економіку. В одному зі своїх досліджень Мак-Клелланд порівнював зростання виробництва електроенергії у 22-х країнах із силою мотивації досягнення, визначеною за допомогою психометричних характеристик. Виявилося, що ріст прагнення до досягнення випереджав і в певній мірі визначав економічний розвиток.

Люди, зорієнтовані на неодмінний успіх, високоактивні у праці, але вони допускають тільки помірний ризик. Їм властива висока самооцінка. Цю обставину повинен ураховувати менеджер. Потреби досягнення, співучасті та влади в концепції Мак-Клелланда можуть сусідити одна з одною.

Ю. Козелецький у своєму психологічному есе розглядає "губристичну мотивацію" (від слова hubris - гордість, підтвердження власної цінності), під якою він розуміє стійке прагнення до підкріплення й підвищення самооцінки (власної важливості). Виявити й особливо оцінити ефективність цієї мотивації складно, тому що, будучи егоїстичною, вона зазвичай приховується суб'єктом або навіть не усвідомлюється ним. Губристична мотивація сильно пов'язана з емоціями, вона є наростаючою. Хоча ця мотивація є егоїстичною, вона в багатьох випадках призводить до видатних результатів, корисних для суспільства.

Губристична мотивація часто буває груповою, поширюючись на трудові колективи, класи людей, нації, держави, причому часто вона не пов'язана із задоволенням об'єктивних потреб. Якщо людина не одержує високої оцінки своїх дій, вона вдається до паліативних, замісних засобів, таких як ілюзія безвихідності, самоідеалізація, міжособистісне оцінювання, аж до знищення супротивників, та інших.

Із групи особистісних теорій мотивації можна умовно виділити підгрупу ціннісних теорій, які вивчають високі потреби людини. До вивчення таких потреб нас уже підвели розглянуті раніше прагнення до самоактуалізації за А. Маслоу, пошук "спорідненості" у Г. Сковороди, прагнення до росту за К. Адельфером та інші. Корисно було би поговорити про мотивації з точки зору етики, деяких трансцендентних понять, які, будучи інтеріоризовані психікою людини, самі стають могутніми мотивами її поведінки, принаймні в історії нового часу. Тут незалежно від того, як іменують автори об'єкт дослідження: "потреби", "цінності" чи мотиви" - ми все більше переходимо від чисто особистісних явищ, таких як самореалізація, до взаємовідносин людини та соціуму.

Тут можна пригадати вчення Е. Фромма, яке автор називав "гуманістичним психоаналізом". Він розвивав ідеї З. Фрейда з урахуванням соціальних факторів. Роботи Е. Фромма актуальні в наш час у зв'язку із критикою авторитарних режимів, командно-бюрократичної системи управління підвищеною увагою до творчих задатків людини, розглядом взаємодії людини та машинного середовища.

Згідно з Фроммом, сутність людини виражається в її "справжніх потребах", що ми зобразили у вигляді секторів. Першою з них є потреба у спілкуванні, міжіндивідуальних узах.

Формою найбільш повного розкриття цієї потреби є любов. У ній людина виявляє могутній справжній потенціал, гранично виявляючи власну сутність.

Фромм розглядає любов як ключове "поняття-образ- поняття".

Другою "справжньою" потребою є прагнення до творчості як глибинної інтенції людини. Людині властиві тяжіння до трансценденції, пошук ідеального. Вона прагне розсунути межі свого існування, створити світ нетлінних цінностей. Для цього вона використовує творчі сили, присутні в кожному індивіді.

Loading...

 
 

Цікаве