WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Управлінське спілкування в діяльності керівника - Реферат

Управлінське спілкування в діяльності керівника - Реферат

Концепція Берна була створена у відповідь на необхідність надання психологічної допомоги людям, які мають проблеми у спілкуванні. Спостерігаючи поведінку людей, він звернув увагу на той факт, що одна й та ж сама людина прямо на очах може змінитись. При цьому змінюються одночасно вираз обличчя людини, мовні обороти, жести, поза тощо.

Ця людина то поводиться як доросла, то грається як дитина, то копіює поведінку своїх батьків. Берн дійшов до ідеї складної побудови особистості, наявності в її структурі трьох станів "Я" ("батько, "дорослий" і "дитина"), що обумовлює характер спілкування між людьми. Кожний із цих станів, у свою чергу, виявляється в тій чи іншій позиції у спілкуванні та припускає певні алгоритми, моделі поведінки.

В особистості кожної людини виявляються всі три складові, однак за умови поганого виховання особистість може деформуватися так, що одна зі складових починає придушувати інші, що обумовлює порушення спілкування та переживається людиною як внутрішнє напруження.

Кожний зі станів "Я" виконує певні функції та внаслідок цього є життєво необхідним. Для оптимального функціонування особистості, для ефективної взаємодії з оточуючими з погляду трансактного аналізу, в особистості повинні бути гармонійно представлені залежно від ситуації спілкування всі ці стани "Я". Таким чином, усі стани "Я" добрі, правильні, необхідні та виконують певні функції. Питання полягає в тому, коли і який стан "Я" активний, коли й для яких цілей його використати.

Кожний із тих, хто спілкуються, займає якусь одну із трьох позицій у спілкуванні. Трансакції виходять із певного стану "Я" одного партнера по спілкуванню та спрямовані до певного стану "Я" іншого партнера. Вони є відкритим за проявом аспектом соціальних зв'язків індивіда. Одні трансакції призводять до оптимальної взаємодії, інші, навпаки, до конфлікту.

Чому ж це відбувається? Багато в чому процес взаємодії у спілкуванні залежить від адекватності ситуації спілкування обраних станів, позицій і трансакцій.

Зробимо важливий висновок для різних ситуацій управлінського спілкування: взаємодія між людьми тільки тоді буде гармонійною й ефективною, коли між ними будуть установлені паралельні трансакції. Поки між керівником і підлеглими не встановлені такі трансакції, йому дуже складно буде домогтися взаєморозуміння.

Керівник, вимовляючи першу фразу, задає тон розмови тим, що мимоволі вибирає собі та співрозмовникові певний стан "Я". Ці три "Я" супроводжують нас усе життя. Зрілий керівник уміло використовує різні форми поведінки. Головне, вони повинні бути доречні й адекватні конкретній ситуації спілкування, самоконтроль і гнучкість допомагають керівникові вчасно повернутися в "дорослий" стан.

Формування впевненості у процесі управлінського спілкування

Головна психологічна умова успішної діяльності - це впевненість у своїх силах. Почуття впевненості може бути прищепленим із дитинства, а може виховуватися й цілеспрямовано. До основних шляхів вироблення впевненості можна віднести такі:

освоєння й удосконалювання професійної майстерності;

адекватна поведінка в різних ситуаціях людського спілкування;

підтримка та зміцнення здоров'я й працездатності;

створення та підтримка сприятливого зовнішнього вигляду, власного іміджу.

Тільки в результаті зусиль людини на цих напрямках формується впевненість як позитивна якість характеру. Як багато у процесі ділового спілкування часом залежить від нашої впевненості, від уміння стати партнером, який знає, чого він хоче, і разом із тим рахується з думкою, прагненнями, бажаннями оточуючих його людей. Поза залежністю від змістовності своєї мови, люди, які мимрять, говорять нескладно, сприймаються як менш значні, ніж ті, які говорять ясно та переконливо. Саме останні сприймаються нами як упевнені в собі люди.

Розвинути навички впевненої в собі людини, цілком можливо, збільшують, таким чином, здатність успішно впливати на інших. Що ж розуміється під упевненістю? Швидше за все, це якість, властивість особистості, які демонструють люди, які знають, що вони відчувають і чого хочуть; дії яких виражають їхні погляди, чіткі та ясні; які не дозволяють собі вдаватись до обхідних шляхів і домагаються того, щоби всім була відома їхня позиція.

Упевненість у собі - це далеко не те ж саме, що агресивність. Агресивну людину можна назвати занадто наполегливою. Агресивність часто призводить до спроб залякати інших, порушити їхні права. Упевнена ж у собі людина реалізує право вільно висловлювати свою точку зору й домагається того, щоб її слухали, поважаючи при цьому права інших людей.

Уміння бути по-справжньому впевненим у собі можна ідентифікувати і йому можна навчитися, збільшуючи здатність впливати на оточуючих. Упевненість у собі - це частково підхід до життя, частково - соціальна навичка. Такий підхід засвоюється в ранньому віці, найчастіше впливаючи на людину в різних досить тонких формах.

Справжня впевненість у собі має багато переваг, у тому числі:

вивільнюється енергія, що дає можливість почувати себе сильніше;

ви частіше домагаєтеся того, чого прагнете;

знижується напруженість, що дозволяє вивільняти подавлені почуття;

у результаті виходу напруженості поліпшуються відносини з людьми;

поліпшується процес прийняття рішень, тому що знаходять вираження та спільно проробляються складні проблеми;

гучні та владні люди гублять частину свого надмірного впливу в міру того, як менш помітні люди отримують можливість виразити себе.

Слова про переваги впевненості в собі добре звучать, але тут є й пастки. Упевнені в собі люди чітко заявляють про свою позицію, а раз вона стає відомою, з ними легше розправитись. Дехто може сприймати вашу впевненість як прикру перешкоду або, що ще гірше, приклеїть вам ярлик упертого баламута та буде діяти відповідно до цього. Нарешті, можливо й те, що ваша думка помилкова.

Значний внесок у вивчення проблеми впевненості як найважливішої поведінкової характеристики людини вніс психолог Лазарус. На основі своїх досліджень він дійшов таких висновків.

По-перше, упевненість у собі є поведінковим проявом і наслідком тієї чи іншої життєвої філософії, якої дотримується конкретна людина. Під життєвою філософією розуміється внутрішня картина оточуючого нас світу й у самому загальному вигляді зводиться до двох груп особистих уявлень: як я ставлюся до себе і як я ставлюся до оточуючих. Відповідно до цих підходів уже згадуваний психолог Е. Берн виділив чотири життєвих позиції.

Я в порядку, ви в порядку. Для людей, які стоять на цій позиції, характерне в основному позитивне ставлення до себе. У цілому вони своїм життям задоволені й задовольняються тим, що мають. Аналізуючи своє минуле, вони зосереджуються на приємних і радісних спогадах. Вони позитивно ставляться до інших людей. Вони не стають сентиментальними чи нерозбірливими. Але цінують добрі відносини, контакт з оточуючими, схвалення ними своїх учинків.

Таким чином, для них характерні:

упевненість у собі;

чуйність;

спокій;

адекватна реакція на обстановку, що змінюється;

установлення та підтримка добрих відносин із оточуючими;

вони викликають довіру.

Я в порядку, ви не в порядку. Люди, які дотримуються такої життєвої позиції, в основному позитивно ставляться до себе, але вони почувають дуже значну різницю між собою та оточуючими. Вони вважають більшу частину інших людей недосконалими або гіршими, ніж вони самі, вважають, що оточуючим не вистачає таких важливих якостей, як розум, чесність, моральність, привабливість, інтелект або досвідченість. Люди цієї життєвої позиції думають, що перевершують інших, і прагнуть демонструвати це їм і собі. Вони можуть виглядати гордовитими, холодними, зарозумілими; таких керівників звичайно не люблять, тому що вони - як німий докір оточуючим.

Таким чином, люди цієї життєвої позиції:

мають роздуту зарозумілість;

важкі у спілкуванні;

виглядають гордовитими;

придушують інших;

перебільшують свою роль у роботі.

Я не в порядку, ви в порядку. Люди цієї життєвої позиції вважають, що в них є істотна слабкість чи вада, через що вони поступаються іншим. Їм не вистачає оптимізму стосовно себе. Ці люди не занадто подобаються собі, тому концентрують свою увагу на слабостях, невдачах, невідповідності вимогам - дійсним чи уявлюваним. Проблеми та розчарування служать начебто спеціально для того, щоби продемонструвати їм, що вони нікчемні люди, якщо не справляються із цим. Інших же вони оцінюють більш високо; уважають, що оточуючі значно більше зрілі, цілеспрямовані, талановиті й елегантні. Коротше кажучи, люди, які стоять на цій позиції, дивляться на оточуючих знизу вгору.

Таким чином, люди цієї життєвої позиції:

недостатньо впевнені в собі;

схильні до відступу;

не мають достатньої переконаності;

не здатні взяти на себе ініціативу;

недооцінюють свою роль у роботі;

часто піддаються стресам.

Я не в порядку, ви не в порядку. Люди, які сповідують ці принципи, можуть почувати себе подавлено, можуть утратити здатність створити собі прийнятні умови або відчувати задоволення від життя. Вони не тільки себе оцінюють невисоко. Але вони й оточуючих сприймають як людей теж у тому чи іншому сенсі збитковими. Будь-які взаємини відчуваються ними як суцільне розчарування. Ця позиція може мати негативні наслідки для особистості, призводячи до втрати бадьорості, сил і наснаги.

Loading...

 
 

Цікаве