WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Управлінське спілкування в діяльності керівника - Реферат

Управлінське спілкування в діяльності керівника - Реферат

Подолання логічного бар'єра можливе при:

урахуванні логіки та життєвої позиції співрозмовника. Для цього необхідно приблизно представляти собі позицію партнера, співрозмовника (хто він, із чим прийшов, на яких позиціях стоїть тощо), а також індивідуальні та соціально-рольові особливості, тому що прийнятність або неприйнятність тієї чи іншої логіки для партнера в основному залежить від його вихідної спрямованості;

правильній аргументації. Існують різні види аргументації: зростаюча (коли сила аргументів у кінці спілкування зростає - до неї доцільно звертатися при високій зацікавленості в розмові співрозмовника та при його високому освітньому рівні) і така, що убуває (коли сила аргументів до кінця повідомлення слабшає. До неї доцільно звертатися при необхідності розбудити увагу й інтерес і при низькому освітньому рівні).

Крім того, існує однобічна аргументація, коли випливають аргументи тільки позитивні або тільки негативні. До неї доцільно звертатись, коли треба зміцнити вже наявні в людей погляди, уявлення, коли позиції сторін подібні, коли в об'єкта впливу низький освітній рівень.

Можлива і двостороння аргументація, коли використовуються різні - як позитивні, так і негативні - аргументи. До неї доцільно звертатись, коли слухач, співрозмовник байдуже або негативно настроєний на сприйняття даної інформації, тобто коли аргументи суперечать його сформованим уявленням, установкам; коли у співрозмовника високий освітній рівень.

Таким чином, бар'єри у спілкуванні не є результатом свідомого, довільного та спрямованого захисту від впливу інформації. Їхня дія суперечлива. Система бар'єрів є свого роду автоматизованою охороною - при своєрідному спрацьовуванні охоронної сигналізації автоматично перекриваються підступи до людини. У протилежному випадку мозок і психіка людини просто не витримали б обвалу інформації. Однак іноді бар'єри відіграють і негативну роль. Наприклад, важко викладена, але потрібна інформація не сприймається або сприймається з перекручуваннями, неповно. Людина, яка знає рішення, але не має авторитету, може бути не почута. Уникнути цього протиріччя дозволяє знання соціально-психологічних особливостей цих бар'єрів і способів їхнього подолання.

Умови ефективної взаємодії в управлінському спілкуванні

Психологічна сутність взаємодії. У ході спілкування його учасники не тільки сприймають і розуміють один одного, не тільки обмінюються інформацією, а й здійснюють взаємодію, тобто планують загальну діяльність, обмінюються діями, виробляють форми та норми спільних дій. Таким чином, дія - головний зміст інтерактивної сторони спілкування. Описуючи ті чи інші ситуації спілкування, ми найчастіше використовуємо терміни дій. Наприклад, "ми дійшли єдиної думки", "він на мене давив, але я не піддався", "ми тупцювали на місці" і т. д. Тим часом мова йде про спілкування, а не про боротьбу. Те, що воно передається такими фразами, звичайно не прикрашання, а головний зміст, що побачили партнери у спілкуванні.

Отже, взаємодія у спілкуванні - це система взаємно обумовлених дій партнерів по спілкуванню, спрямованих на взаємні зміни їхньої поведінки, діяльності, відносин, установок тощо з метою забезпечення результативності спілкування та вироблення єдиної стратегії.

Характерні риси взаємодії:

взаємодія - необхідний та обов'язковий елемент спільної діяльності, без нього проблематично говорити і про результативну виразність соціальної активності людини;

основу взаємодії становить різноманіття міжособистісних контактів і дій: безпосередніх та опосередкованих, випадкових і навмисних, приватних і публічних, тривалих і короткочасних, вербальних і невербальних;

для взаємодії характерна циклічна причинна залежність дій партнерів, коли поведінка кожного виступає одночасно і стимулом, і реакцією на поведінку інших, тобто між партнерами проявляється взаємний зв'язок, взаємний вплив, взаємні зміни тощо.

Структурними компонентами процесу взаємодії у спілкуванні виступають суб'єкти взаємодії, взаємний зв'язок (на основі формальних і неформальних відносин), взаємні впливи, взаємні зміни суб'єктів взаємодії (на основі зміни точок зору, поглядів, учинків, відносин, поведінки, діяльності тощо).

У процесі взаємодії кожний прагне орієнтуватися на свої цілі та цілі партнера. Залежно від ступеня урахування у взаємодії цих цілей розрізняють такі стратегії поведінки:

співробітництво, що припускає максимальне досягнення учасниками взаємодії своїх цілей;

протидію, що припускає орієнтацію лише на свою мету без урахування цілей партнера;

компроміс, що припускає часткове, проміжне (найчастіше тимчасове) досягнення цілей партнерів заради збереження умовної рівності та відносин;

поступливість, що припускає принесення в жертву власних потреб для досягнення цілей партнера;

уникнення (відхилення), що припускає відхід від контакту, відмову від прагнення досягнення своїх цілей для виключення виграшу іншого.

Підкреслимо, що серед викладених стратегій немає поганих і добрих. Усе залежить від конкретної ситуації спілкування, від цілей, які ставлять перед собою партнери, та ряду інших факторів.

Змістовні компоненти процесу взаємодії. Ефективність взаємодії залежить від реалізації низки умов і правил. Говорячи про умови ефективної взаємодії в управлінському спілкуванні, необхідно насамперед розкрити змістовні компоненти процесу взаємодії. До основного з них необхідно віднести дистанцію та позицію у спілкуванні. Велике значення мають також час, місце, ситуація, стиль і тон спілкування тощо.

Дистанція у спілкуванні. Донедавна ми багато говорили про те, як тварини встановлюють свою сферу перебування й охороняють її. Але виявилося, що й у людини є свої охоронні зони та території. Якщо ми будемо їх знати, то можемо збагатити наші уявлення про свою поведінку та поведінку інших; зможемо прогнозувати реакцію нашого підлеглого у процесі управлінського спілкування. На основі численних досліджень психологи дійшли низки важливих висновків.

Фізичне тіло не тільки більшості тварин, а й людини оточене певною просторовою зоною, яку вони вважають своєю власною особистою територією.

Розміри особистої просторової території соціально й національно обумовлені (у південних народів й у міських умовах ця територія менше, у народностей середньої та північної смуги й у сільській місцевості вона більше).

Особиста просторова територія людини має ряд зон, у яких і здійснюється спілкування залежно від характеру даного акту:

інтимна зона (від 15 до 45 см від тіла людини). Зі всіх зон ця найголовніша. Дозволяється в неї проникати тільки тим, із ким людина перебуває в тісному емоційному контакті (чоловік і жінка, діти, батьки, близькі друзі та родичі тощо). У цій зоні є ще надінтимна підзона (до 15 см), у яку можна проникнути тільки за допомогою фізичного контакту;

особиста зона (від 45 до 120 см). У межах цієї зони здійснюється спілкування між приятелями та знайомими в умовах кожного дня;

соціальна зона (від 120 до 360 см). Це спілкування людей у строгій відповідності з їхньою соціальною роллю, коли у спілкуванні бажають підкреслити соціальний статус тих, хто спілкується. По суті, у цій зоні розмовляють скоріше не особистість із особистістю, а посада з посадою. У цій зоні ми також спілкуємося з незнайомими людьми та з тими, кого ми не дуже добре знаємо;

публічна зона (більше 360 см). Як правило, у цій зоні ведеться спілкування з великою групою людей, коли ми хочемо до неї звернутись.

Чоловік зі складністю терпить вторгнення стороннього в соціальну й особисту зону, а вторгнення в інтимну викликає недоречні в цей момент фізіологічні реакції та сприяє стресу (серце починає битися частіше, відбувається викид адреналіну у кров, вона приливає до мозку та м'язів як сигнал фізичної готовності до бою, до відсічі).

Сучасне міське життя принесло із собою низку виключень із цих правил. В умовах неможливості забезпечення всім тим, хто спілкується, необхідних зон люди домовилися свідомо порушувати ці зони на заняттях у навчальних закладах, у місцях масових скупчень (на стадіоні, у кіноконцертному залі, у громадському транспорті тощо). Це не значить, що за цих умов людина не відчуває дискомфорту, але вона навчилася зовні це не виражати. Для того щоби не підсилювати цей дискомфорт, рекомендується не дивитися в упор на сусіда, не виражати сильних емоцій і залишатися безстороннім, не розмовляти навіть зі знайомими, тримати себе в руках.

Зробимо ряд практичних висновків для ситуацій управлінського спілкування:

по-перше, якщо ви хочете, щоби підлеглі почували себе при спілкуванні з вами комфортно, то тримайте дистанцію;

по-друге, при виборі дистанції в розмові враховуйте національні та соціальні особливості співрозмовника, обговорювану проблему, актуальний емоційний стан співрозмовника тощо.

Позиція у спілкуванні. Ефективність взаємодії у процесі управлінського спілкування пов'язана з тими позиціями, які займають ті, хто спілкується. Удалою спробою надання допомоги у виборі раціональних позицій у спілкуванні є теорія транспортного аналізу, запропонована американським психіатром Е. Берном (трансакція - це одиниця спілкування, це дія (акція), спрямована на іншу людину).

Loading...

 
 

Цікаве