WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Управлінське спілкування в діяльності керівника - Реферат

Управлінське спілкування в діяльності керівника - Реферат

Інформативна також і довгота погляду. Нормальною прийнято вважати ситуацію, коли очі співрозмовників зустрічаються від 1/3 до 2/3 часу спілкування. Якщо ж наші очі зустрічаються менше 1/3 часу спілкування, то наш співрозмовник або нечесний, або збентежений і скований, або до того, що ми говоримо та робимо, ставиться погано. Якщо наші очі зустрічаються більше 2/3 часу спілкування, то наш співрозмовник або вважає нас дуже цікавим і привабливим співрозмовником (у цьому випадку зіниці будуть розширені), або нам кидають виклик і настроєні вороже (у цьому випадку зіниці будуть звужені).

Необхідно пам'ятати, що довгота погляду національно обумовлена. Наприклад, мешканці півдня так часто дивляться на співрозмовника, що для інших це здається навіть образливим.

Кілька слів про напрямок погляду. Коли людина тільки формулює думку, вона найчастіше дивиться вбік ("у простір"), коли думка повністю готова - на співрозмовника. Якщо мова йде про складні речі, на співрозмовника дивляться менше, коли труднощі переборюються - більше. Узагалі ж, той, хто в цей момент говорить, менше дивиться на партнера, - тільки щоби перевірити його реакцію та зацікавленість. Той же, хто слухає, більше дивиться в бік того, хто говорить, і "посилає" йому сигнали зворотного зв'язку.

Має значення й те, куди спрямований погляд співрозмовника. Цей аспект впливає на хід спілкування і звичайно зовсім точно витлумачується співрозмовниками. Існує кілька різновидів поглядів. Так, при діловому погляді очі співрозмовника звичайно зосереджуються на трикутнику, утвореному трьома крапками: центри очей і середина чола. Спрямовуючи свій погляд на цей трикутник, ми створюємо серйозну атмосферу управлінського спілкування. Мало того, цей погляд передає нашому співрозмовникові діловий настрой, статусний характер спілкування.

Якщо наш погляд не опускається нижче рівня очей співрозмовника, то ми можемо контролювати хід спілкування. При соціальному погляді наші очі спрямовані на трикутник, утворений центрами очей і серединою рота. При цьому створюється атмосфера невимушеного міжособистісного спілкування не просто співрозмовників, а приємних співрозмовників. Таким чином, спрямовуючи наш погляд на той чи інший трикутник, ми можемо передавати свій настрій і сам характер нашої розмови з тим чи іншим співрозмовником.

Важливою підмогою в управлінському спілкуванні є використання відкриття, зробленого "батьком" нейролінгвістичного програмування М. Еріксоном: рухи очних яблук пов'язані з типом мислення, точніше, з основним способом обробки внутрішнього досвіду.

На основі фактів, підтверджених рядом експериментів, був виявлений взаємозв'язок між положенням очей суб'єкта та сенсорними процесами, відповідальними за прийом і переробку вступної інформації. Оскільки спостереження за рухами очей дозволяє довідатись багато чого про внутрішній світ людини, їх стали називати "очними сигналами доступу" (ОСД).

Було встановлено, що коли людина (якщо тільки вона не лівша) дивиться вгору та ліворуч, вона звертається до візуальної (зорової) пам'яті; коли очі спрямовані вгору та праворуч, то це свідчить про виникнення нового зорового уявлення, конструювання нового образа; якщо очі перебувають переважно в похідному положенні - значить відбувається аудіальний (слуховий) контролюючий процес; переміщення очей униз і ліворуч означає те, що процес кінестетичного (почуттєвого) уведення інформації є провідним; нарешті, рух очей униз і праворуч сигналізує про внутрішній діалог і, як наслідок, - контроль мови людини.

На основі цих даних виникла гіпотеза, відповідно до якої знання провідного в цей момент сенсорного способу візуальної поведінки людини дозволяє гармонізувати процес спілкування з нею. Так, якщо керівникові потрібно переконати підлеглого, який є переважно візуалістом, то апелювати до нього треба не тільки логічною аргументацією, а й малюючи словесні образи. З іншого боку, якщо в підлеглого провідний сенсорний канал кінестетичний, то найкращим способом спілкування з ним буде включення його в ситуацію, у конкретну діяльність, вплив на його почуттєву сферу.

Схема очних сигналів доступу представлена нижче. Її можна широко застосовувати, оскільки лише 10 % людей - лівші. У лівші спогади та конструкції дзеркально поміняються місцями, а загальна закономірність розподілу зорового, слухового та кінестетичного досвіду в поверхневому наближенні залишиться тією ж.

Поділ внутрішнього досвіду на три категорії (зір, слух, відчуття) називається поділом відповідно на візуальну, аудіальну та кінестетичну модальності внутрішнього досвіду. Людина, в якої переважають у мисленні зорові образи, яка "спеціалізується" на зоровому внутрішньому досвіді, буде називатись візуалістом; а якщо вона буде спеціалізуватися на відчуттях - кінестетиком.

Про провідну модальність можна отримати відомості не тільки за ОСД підлеглого, а й за часто вживаними словами. Справа в тому, що вибір слів також пов'язаний у людини з її провідною модальністю. Якщо підлеглий говорить про блискуче майбутнє, про яскраві перспективи, про точку зору, то він вибирає візуальні слова, що відповідають його провідній візуальній модальності. Аудіальній модальності відповідають слова та вислови "монотонний", "приглушений", "говоріть голосніше", "давайте обговоримо" тощо. Слова "торкатися", "стосуватися", "м'яко", "грубо", "давить" є найбільш уживаними для представників кінестетичної модальності.

Є й такі слова, які не відносяться до жодної модальності: "знати", "розуміти", "думати". Однозначний висновок: для різних ситуацій управлінського спілкування, для більшої переконливості та підвищення ефективності спілкування необхідно формувати свої повідомлення, використовуючи слова, характерні для модальності підпорядкування. Якщо керівник навчиться говорити з підлеглим так, щоби тому було зручно слухати керівника, то в підлеглого формується несвідома довіра до керівника, значно підвищується ефективність управлінського спілкування.

Внутрішній світ людини та його зовнішні прояви. Ученими встановлено: існує реальна можливість отримувати достовірну інформацію про стан внутрішнього світу людини за його зовнішніми проявами. Справа в тому, що взаємодія психіки та тіла людини будується на принципі "психофізичного паралелізму". Він полягає в тому, що психічне відбивається у фізичному й, навпаки, фізичні зміни спричиняють психічні.

Будь-яке переживання людини так чи інакше проявляється в її зовнішньому вигляді, міміці, жестах, позах, інтонаціях голосу тощо. Результати ряду досліджень свідчать про те, що у процесі спілкування люди більше 65 % інформації про партнерів отримують за допомогою спостереження за ними. Якщо слова людини - найчастіше плід її свідомості, результат оцінки та прогнозування ситуації спілкування, робота "внутрішньої цензури", то жести - реакція підсвідомих процесів. Ось чому треба звертати найпильнішу увагу на неузгодженість між словами та жестами.

Чому ж відбувається неузгодженість між вербальними та невербальними системами? Справа в тому, що мовою та негативними переживаннями управляють різні півкулі кори головного мозку людини. Тому у кризових ситуаціях можуть проявлятися збої в їхньому синхронному функціонуванні. Права півкуля, беручи участь в управлінні негативними емоціями, одночасно координує діяльність лівої половини людського тіла.

Знання цього факту дозволило фахівцям сформулювати правило "лівої сторони". Відповідно до нього, те, що людина хоче показати оточуючим, відбивається на правій половині її тіла, а те, що вона реально переживає, - на лівій.

Відчуваючи хвилювання чи проявляючи нещирість, людина найчастіше допускає неузгодженість між мовною (вербальною) та немовною (невербальною) системами комунікації. Явними ознаками такої неузгодженості можуть бути:

ледве помітні мікрорухи мімічної мускулатури обличчя;

прискорене кліпання та дихання;

почервоніння та збліднення шкірних покривів;

звуження зіниць;

порушення симетричності міміки;

ковтальні рухи (що свідчать про пересихання в роті);

підвищене потовиділення;

закрита позиція (схрещування, стискання, перехоплювання рук, перехрещування ніг тощо).

На думку С. Делікатного, Ж. Половникової та П. Пригунова (1998), при нещирій поведінці людина може грати ряд типових ролей.

"Авторитетний": нещирість поведінки маскується демонстрацією домінування його позиції в ситуації контакту, високої соціальної значущості його особистості, особливих відносин з авторитетними людьми, вищим керівництвом.

"Догідливий": маскування щирих намірів здійснюється за рахунок демонстрації послужливості, сором'язливості, малої освіченості, слабкої пам'яті, прохань про допомогу тощо.

"Славний хлопець": демонструється показна дбайливість про життєві труднощі та проблеми керівника, розуміння складності професійної діяльності тощо.

"Артист": залежно від розвитку ситуації контакту та відповідних реакцій керівника демонструються різноманітні форми поведінки (то "авторитетного", то "догідливого", то "славного хлопця").

Loading...

 
 

Цікаве