WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Управлінське спілкування в діяльності керівника - Реферат

Управлінське спілкування в діяльності керівника - Реферат

Основні функції управлінського спілкування:

видача розпорядницької інформації (розпорядження, накази, вказівки, рекомендації, поради тощо);

одержання зворотної (контрольної) інформації про хід і підсумки реалізації розпорядницької інформації;

видача оцінної інформації про підсумки реалізації завдання.

Перша функція в управлінському спілкуванні присутня завжди, вона головна та провідна. Друга та третя функції можуть і не бути в тому чи іншому конкретному акті управлінського спілкування.

Чому перша функція головна? Тому що від її якості залежить якість виконавчої діяльності. Крім того, перша функція ще й найбільш складна. На цій стадії найчастіше виникають проблеми та конфлікти, тому що керівник змінює погляди, відносини, установки, вид діяльності, дії, поведінку іншої людини, інших людей.

Управлінське спілкування у своїй основі - ділове, рольове спілкування. У його процесі ми контактуємо та взаємодіємо не задля дозвільної цікавості, не "просто так", а для того, щоби вирішити яку-небудь ділову проблему. Усе це вимагає організації процесу управлінського спілкування.

Вивчення спілкування показує складність цього соціального феномена. Ця складність вимагає виділення окремих складових, опису структури. Існує кілька підходів до структурування спілкування як соціального феномена. Одним із удалих є підхід, при якому виділяють три взаємозалежні сторони спілкування:

перцептивну (тобто взаємосприймання партнерів по спілкуванню);

комунікативну (тобто взаємообмін інформацією);

інтерактивну (тобто взаємодію партнерів по спілкуванню).

Міжособистісне сприйняття в управлінському спілкуванні

Сутність перцептивної сторони спілкування. Перцептивна сторона спілкування полягає у сприйнятті зовнішніх ознак співрозмовника, у співвіднесенні їх з його особистісними характеристиками, в інтерпретації та прогнозуванні на цій основі його вчинків. У спостережуваному співробітнику нам доступні для сприйняття лише зовнішні ознаки, серед яких найбільш інформативними є зовнішній вигляд (фізичні якості й оформлення зовнішності) та поведінка (дії, які він робить, та експресивні реакції).

Сприймаючи ці якості, ми певним чином оцінюємо їх і робимо деякі умовиводи (часто несвідомо) про внутрішні психологічні властивості партнера по спілкуванню. У цих умовиводах обов'язково присутні, по-перше, сума властивостей, що приписуються спостережуваному та виражаються в оцінці співрозмовника, і, по-друге, формування певного ставлення до нього (більш емоційне, у межах "подобається - не подобається"). Інакше кажучи, на основі сприйняття зовнішності та поведінки співрозмовника ми як би "читаємо" внутрішній світ людини, намагаємося зрозуміти та виробити власне емоційне ставлення до сприйнятого.

Які ж властивості співрозмовника є для нас найбільш важливими, інформативними? На що звертається увага насамперед? До таких найбільш істотних властивостей можна віднести:

вираження особи співрозмовника (міміку);

способи вираження почуттів (експресію);

жести (пантоміміку);

пози, положення тіла та ходу;

зовнішній вигляд (одяг, зачіску та ін.);

особливості голосу та мови.

Необхідно відзначити, що важливість і черговість сприйняття викладених шести властивостей співрозмовника, оцінка однієї людини іншою багато в чому залежать від індивідуальних, статевих, вікових і професійних розходжень. Отже, виявлено, що діти вчаться спочатку розпізнавати експресію за мімікою, потім їм стає доступним аналіз вираження емоцій за допомогою жестів. У цілому діти більше, ніж дорослі, орієнтовані на сприйняття зовнішності. Була встановлена розбіжність при сприйнятті й оцінці керівниками підлеглих і навпаки.

Закономірності формування першого враження. Основне завдання сприйняття - формування першого враження про людину. На основі численних досліджень психологи дійшли висновку, що перше враження формується під впливом трьох факторів - фактора переваги, фактора привабливості та фактора ставлення до спостерігача. Дія фактора переваги проявляється найчастіше в умовах нерівності партнерів у тій чи іншій сфері - соціальній, інтелектуальній, груповій тощо. Суть його в тому, що партнери по спілкуванню схильні систематично переоцінювати різні якості тих людей, які перевершують їх за якимсь істотним для них параметром. Якщо ж вони мають справу з партнерами, яких вони, на їхню думку, у чомусь перевершують, то перші других недооцінюють. Інакше кажучи, відбувається або загальна недооцінка, або загальна переоцінка партнера.

Забагато чого залежить від того, подобається нам зовні наш партнер по спілкуванню чи ні. Якщо людина нам подобається (зовні!), то одночасно ми схильні вважати її більш гарною, розумною, цікавою тощо, тобто переоцінювати її психологічні характеристики. Американський психолог А. Міллер, відібравши фотографії людей гарних, "звичайних" і негарних, показав кожну групі чоловіків і жінок і просив їх висловитися про внутрішній світ кожного з тих, хто був зображений на цих фото. Найбільш гарні були оцінені і як більш упевнені в собі, щасливі та щирі, урівноважені, енергійні, люб'язні, тобто більш багаті духовно, ніж негарні та навіть "звичайні". Таким чином, фактор привабливості забезпечує реалізацію такої схеми; чим більше зовні приваблива для нас людина, тим краще вона для нас у всіх відношеннях. Якщо ж вона неприваблива, то й інші її якості недооцінюються.

Фактор ставлення до спостерігача регулює включення сприйняття за такою схемою: позитивне ставлення до нас викликає тенденцію до приписування партнерові позитивних властивостей і відкидання, ігнорування негативних. І навпаки, явне недоброзичливе ставлення викликає стійку тенденцію не зауважувати позитивного та загострювати негативне.

Таким чином, при формуванні першого враження загальне позитивне враження про людину призводить до переоцінки, а негативне - до недооцінки невідомої людини.

Із цього витікає, що первинне враження завжди помилкове. Чи не так це? У дійсності ж це так й у той же час не так. Завжди сприйняття партнера по спілкуванню одночасно і вірне, і невірне: воно більш точне у відношенні головних у цей момент характеристик (вік, соціальна група, зразковий рід занять, місце проживання тощо), за якими ми будуємо поведінку, і менш точне стосовно інших характеристик. Для нас важливо знати ті знаки в зовнішності іншого, які змушують працювати ту чи іншу схему формування першого враження.

Для дії фактора переваги важливий одяг людини та весь її антураж. В одязі для нас важлива її ціна. При цьому під ціною одягу розуміється не стільки грошове вираження цієї ціни, скільки її дефіцитність і модність.

Серйозне значення має силует одягу. На основі ряду досліджень виявлено, що високостатусним уважається силует, що наближається до витягнутого прямокутника, з підкресленими кутами (особливо плечовими), а низькостатусним - силует, що наближається до кулі, такий, що не має виражених кутів (светр, куртка). Для практики управлінського спілкування висновок очевидний: вплив керівника буде діючим, якщо він буде спілкуватися з підлеглими, будучи одягненим в одяг строгої форми, строгий діловий костюм.

Мають значення й кольори одягу. Високостатусними вважаються кольори ахроматичного забарвлення чорно-білої гами (навіть деякі відтінки сірого), а низькостатусними - яскраві, насичені та чисті кольори (крім білого й чорного).

На формування фактора переваги впливає манера поведінки співрозмовника (як сидить, ходить, розмовляє, куди дивиться тощо). Перевага проявляється в незалежності співрозмовника. По-перше, незалежність від партнера (людина показує, що їй нецікавий той, з ким вона спілкується). По-друге, незалежність від обставин спілкування: людина як би "не помічає" свідків, невдало обраного моменту своєї безтактності, різних перешкод). Нарешті, по-третє, незалежність від неписаних норм спілкування (розвалюється у кріслі, на співрозмовника намагається не дивитись, а дивиться вбік, у вікно, у процесі спілкування оглядає свої нігті, уживає багато спеціальних термінів та іноземних слів тощо).

Важно помітити, що прояв незалежності співрозмовником виявляється тільки при нашій готовності визнати цю незалежність обґрунтованою, обумовленою значимістю ситуації. Таким чином, дія фактора переваги починається тоді, коли людина фіксує перевагу іншого над собою за знаками в одязі та манері поведінки.

Привабливість - поняття соціальне вже тому, що воно розрізнялося в різних народів й у різні часи. Звідси випливає, що знаки привабливості треба шукати не в розмірі очей або кольорах волосся, а в соціальному значенні тієї чи іншої ознаки (є схвалювані або не схвалювані суспільством чи конкретною соціальною групою типи зовнішності). Це багато в чому пояснює дію фактора привабливості. Для нас привабливий той партнер по спілкуванню, який прагне наблизитись до типу зовнішності, максимально схвалюваного соціальною групою, до якої ми належимо. Але ще більш привабливі для нас помічені зусилля, витрачені співрозмовником на одержання соціально схвалюваної зовнішності. Таким чином, знаками привабливості є зусилля людини виглядати соціально схвалюваною в якій-небудь групі.

Для керівника важливо знати, як формується фактор ставлення до спостерігача. Знаком ставлення до нас є все, що свідчить про згоду співрозмовника з нами. Дослідження Каррі та Кені показали, що чим ближче думка іншої людини до власного, тим вище оцінка цієї людини, і навпаки: чим вище оцінювався хтось, тим більшу подібність його поглядів із власними від нього очікували. Розбіжностей із позицією привабливої особи випробувані попросту не схильні помічати.

Loading...

 
 

Цікаве