WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Управління як соціальний феномен - Реферат

Управління як соціальний феномен - Реферат

гнучкість, спритність, готовність іти на нестандартні рішення та дії. "Природа і доля вели великороса так, що привчили його виходити на пряму дорогу манівцями. Великорос мислить і діє, як ходить, - підкреслював В. Ключевський. - Здається, що можна придумати щось більш криве й покручене, ніж великоросійський путівець? Точно змія проповзла. А спробуйте пройти пряміше: тільки поплутаєтесь і вийдете на ту ж звивисту стежку".

Російський народ ніколи не віддавався зневірі. Він переборює будь-які труднощі, перешкоди та негоди з непереборним оптимізмом і вірою у краще. Ось чому блазнювання та гумор - вірний супутник у житті великороса, причому найчастіше він жартує над своїми ж пороками та недоліками;

поважне ставлення до чужого досвіду та способу життя, прагнення засвоїти та трансформувати все найкраще зі світового досвіду. Слов'янський менталітет був сприйнятливим до всього найкращого, що нагромадив світовий досвід. Але ніколи не було сліпого копіювання кращих зразків світової ци вілізації. На думку М. Князєвої, здатність до засвоєння-трансформації і є найбільш глибинною, великою творчою особливістю слов'янського менталітету як принципово відкритої структури, що рухається.

"Всесвітня чуйність", про яку говорили кращі представники російської культури, - не просто елегантна формула. Це спосіб існування російської душі: відібрати краще - прийняти - увібрати - пережити - переосмислити - трансформувати. Росія всмоктала та переплавила у своїй суспільній свідомості, у своїй ментальності низку певних особливостей європейських та азіатських культур. Однак ці риси лише підсилили своєрідність слов'янської ментальності, але не змогли кардинально вплинути на неї та переробити її.

Майбутнє управлінських культур. Незважаючи на істотні розходження між управлінськими культурами, в умовах інтернаціоналізації всіх сфер життя ця проблема поступово починає втрачати свою актуальність. Більше того, на думку ряду авторів, поява в науковому обігу декількох різновидів управлінських культур було викликане необхідністю дати зрозумілі пояснення "японському", "скандинавському", "корейському" економічному диву.

Сьогодні кожний із нас існує не тільки в національному духовному просторі, а й у загальному культурно-інформаційному полі людства. Для нас відкриті моделі існування інших народів. Це веде до прискорення процесу конвергенції різних управлінських культур і становлення принципово нової управлінської культури. Керівники різних рівнів взаємно збагачують один одного ідеями, найбільш продуктивними методами управління, сучасними організаційно-технічними формами та засобами управління.

У ході цього суперечливого процесу важливо уникнути двох крайностей. По-перше, замикання в рамках національно-етнічних підходів до рішення актуальних проблем, абсолютизації явних переваг нашого менталітету обожнювання та преклоніння перед колишньою радянською управлінською культурою, які підживлюються гаслом, вираженим словами поета: "У советских собственная гордость".

По-друге, орієнтація винятково на закордонний управлінський досвід, що розглядається як джерело мудрості на всі випадки життя. Життя показує безперспективність сліпого переносу та пристосування управлінських рецептів, придатних для однієї країни, для однієї ситуації, на потреби та нестатки іншої країни, іншої ситуації.

Важливо пам'ятати, що в кожного народу - своя надцінність. В американців це успіх і запал молодої нації, у європейців - міцність, стійкість життя, у японців - вірність традиціям, "японському духові". Наша надцінність - емоційне сприйняття навколишнього світу, всесвітньо відома "російська душа" з її протиріччями та моральними пошуками, побутова філософічність.

Актуальною задачею сучасної психології управління є строгий вибір усього позитивного з радянської та закордонних управлінських культур. Наступною задачею буде поступове вироблення на цій основі своєї управлінської культури. Зробити це буде дуже непросто, тому що елементи культури (у тому числі й управлінської) неможливо ввести, використовуючи закони, декрети, накази. Необхідний відносно тривалий період утвердження нового спочатку в розумах керівників, а потім у їхніх щоденних діях.

Тенденції розвитку управлінської думки

На рубежі століть для управлінської думки характерні такі тенденції розвитку:

професіоналізація науки управління. За допомогою публікації величезної кількості робіт з управління, поширення програм навчання менеджменту, узагальнення управлінського досвіду різних країн через обстеження, широких міжнародних контактів учених управлінська мудрість усе більше стає надбанням усіх.

практична спрямованість сучасного розвитку науки управління. Управлінська думка все більше звертається до здорового глузду, простих істин, добре засвоюваних рецептів, що доступні для розуміння та використання тими, хто несе нелегкий тягар управління або стає на цей шлях;

орієнтація на кількісне збільшення, багатошаровість управлінського апарату, посилення диференціації управлінської праці. Сучасні умови суспільного розвитку вимагають не менше, а навіть більше керівників, ніж колись. Наприклад, частка адміністративноуправлінських працівників у загальній чисельності зайнятих навіть у переробній промисловості США підвищилася із 15 % (кінець 50-х років) до 30 % (середина 80-х років). А в деяких фірмах ця частка досягає й 70-80 %. Немає ніяких помітних тенденцій скорочення держапарату у провідних країнах Заходу;

посилення технічної оснащеності та технологічне ускладнення управлінської праці. Сучасна управлінська праця внаслідок широкого використання досягнень сучасної цивілізації (комп'ютери, різна оргтехніка, усілякі засоби обробки, передачі та нагромадження інформації, засобів, що дозволяють майже миттєво встановлювати зв'язок навіть із найвіддаленішою місцевістю) стала принципово іншою навіть у порівнянні з минулим десятиліттям.

Дія цієї тенденції суперечлива. З одного боку, управлінська праця в результаті технологізації спростилася та стала оперативнішою, а з іншого боку - це призвело до ускладнення діяльності керівника в силу низки причин.

Розвиток науково-технічного прогресу змушує приймати рішення в набагато більш короткі строки, ніж раніше. Постав ряд серйозних психологічних проблем у взаєминах "людина - машина". Технологізація управлінської праці вимагає суворіше підходити до прийнятих управлінських рішень, тому що в умовах підвищеного взаємозв'язку всіх ланок системи управління підсилюються ризик і негативні наслідки невірних рішень.

орієнтація на людину як на найвищу цінність усього процесу управління. У центрі сучасних концепцій управління знаходиться людина, яка розглядається як найвища цінність для організації. Виходячи з цього, усі системи управління націлені на пробудження різноманітних здібностей працівників, для того, щоби вони були в максимальному ступені використані у процесі спільної діяльності, а людина прагнула би до процвітання організації, в якій віна працює.

З урахуванням усього цього й розроблені різні моделі управління, головним для яких є те, що в центрі їхньої уваги знаходиться людина. Такі моделі, при всьому їхньому розходженні, як правило, містять чотири взаємозалежних блоки: персонал організації, ретельне урахування знань і здібностей працівників, стиль і культура ділових взаємин в організації та довгострокові цілі розвитку організації.

Управління як соціальний процес не в усьому піддається дії інструкцій та формулярів, не завжди прогнозується. Крім формально встановленої між членами організації посадової субординації існує складна система неформальних зв'язків, соціальних залежностей і міжособистісних відносин між ними.

Під впливом особистісних факторів відбувається неконтрольований перерозподіл функцій управління, прав і посадових обов'язків, відповідальності та повноважень. Реальні функції, права й обов'язки даної особи можуть істотно відрізнятися від передбачених посадовими інструкціями. Ось чому заходи з раціоналізації управлінської діяльності не завжди приводять до успіху, оскільки не враховуються індивідуальні особливості працівників, психологічні аспекти їхнього ставлення до начальства, підлеглих, дорученої справи і, зрештою, до самого себе.

Таким чином, сучасна наука управління послідовно розвивається в бік соціологізації та психологізації. У даний час пошук шляхів активізації людського фактора всередині організації та врахування соціально-психологічних особливостей персоналу визнані вирішальною умовою підвищення ефективності спільної діяльності будь-якої організації. Усе частіше підкреслюється необхідність багатобічної розробки психології управління як особливої, окремої галузі психологічної науки, зі своїми об'єктом і предметом дослідження.

Loading...

 
 

Цікаве