WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Управління як соціальний феномен - Реферат

Управління як соціальний феномен - Реферат

Управління як соціальний феномен

Керувати - значить приводити інших до успіху, - на нашу думку, саме таке гасло має сповідати кожний директор сучасного навчально-виховного закладу. У сучасних умовах потрібні не тільки кваліфіковані керівники, а психологічно підготовлені, мудрі в управлінні професіонали

Поняття "управління" широко використовується в різних науках, позначаючи функцію, що притаманна організованим системам (біологічним, технічним, соціальним, військовим тощо). Існує величезна кількість визначень цього поняття. У самому загальному вигляді під управлінням розуміється елемент, функція, що забезпечує збереження визначеної структури, організованих систем, підтримку режиму їхньої діяльності, реалізацію програми та цілей.

У соціальному управлінні, на відміну від інших видів, головними компонентами виступає або людина як член різних організацій, або організаційні підрозділи в цілому. Індивіди (або самостійно, або у складі соціальної групи), представлені в ієрархічній системі управлінських взаємовідносин, можуть виступати суб'єктами й об'єктами управління. Як бачимо, ключовими категоріями соціального управління є "організація", "суб'єкт і об'єкт управління".

Організація являє собою форму об'єднання групи людей (дві та більше осіб), діяльність яких свідомо координується суб'єктом управління для досягнення загальної мети або цілей і для впорядкування спільної діяльності. У залежності від цілей та умов діяльності індивіди в соціальному управлінні виступають суб'єктами й об'єктами управління.

Суб'єктом управління є носій предметно-практичної діяльності, джерело управлінської активності, спрямованої на визначення об'єкта управління. Суб'єктом управління може виступати як окремий індивід, так і соціальна група.

Об'єктом управління може бути частина об'єктивної діяльності, на яку спрямовано управлінський вплив. Об'єктом управління також може виступати як окремий індивід, так і соціальна група.

Між суб'єктом та об'єктом управління існують діалектична взаємодія та взаємовплив. При цьому важливою умовою ефективності управління є відповідність суб'єкта управління його об'єктові. Таким чином, соціальне управління - це безперервний процес впливу керівника (суб'єкта управління) на організовану групу людей або на кого-небудь із цієї групи окремо (об'єкт управління) з метою організації та координації їхньої спільної діяльності для досягнення найкращих результатів.

Система управлінських відносин спирається на два соціально-психологічних феномени, які можна назвати як власне управління, тобто цілеспрямований вплив на визначений об'єкт, і підпорядкування, тобто сприйнятливість і схильність до цілеспрямованого впливу суб'єкта взаємодії. У залежності від типологічних рис різними людьми не однаково усвідомлюється саме почуття підпорядкування, з яких дослідники виділяють три типи:

покірливе підпорядкування - працівник сприймає підпорядкування як вимушене та зовні нав'язане ставлення. Для нього характерне слабке розуміння мотивів підпорядкування та почуття обов'язку;

байдуже підпорядкування - працівник цілком задоволений своїм положенням, тому що це звільняє його від прийняття відповідальних рішень; сповідується принцип "нехай думає начальник";

ініціативне підпорядкування - працівник усвідомлює необхідність підпорядкування, почуття обов'язку в нього переходить у звичку, але не заглушає ініціативу. В основі такого типу підпорядкування лежить критична оцінка керівника та визнання його авторитету.

Суб'єкт та об'єкт управління розглядаються також як керуюча та керована системи (підсистеми) та в сукупності взаємних зв'язків складають систему управління, що характеризується інформаційним забезпеченням, процедурою прийняття та виконання рішень.

Сприймаючись як цілісно-організаційне об'єднання, система управління характеризується:

функціями та цілями діяльності;

конкретним набором складових частин, що знаходяться у співпідпорядкованості;

режимом зовнішніх зв'язків (субординація, координація, договірні відносини тощо);

правовим регулюванням структури, зв'язків, повноважень, діяльності системи управління в цілому та її елементів.

Предмет науки управління

Усвідомлення управління як професії, що спирається на різноманітні досягнення міждисциплінарної, поки ще молодої області наукового та практичного знання, що швидко розвивається. Воно займає міцне місце в сучасній цивілізації. У даний час вважається, що керівник будь-якого рівня покликаний вирішувати дві взаємозалежні задачі:

опанувати теоретичні основи раціонального управління, тобто науку управління;

уміти творчо застосовувати положення цієї науки, тобто опанувати мистецтво управління.

Перша задача вирішується у процесі навчання, друга - у процесі практичної діяльності.

Управління як наука має властивий їй предмет. На думку більшості вітчизняних і закордонних учених, предметом науки управління є управлінські відносини, тобто відносини:

між суб'єктом та об'єктом управління;

між членами організації, які знаходяться на тому самому ієрархічному рівні та спрямовані на взаємне узгодження дій, виходячи з поставлених задач;

між різними організаційними підрозділами в межах того самого об'єкта управління.

Управлінська діяльність - це праця, що принципово відрізняється від інших видів діяльності. Основні психологічні особливості управлінської діяльності можна звести до таких:

велика розмаїтість видів діяльності на різних рівнях управлінської ієрархії;

неалгоритмічний, творчий характер діяльності, що здійснюється за умови недоліку інформації та в умовах часто мінливої, нерідко суперечливої обстановки;

яскраво виражена прогностична природа розв'язуваних управлінських задач;

значна роль комунікативної функції;

висока психічна напруженість, що викликана великою відповідальністю за прийняті рішення.

Таким чином, управлінська діяльність - це особливим чином організований вид трудової діяльності з виконання функцій управління в організації.

Головна її мета - забезпечення цілеспрямованої та скоординованої діяльності керованого колективу задля вирішення задач, що поставлені перед ним. Продуктом управлінської діяльності є управлінські рішення та практичні дії, необхідні для функціонування організації в необхідному режимі. Оскільки управлінський вплив на всі сфери діяльності здійснюється через членів організації, пріоритетне значення має управління живою працею, тобто доцільною діяльністю своїх підлеглих.

У залежності від функціональної ролі у процесі управління виділяють три основні категорії персоналу управління:

керівники або лінійні менеджери (10 % працівників апарату управління);

фахівці або функціональні менеджери (60-70 % працівників апарату управління);

службовці управлінського апарату, (20-30 % працівників апарату управління).

Головна задача керівників - загальне управління процесом функціонування та розвитку системи. Специфіка їхньої діяльності в тому, що вони головним чином впливають на працівників, які безпосередньо вирішують ті чи інші задачі управління. Головну свою увагу керівники зосереджують на таких трьох напрямках:

прийняття рішень з усіх найважливіших, стратегічних принципових питань діяльності;

здійснення підбору, розстановки, навчання та виховання кадрів;

координація роботи виконавців, ланок і підрозділів організації в цілому.

До фахівців апарату управління (стосовно навчального закладу - Ред.) звичайно відносять директорів, їх заступників, організаторів, класних керівників і навіть учителів, вихователів, психологів та ін. Вони покликані вирішувати три взаємозалежні задачі:

одержання, обробка й аналіз інформації про стан справ у організації за своїм конкретним напрямом;

розробка на основі аналітичних даних варіантів рішення окремих функціональних питань; підготовка та розробка конкретних управлінських рішень;

контроль ступеня реалізації управлінських рішень за своїми напрямами.

Категорію службовців апарату управління складають секретарі, друкарки, техніки, лаборанти та ін., тобто всі ті, хто здійснює поточний облік і діловодство в апараті управління. Головна їхня задача - інформаційне та технічне обслуговування діяльності керівників і фахівців.

Говорячи про керівників, необхідно розрізняти рівні управлінської ієрархії, де функції управління специфічні. Так, вища ланка (директори та їх заступники - Ред.) у більшому ступені визначає загальний рух організації, її мінливість і напрями розвитку; середня (наприклад, керівники методичних об'єднань, кафедр тощо - Ред.) - створює життєздатну структуру, що функціонує в єдності, відносної стійкості та мінливості елементів і зв'язків; низова ланка (класні керівники, учителі як керівники навчально-виховного процесу у класі - Ред.) забезпечує сталість і відтворення певних заданих параметрів, елементів системи, забезпечуючи їхню стійкість.

Loading...

 
 

Цікаве