WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Словник психолого-педагогічних понять і термінів - Реферат

Словник психолого-педагогічних понять і термінів - Реферат

2) сукупність індивідуально-психологічних особливостей людини, які є умовою успішного виконання певної діяльності. Виділяють загальні З., які проявляються в усіх видах діяльності (загальні розумові здібності, пам'ять, увага тощо) і спеціальні, що відповідають обмеженому колу вимог конкретної діяльності (музичний слух - для музиканта, технічне мислення - для інженера тощо).

Здібності потенційні - можливості розвитку індивіда, які виявляються тоді, коли перед ним виникають нові завдання. Проте, оскільки розвиток особистості залежить не лише від її психологічних особливостей, а й від соціальних умов, у яких можуть бути реалізовані (або не реалізовані) ці потенції, то говорять про актуальні здібності, які реалізуються і розвиваються залежно від вимог конкретного виду діяльності. Об'єктивні умови життєдіяльності індивіда бувають не завжди сприятливими, отож, не кожен індивід може реалізувати свої потенційні здібності відповідно до своєї психологічної природи. Тому актуальні здібності охоплюють лише частину потенційних.

Здоровий глузд - сукупність загальноприйнятих, часто неусвідомлених способів пояснення та оцінки стадій, явищ, розвитку оточуючого світу.

Зібраність - здатність підтримувати свою психіку в стані готовності до вирішення будь-яких завдань.

Зміст навчання (в системі професійної підготовки) - науково обґрунтований методичний та дидактичний навчальний матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно освітньо-кваліфікаційного рівня.

Зміст освіти - 1) випливає з основних її функцій: залучити молодь до загальнолюдських і національних цінностей;

2) система наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, практичних вмінь і навичок та способів діяльності, досвіду творчої діяльності, світоглядних, моральних, естетичних ідей та відповідної поведінки, якими повинен оволодіти учень в процесі навчання. Чинники, що впливають за З. о.: а) об'єктивні: потреба суспільства у робочій силі; розвиток науки і техніки, що супроводжується появою нових ідей, теорій, і докорінними змінами у техніці і технології; б) суб'єктивні: політика керівних сил суспільства, методологічні позиції вчених;

3) система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі і поведінки, підготовку до суспільного життя, праці;

4) в системі професійної підготовки - обумовлені цілями та потребами суспільства вимоги до системи знань, умінь та навичок, світогляду та громадянських і професійних якостей майбутнього фахівця, що формуються в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку науки, техніки, технологій та культури. З. о. обумовлюються освітньо-кваліфікаційними характеристиками та іншими актами органів управління освітою і змінюється відповідно рівня розвитку науки, культури, виробництва, суспільства;

5) чітко окреслена система знань, умінь та навичок, якою повинне оволодіти учень протягом усіх років навчання у школі.

Змістові нововведення - апробація навчальних планів, підручників, які повинні сприяти вдосконаленню навчально-виховного процесу, ефективності всебічного розвитку особистості.

Знання - 1) сукупність ідей людини, в яких відображено теоретичне оволодіння нею предметом пізнання;

2) перевірений практикою результат пізнання оточуючої дійсності, вірне відображення її у свідомості людини;

3) як предмет пізнання З. включають три взаємопов'язані аспекти: а) теоретичний - знання як факти, теоретичні ідеї, поняття; б) практичний - знання як вміння і навички практичного застосування теоретичних знань; в) світоглядно-моральний - знання як сукупність ідей світоглядного та морального характеру;

4) продукт пізнання (уявлення, поняття) людиною предметів і явищ, діяльності, законів природи і суспільства. Види знань: поняття і терміни; знання фактів; знання законів; методів пізнання і способів діяльності. Критеріями оцінки якості знань є такі категорії: а) системність, науковість, узагальненість, усвідомленість, згуртованість, фундаментальність; б) гнучкість, мобільність, оперативність; в) дієвість, спрямованість на практичне використання; г) повнота, об'єм, точність, міцність.

Знання учня - систематизовані наукові та загальнолюдські факти, які засвоюються на основі свідомості і підтверджуються реальною практичною діяльністю школяра.

Зовнішня диференціація - організація навчального процесу, для врахування індивідуальних особливостей учнів останні об'єднуються в спеціальні диференційовані групи. Зовнішня диференціація може здійснюватись шляхом створення гомогенних груп на різних рівнях: на регіональному (типи шкіл); внутрішньо шкільному (профільні, спеціалізовані класи); міжкласному (факультативи, зведені різновікові групи); у межах вільного вибору навчальних предметів на базі інваріантного ядра освіти. Сутністю З. д. є спрямована спеціалізація освіти за інтересами, нахилами і здібностями учнів з метою їх максимального розвитку.

Ідеал - 1) моральний: уявлення про взірець людської поведінки і відносин між людьми, що відображає конкретно історичне розуміння сенсу і мети життя. Виховний ідеал - це мета виховання, образ ідеальної людини, на який має орієнтуватися педагог виховуючи учнів. Національний ідеал виховання базується на загальнолюдських цінностях і включає в себе ті риси, які відповідають духовності чи звичаям даного народу. конкретний зміст Н. в. і. залежить від державного устрою, світогляду, релігії і моралі, від рівня розвитку культури, від національних особливостей народу;

2) уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між людьми, що базуються на розумінні мети життя;

3) образ бажаного, взірець досконалості, який служить прикладом для особистості в діях і вчинках, у поведінці, діяльності.

Ідеалізація - процес конструювання понять про об'єкт, що не існує в дійсності, але має прообрази в реальній дійсності.

Ідеомоторика - неконтрольовані рухи різних частин тіла (рук, очей, голови, тулуба), що виникають при уявленні цих рухів або виникненні думки про них. Ці рухи непомітні і приховані від свідомості людини, що їх здійснює.

Ідея - 1) вища форма пізнання зовнішнього світу, яка не тільки відображає об'єкт, а й спрямована на його перетворення;

2) чітко усвідомлена думка як основа подальшого процесу мислення чи діяльності. Сукупність І. створюють ідеальну базу для будь-якої діяльності.

Ієрархія - система послідовно підпорядкованих елементів управління, розміщених у порядку від нижчого до вищого: "службова драбина" - посади, звання і т. п. у низці підпорядкування.

Ілюстрація - зображення, яке реалізує науковий педагогічний принцип підручника специфічними засобами наочності.

Імідж - публічно зафіксований або підтримуваний вигляд, образ громадської особи, обличчя професії, діяльності, організації, способу життя.

Імпульсивність - риса характеру людини, проявляється в її схильності до швидкоплинних, непродуманих дій під впливом першого імпульсу.

Індивід - людина зі всіма властивими лише їй рисами та якостями (біологічними, фізіологічними, соціальними, психологічними), що відрізняють її від інших людей.

Індивідуальний підхід - одна з головних форм оптимального використання людського фактора на виробництві. І. п. відіграє важливу роль в управлінні кадрами вирішенні таких питань: а) підбір і розподіл кадрів; б) підготовка кадрів і адаптації нових працівників; в) визначення оптимального режиму праці і відпочинку; г) розподіл функцій між членами колективу; д) визначення форм і методів заохочення працівників.

Індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти є однією з форм організації навчально-виховного процесу і впроваджується для забезпечення прав громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Індивідуалізація навчання - 1) принцип урахування індивідуальних особливостей окремих учнів в інтересах розвитку їхніх нахилів та здібностей;

2) педагогічна технологія навчання, що забезпечує реалізацію принципу індивідуалізації.

Індивідуалізм - риса людини, яка виражається в абсолютизації позицій, інтересів окремого індивіда та в протиставленні їх інтересам суспільства, групі людей, колективу. У морально-психологічному плані індивідуалізм близький до егоїзму.

Індивідуалізоване навчання - вид навчання, що базується на принципі індивідуалізації та педагогічній технології індивідуалізації навчання, яка передбачає врахування особливостей учнів як в середині гомогенних груп, класів, так і гетерогенних.

Індивідуаліст - людина, яка навмисно відокремлюється від колективу, його інтересів, життя.

Індивідуальність - сукупність індивідуально-психологічних неповторних властивостей, що відрізняють одного індивіда від усіх інших.

Індивідуальний підхід - підхід до людини з урахуванням конкретних її особливостей та індивідуальності в цілому.

Індивідуальний стиль діяльності - 1) обумовлена типологічними особливостями стійка система способів діяльності, яка складається у людини, що прагне до найкращого здійснення даної діяльності;

Loading...

 
 

Цікаве