WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Рольові позиції в педагогічному спілкуванні - Реферат

Рольові позиції в педагогічному спілкуванні - Реферат

Як висувати педагогічну вимогу?

1. Вимога повинна бути доведена до кінця

Якщо ви попросили щось зробити, то необхідно домогтись виконання цієї вимоги. Не можна зупинятися на півдороги: у цьому випадку в дитини створюється враження, що вчитель сам несерйозно ставиться до своєї вимоги.

2. Вимога повинна підкріплюватись чіткою інструктивною програмою дій

Грамотна, продумана, а іноді й докладна інструкція - гарантія успіху.

3. Вимога повинна пред'являтись в етичній формі

Варто пам'ятати, що і дитині, і дорослому психологічно легше виконувати вимогу, що висловлюється як порада чи пропозиція.

Як можна почати спілкування з учнем? З яких мовних формул?

(Зроби, будь ласка; будь добрий).

4. Вимога повинна вимовлятись рішучим, енергійним тоном, що спонукає до дії

Вимога, вимовлена боязким, тремтячим голосом, програє в порівнянні з тим, що пред'являється впевнено.

Тут педагогу знадобиться його вміння вимовляти цю ж саму фразу з різноманітними інтонаційними варіаціями.

5. Доцільність і розумність вимоги, її аргументованість допомагають учню вникнути в суть того, що від нього хочуть.

4. Педагогічне заохочення

Важливою частиною педагогічного спілкування є позитивне ставлення педагога до особистості учня та система прийомів заохочення. Однак саме заохочення може бути як ефективним, так і неефективним. Розглянемо критерії й ознаки ефективного спілкування:

1) Здійснюється постійно.

2) Супроводжується поясненням, що саме гідне заохочення.

3) Учитель заохочує досягнення визначених результатів.

4) Орієнтує учня на вміння організовувати роботу з метою досягнення добрих результатів.

5) Пов'язує досягнуте з витраченими зусиллями, думаючи, що такий успіх можна досягнути й надалі.

6) Учитель дає порівняння минулих і дійсних досягнень учня.

Якщо педагогічне заохочення відповідає даним вимогам, то воно впливає на мотиваційну сферу особистості учня. Спираючись на внутрішні стимули, учень із задоволенням виконує завдання, тому що воно цікаве, або хоче розвинути відповідне вміння, тобто одержує задоволення від самого процесу навчання.

Таке заохочення сприяє прояву зацікавленості в новій роботі, коли колишнє завдання виконане.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ ЗА ТЕМОЮ

1. Робота над мовою педагога

Проаналізуйте свою мову за такими показниками:

1. Чи є у вашій мові слівця-паразити ("ну", "тож", "взагалі" тощо).

2. Чи здатні ви точно будувати висловлення, але відволікаючись від головних думок.

3. Чи стежите за темпом мови, пам'ятаєте, що від нього багато в чому залежить ефективність засвоєння знання?

4. Зверніть особливу увагу на інтонування. Пам'ятайте, що вірно розставлені інтонаційні акценти впливають на якість сприйняття інформації, рівень інтенсивності її запам'ятовування.

5. Виключіть зі своєї мови окрики, різкі інтонації, що негативно впливають на учнів, дестабілізуючи їх, викликаючи дискомфорт.

2. Вправа з відпрацьовування виразності інтонації

1) Вимовте зовсім по-різному ті самі дуже прості слова - "так", "ні", "ти":

голосно - задумливо

тихо - зухвало

коротко - скорботно

розтягнуто - ніжно

заїкаючись - іронічно

ствердно - зі злістю

здивовано - розчаровано

захоплено - урочисто

2) Вимовте фразу "Один раз у студену зимову пору...":

пошепки;

з максимальною голосністю;

переходячи хвилеподібно від шепоту до лементу;

з кулеметною швидкістю;

зі швидкістю равлика;

начебто ви страшно змерзли;

з "гарячою картоплею" у роті;

начебто вас зараз розстріляють;

як би це прочитав марсіанин або кінь, які тільки що навчились говорити;

п'ятирічна дівчинка;

начебто цим вам треба зізнатись у коханні, й іншої можливості немає.

3. Тест "Уміння спілкуватись"

Інструкція. Цей тест допоможе вам визначити коефіцієнт своєї товариськості. Оцініть кожне висловлення за 4-бальною шкалою, пригадавши при цьому конкретні ситуації.

1. Мій співрозмовник не впертий і дивиться на речі широко.

2. Він поважає мене.

3. Обговорюючи різні точки зору, дивимось на справу по-своєму. Дрібниці нас не хвилюють.

4. Мій співрозмовник розуміє, що я прагну до добрих взаємин.

5. Він завжди по достоїнству оцінює мої висловлення.

6. У ході бесіди він відчуває, коли треба слухати, а коли - говорити.

7. Під час обговорення конфліктної ситуації я стриманий.

8. Я відчуваю, коли моє повідомлення цікаве.

9. Мені подобається проводити час у бесідах.

10. Коли ми приходимо до згоди, то добре знаємо, що робити кожному з нас.

11. Якщо треба, мій співрозмовник готовий продовжувати обговорення.

12. Я намагаюсь іти назустріч проханням співрозмовника.

13. Я вірю його обіцянкам.

14. Ми обоє намагаємось догодити один одному.

15. Мій співрозмовник звичайно говорить по суті й без зайвих слів.

16. Після обговорення різних точок зору я відчуваю, що це корисно мені.

17. У будь-якій ситуації я уникаю занадто різких виразів.

18. Я щиро намагаюся зрозуміти співрозмовника.

19. Я цілком можу розраховувати на його щирість.

20. Я вважаю, що добрі взаємини залежать від обох.

21. Після неприємної розмови ми зазвичай намагаємось бути уважними один до одного й образи не тримаємо.

Обробка результатів. Підраховуючи бали, ви одержите три результати.

Взаємна підтримка - сума балів по рядках № 2, 5, 9, 12, 14, 18, 20.

Злагодженість у спілкуванні - № 1, 4, 6, 8, 11, 15, 19.

Улагоджування конфлікту - № 7, 10, 13, 16, 17, 21.

Інтерпретація результатів. 21 бал і вище приймається за норму. Якщо недобір по взаємній підтримці, то, виходить, вам належить бути уважнішим до співрозмовника.

Погана злагодженість у спілкуванні - симптом того, що саме спілкування проходило в несприятливій обстановці - у поспіху, відсутності приводу для обговорення й т. п.

4. Тест "Уміння слухати"

Інструкція. За допомогою відповідей на запитання визначте, наскільки добре ви вмієте слухати співрозмовника. дайте оцінку в балах: завжди - 4 бали, часто - 3, іноді - 2, ніколи - 1 бал.

1. Чи даєте ви співрозмовнику можливість висловитись?

2. Чи звертаєте увагу на підтекст висловлення?

3. Чи намагаєтеся запам'ятати почуте?

4. Чи звертаєте увагу на головне в повідомленні?

5. Слухаючи, чи намагаєтеся зберегти в пам'яті основні факти?

6. Чи звертаєте ви увагу співрозмовника на висновки з його повідомлення?

7. Чи придушуєте ви своє бажання ухилитись від неприємних питань?

8. Чи утримуєтесь від роздратування, коли чуєте протилежну точку зору?

9. Чи намагаєтесь утримати увагу на словах співрозмовника?

10. Чи охоче розмовляють з вами?

Обробка результатів. Підрахуйте суму балів. 32 і більше - відмінно, 7-31 - добре, 22-26 - посередньо, менше 22 балів - вам треба потренуватися слухати співрозмовника.

Коментарі психолога.

Щоб навчитися слухати співрозмовника, необхідно:

забути особисті упередження проти співрозмовника;

не поспішати з відповідями та висновками;

розмежовувати факти та думки;

стежити за тим, щоб ваша мова була гранично ясною й точною;

бути безстороннім в оцінці того, що почули від співрозмовника;

дійсно слухати, а не робити вигляд, начебто слухаєш;

настроїти себе на хвилю внутрішньої зацікавленості темою бесіди;

слухаючи, виділяти для себе головну думку співрозмовника й постаратись правильно зрозуміти її;

швидко співставляти отриману інформацію з власною й відразу думкою повертатись до основного змісту суперечки, бесіди;

уважно слухаючи і навіть не висловлюючи своєї думки, бути активним учасником бесіди, обговорення, суперечки.

5. Вправа на визначення емоційного стану учнів

За словесним описом поз і жестів визначте емоційний стан учня.

1. Учень сидить, підтримуючи голову, що звішується, очі напівзакриті; машинально щось малює на папері, смикає ручку й олівець. Зовні загальмований. (Нудьга.)

2. Учень часто покахикує, спостерігається зміна тону голосу, підтягування долонь до губ і підборіддя, подрагування шиї, потилиці, волосся, рухи дрібні, метушливі. (Нервозність.)

3. Учень стоїть, завівши руки за спину, й сильно стискає однією рукою іншу (якщо сидить, то схрещує ноги). (Самоконтроль.)

4. Учень переплітає пальці рук: великі пальці нервово рухаються та пощипують долоні; учень гризе або ссе кінець олівця, торкається спинки стільця й розгойдує його, але не сідає; тупцює, перебирає ногами. (Непевність.)

5. Учень стоїть, схрестивши руки на грудях. (Недовіра й закритість, психологічний захист.)

6. Вправа на подолання остраху початку розмови

Ситуація: вам неприємно вести розмову з учнем (колегою, батьком). Ви боїтесь партнера по спілкуванню (як він відреагує), очікуєте неприємних наслідків спілкування (нерозуміння, конфлікт). Як перебороти острах початку розмови?

Коментарі психолога.

Починається розмова:

готуйте своє перше питання так, щоб воно було коротким, цікавим, але не дискусійним;

домагайтеся граничної стислості у викладі думок;

обґрунтовуйте свої судження;

не вживайте слів з подвійним значенням;

стежте, щоб ваші запитання містили слова "чому", "коли", "як". Це виключить односкладові відповіді "так" і "ні";

вислухайте відразу кілька заперечень;

не поспішайте з відповіддю, поки не зрозумієте їх суть;

з'ясуйте, чи дійсно заперечення викликані різними точками зору або, можливо, була різною постановка запитання;

не відповідайте на заперечення в категоричному тоні. Це допоможе вашому співрозмовнику й вам знайти відповідь на власні заперечення.

Loading...

 
 

Цікаве