WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Рольові позиції в педагогічному спілкуванні - Реферат

Рольові позиції в педагогічному спілкуванні - Реферат

I стадія: моделювання спілкування - передує безпосередній зустрічі педагога з учнями, пов'язана зі здійсненням своєрідного планування комунікативної структури взаємодії, адекватної педагогічним задачам ситуації, що склалась, індивідуальності педагога, особливостям окремих учнів і групи в цілому.

Готуючись до спілкування, доцільно відповісти на такі запитання:

Яку головну мету в майбутній бесіді ви ставите?

Чи необхідна ця бесіда або чи можна обійтись іншими непрямими засобами?

Чи впевнені ви, що результати цієї бесіди будуть корисні у виховному плані?

Які можливі негативні наслідки запланованої бесіди?

Які прийоми виховного впливу ви будете використовувати в розмові?

Які можливі запитання в ході бесіди ви будете ставити?

З чого ви почнете бесіду і як будете проводити її (сидячи, стоячи)?

Продумайте можливості стратегії поведінки учня у процесі індивідуальної бесіди:

Як він відреагує на тему розмови, чи прийме в ній участь?

Чи погодиться з вашою вимогою чи буде відстоювати свою позицію?

Чи не замкнеться в ході бесіди, а якщо це відбудеться, то яка ваша подальша лінія поведінки?

Якщо учень піде на конфлікт, що ви зробите?

При кожній зустрічі з учнями викладач повинен зуміти побачити та проаналізувати сформовану ситуацію, стан учнів, а також свій власний стан, щоб знайти найбільш оптимальний варіант впливу на вихованців і змінити (якщо це необхідно) "стосункову" позицію учнів, настроївши їх на спілкування.

Попереднє моделювання допомагає педагогу уявити імовірну схему взаємодії, дозволяє уявити свою комунікативну поведінку й емоційний стан.

II стадія - безпосереднє спілкування

На цьому етапі здійснюються обмін інформацією, обмін оцінками з приводу цієї інформації, взаємна оцінка співрозмовників і самих себе.

Нерідко буває, що спланована система спілкування зненацька як би розбивається об непередбачені умови самого міжособистісного процесу. Тому на даному етапі спілкування треба:

1) уточнити умови спілкування й відповідно до цього оперативно конкретизувати обрані форми та методи;

2) відчути так званий ситуативний емоційний мікроклімат спілкування та співвіднести його з минулими відчуттями від спілкування;

3) оперативно почати безпосередній процес спілкування.

Педагогічне спілкування повинно будуватись на взаємній довірі педагога й учнів. Для цього необхідне створення атмосфери дружньої прихильності:

Не починати розмову, якщо педагог чи учень знаходяться у збудженому, роздратованому стані.

У ході бесіди виявляти зацікавленість, дружелюбність, поважне ставлення до співрозмовника, не допускати іронії, поблажливості.

Контролювати прояв своїх емоційних станів (можна щиро обурюватись, радіти, але не втрачати при цьому почуття міри й ніколи не кричати).

Дуже уважно, зосереджено вислуховувати учня, ніколи не переривати його.

Не поспішати з відповіддю, доки до кінця не розберетесь у суті питання.

Чуйно стежити за найменшими змінами емоційної атмосфери бесіди, реагувати на них, коректувати психологічні ходи у спілкуванні.

Усі знання, думки, емоційне ставлення педагога повинні знайти своє вираження в його мовній діяльності. Мова педагога повинна бути чіткою, зрозумілою, образною.

Слово для педагога було й залишається основним засобом впливу на учнів. "Слово вчителя - нічим не замінний інструмент впливу на душу вихованця. Мистецтво виховання включає, насамперед, мистецтво говорити, звертаючись до людського серця", - писав В. Сухомлинский.

Тому педагог повинен стежити за власною мовою, не вживати вульгаризмів, не повторювати мовні помилки учнів.

Організувавши педагогічне спілкування, педагог повинен прагнути точно й адекватно орієнтувати мову на конкретного співрозмовника. Насамперед необхідно враховувати індивідуально-типологічні особливості учня, його позицію у класі, систему міжособистісних відносин з іншими однокласниками. Відповідно до цього треба вибирати швидкість мови, послідовність ідей, їх сполучення й логіку. Сюди входять також інтонування, загальний психологічний контекст мови.

Завершити контакт необхідно так, щоб з'явилось бажання зустрітися знову. Позитивні стимули повинні зміцнювати потребу учнів у єднанні з усіма викладачами. Учень повинен одержувати задоволення від спілкування з педагогом.

III стадія - аналіз здійснюваної технології спілкування

Це дуже важливо для формування культури спілкування, тому що підбивається змістовний та емоційний підсумок здійсненої міжособистісної взаємодії. Постарайтеся відповісти на такі запитання:

Чи не вплинув на характер бесіди ваш настрій, не пов'язаний зі змістом бесіди?

Чи не виявили ви мімікою та позою незадоволення розмовою?

Чи не відвернулись під час бесіди?

Чи послідовно вели основну лінію в розмові?

Чи не нав'язували співрозмовнику свої аргументи при виробленні рішення?

Чи обґрунтовані були зауваження й заперечення?

Чи вдалось бути тактовним упродовж розмови, не мати упереджень проти співрозмовника?

Чи зуміли ви домогтись максимуму корисності розмови, що відбулась?

Визначте недоліки у здійсненому спілкуванні. Типізуйте їх і працюйте над їхнім подоланням.

спробуйте визначити причини помилок:

а) нерозуміння психологічної ситуації та настрою партнерів по спілкуванню;

б) "перескакування" через деякі обов'язкові етапи спілкування;

в) недостатня саморегуляція у спілкуванні;

г) підміна задач спілкування лише задачами педагогічними;

д) невідповідність запропонованого вами стилю спілкування рівню взаємин, що створились, атмосфері у класі, вашій власній індивідуальності;

е) механічне копіювання стилю спілкування колег;

ж) психологічні бар'єри;

постарайтесь визначити, які закономірності спілкування були вами порушені;

спробуйте подумки створити ідеальну модель спілкування з учнями;

продумайте ситуацію майбутнього спілкування.

Аналіз спілкування дозволить вам розробити більш плідну модель міжособистісної взаємодії, тонко відчувати партнера, знаходити точні психологічні ходи у взаємодії з ним.

2. Правила педагогічного спілкування

1. Формування почуття "Ми"

Воно досягається усуненням низки психологічних бар'єрів, що можуть виникати у процесі спільної роботи.

Психологічні бар'єри заважають спілкуванню, негативно позначаються на самопочутті педагога й учнів. Основні бар'єри, що можуть виникнути у процесі спілкування між учителем та учнями:

1) Бар'єр упередженості та безпричинної негативної установки.

Виражається в такому: ви зовні безпричинно починаєте негативно ставитись до тієї чи іншої людини в результаті першого враження або незрозуміло з яких причин. Варто встановити можливі мотиви появи у вас такого ставлення до людини та переборювати їх.

2) Бар'єр негативної установки, уведеної у ваш досвід ким-небудь з людей.

Хтось повідомив вам негативну інформацію про учня, і у вас складається негативна установка стосовно нього, хоча ви самі про нього мало що знаєте, не маєте досвіду особистої взаємодії з ним.

3) Бар'єр "остраху" контакту з учнями.

Цей бар'єр може виникнути в молодого педагога, який не має достатнього досвіду спілкування з учнями.

4) Термінологічний. Спілкуючись із учнями, учитель повинен спиратись на їхній життєвий досвід, ураховувати їхній рівень понять та уявлень.

5) Бар'єр відносин - виникнення почуття ворожості, недовіри до педагога, що поширюється і на інформацію, яку він дає.

Психологічні бар'єри треба переборювати. Адже від того, як складаються взаємини з учнями, багато в чому залежить продуктивність виховного процесу.

Для подолання психологічних бар'єрів потрібно:

Постаратися як би "зупинитись - озирнутись" і ретельно проаналізувати, чи не виникає у вас той чи інший бар'єр у спілкуванні.

У процесі спілкування прагнути відходити від тих стереотипів, що заважають успішній взаємодії (манірність, дистанційність, дидактизм та ін.).

Чим вище авторитет учителя, тим менше перешкод на шляху засвоєння пропонованої інформації.

2. Обов'язкове встановлення особистісного контакту з дітьми

Людей завжди хвилює їхня особистість - ставлення до них, розуміння, повага і т. п. Учень, особливо підліток, хоче, щоб його сприймали саме як особистість. Цим обумовлюється його прагнення до самоствердження, до самореалізації. Тому у процесі спілкування з учнями досить важливо встановлювати особистісний контакт.

Згадаємо, що всі люди поділяються на три категорії за провідним каналом сприйняття (кінестетик, візуал, аудіал).

Одній дитині буде приємний наш тактильний дотик (доторкнутись до руки, погладити по голові, пригорнути до себе). До іншої потрібно звернутися з якими-небудь словами (назвати по імені, сказати що-небудь на її адресу), а третій, можливо, вистачить того, що ми дивимось на неї й установлюємо візуальний контакт.

3. Демонстрація власної прихильності, що виявляється в тому, як ми посміхаємось (відкрито, невимушено чи з єхидством), з якою інтонацією говоримо (по-дружньому, авторитарно і т. д.), як експресивно забарвлюються наші рухи (стримано, зневажливо, метушливо і т. д.).

4. Постійний прояв інтересу до своїх учнів

У спілкуванні з учнями завжди повинен бути присутній непідробний інтерес до особистості дитини. Прояв інтересу виявляється в тому, як педагог слухає свого співрозмовника, ставить запитання, співпереживає йому, підтверджуючи свою увагу репліками.

5. Надання та прохання допомоги. В усякій діяльності учнів треба створити позитивне психологічне тло, тло радості та схвалення через авансування, через підкреслення індивідуальної винятковості, через зняття страху, через надання прихованої допомоги.

3. Педагогічна вимога

За допомогою своїх педагогічних впливів ми формуємо в учнів ціннісне ставлення або домагаємось прояву бажаної поведінки. Для цього ми висуваємо різноманітні вимоги до учнів.

Пред'явлення вимоги сполучиться з повагою: якщо вчитель не вимогливий, то це характеризує його безтурботність стосовно вихованців.

Loading...

 
 

Цікаве