WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Рольові позиції в педагогічному спілкуванні - Реферат

Рольові позиції в педагогічному спілкуванні - Реферат

Рольові позиції в педагогічному спілкуванні

Американський психолог і психотерапевт Ерік Берн розробив теорію трансактного аналізу спілкування. В основі такого аналізу лежить філософське припущення про те, що кожна людина буде "у порядку" тоді, коли вона буде сама тримати своє життя у власних руках і сама буде за нього нести відповідальність

1. Три стани людини за теорією Е. Берна

Трансакція - це дія (акція), спрямована на іншу людину. Це одиниця спілкування. Концепція Е. Берна була створена у відповідь на необхідність надання психологічної допомоги людям, які мають проблеми у спілкуванні.

Е. Берн виділяє такі три складові особистості людини, що обумовлюють характер спілкування між людьми: батьківське, доросле, дитяче.

Батьківський стан "Я", що підрозділяється на турботливий батьківський стан "Я" і критичний батьківський стан "Я". Батьківське "Я", що складається з правил поведінки, норм, дозволяє індивіду успішно орієнтуватись у стандартних ситуаціях, "запускає" корисні, перевірені стереотипи поведінки, звільняючи свідомість від завантаженості простими, повсякденними задачами. Крім того, Батьківське "Я" забезпечує з великою імовірністю успіху поведінку в ситуаціях дефіциту часу на міркування, аналіз, почерговий розгляд можливостей поведінки.

Дорослий стан "Я" сприймає та переробляє логічну складову інформації, приймає рішення переважно обдумано й без емоцій, перевіряючи їх реальність. Доросле "Я", на відміну від Батьківського, сприяє адаптації не у стандартних, однозначних ситуаціях, а в унікальних, потребуючих міркувань, що дають свободу вибору і, разом із цим, необхідність усвідомлення наслідків і відповідального прийняття рішень.

Дитячий стан "Я" додержується життєвого принципу почуттів. На поведінку в сьогоденні впливають почуття з дитинства. Дитяче "Я" також виконує свої, особливі функції, не властиві двом складової особистості. Воно "відповідає" за творчість, оригінальність, розрядку напруги, одержання приємних, іноді "гострих", необхідних деякою мірою для нормальної життєдіяльності вражень. Крім того, Дитяче "Я" виступає на сцену, коли людина не відчуває достатніх сил для самостійного рішення проблем: не здатна перебороти труднощі чи протистояти тиску іншої людини. Це "Я" підрозділяється на природне дитяче "Я" (спонтанні реакції типу радості, суму і т. д.), яке пристосовується, дитяче "Я" (пристосовується, прислужується, боязке, винувате, коливається й т. п.), що заперечує дитяче "Я".

З позиції батька "відіграються" ролі батька, старшої сестри, педагога, начальника; з позиції дорослого - ролі сусіда, випадкового попутника, підлеглого, знаючого собі ціну, і т. д.; з позиції дитини - ролі молодого фахівця, артиста - улюбленця публіки, зятя.

В особистості кожної людини виявляються всі три складові, однак за умови поганого виховання особистість може деформуватись так, що одна складова починає придушувати інші, що обумовлює порушення спілкування та переживається людиною, як внутрішнє напруження.

Кожний зі станів "Я" виконує визначені функції й унаслідок цього є життєво необхідним. Дисгармонії, порушення спілкування пов'язані або з придушенням одного з них, або з проявом у тих ситуаціях, які він не повинен контролювати. Для оптимального функціонування особистості, з погляду трансактного аналізу, необхідно, щоб в особистості були гармонійно представлені всі три стани "Я".

2. Рольові позиції в педагогічному спілкуванні

Із психологічної точки зору зміст педагогічного спілкування може бути дуже різноманітним за рольовими позиціями партнерів, і для всього діалогу може мати вирішальне значення те, наскільки правильно обрана позиція педагогом:

1) Ставлення педагога до учня як "батько - дитині".

"Ти - тупий!", "Ти - боягуз", "Ти - безвідповідальна людина!", "Негідник!" і т. п.

Серед неадекватних способів оцінки учнів педагогами відзначається манера оцінювати (як негативно, так і позитивно) особистість дитини в цілому, а не конкретно її вчинки.

Цими словами педагог уже програмує підлітка на все дурне й низьке.

Якщо батько постійно позитивно оцінює особистість учня в цілому, а не його вчинки, то в підлітка можливе формування істероїдних рис характеру у вигляді гіпертрофічної потреби в захопленому визнанні його особистості.

2) Ставлення педагога до учня як "Батько - дорослий".

Звертання до підлітка, як до дорослого

Це найбільш важкий жанр педагогічного спілкування, але в той же час тут чітко виступає педагогічна майстерність учителя. Основні труднощі полягають у тому, щоб не допустити помилок двоякого плану.

Перша - щоби, впливаючи на учня, не поставити його в позицію "дитини", тому що мова йде про звертання до нього, як до дорослого, друга - самому педагогу зберігати позицію "Дорослого".

Наприклад, якщо ви даєте завдання: "Ось тобі віник, підмети кабінет, зроби це так-то і так-то", то це буде стиль - "Батько-дитя", а якщо ви доручаєте навести порядок у кабінеті, а як він буде робити, даєте вирішувати й відповідати за рішення йому самому, то це вже відносини стилю "Батько-дорослий".

3) Ставлення педагога до учня як "Дорослий - батько".

"Я прошу тебе, тому що ти - не забудеш".

Дитину ми перетворюємо не просто в "помічника педагога", а в захисника інтересів педагога.

Наприклад, ви доручаєте учню стежити за часом. У даному випадку важливо витримати визначений тон спілкування з підлітком, у якому юприсутні і заклопотаність, і підкреслена зацікавленість у допомозі саме даного учня: "Я прошу тебе, тому що ти - не забудеш".

4) Ставлення педагога до учня як "Дорослий - дорослий".

Правило: розуміння, прийняття, визнання.

Правило, якого варто дотримуватись педагогу в цій позиції, - розуміння, прийняття, визнання.

Розуміння означає вміння побачити підлітка "зсередини", уміння подивитись на ситуацію одночасно з двох точок зору: своєї власної та підлітка.

Прийняття - означає безумовно позитивне ставлення до підлітка, його індивідуальності - незалежності від того, радує він дорослих у даний момент чи ні; визнання його унікальності.

Визнання - це, насамперед, право підлітка в рішенні тих чи інших проблем.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ ЗА ТЕМОЮ

I. Тест "Батько - Дорослий - Дитя".

Інструкція. За допомогою тесту спробуйте визначити, як поєднаються ці три "Я" у вашій поведінці, оцінюючи наведені висловлення в балах від 0 до 10.

1. Мені часом не вистачає витримки.

2. Якщо мої бажання заважають мені, то я вмію їх придушувати.

3. Батьки як більш зрілі люди повинні влаштовувати сімейне життя своїх дітей.

4. Я іноді перебільшую свою роль у якихось подіях.

5. Мене провести нелегко.

6. Мені би сподобалось бути вихователем.

7. Буває, мені хочеться попустувати, як маленькому.

8. Думаю, що я правильно розумію всі події, що відбуваються.

9. Кожний повинен виконувати свій обов'язок.

10. Нерідко я поводжусь не як треба, а як хочеться.

11. Приймаючи рішення, я намагаюсь продумати його наслідки.

12. Молодше покоління повинно вчитись у старших, як йому треба жити.

13. Я, як і багато людей, буваю вразливий.

14. Мені вдається бачити в людях більше, ніж вони кажуть про себе.

15. Діти повинні безумовно додержуватись указівок батьків.

16. Я - людина, яка легко захоплюється чимось.

17. Мій основний критерій оцінки людини - об'єктивність.

18. Мої погляди непохитні.

19. Буває, що я не уступаю в суперечці лише тому, що не хочу уступати.

20. Правила виправдані лише доти, доки вони корисні.

21. Люди повинні дотримуватись усіх правил незалежно від обставин.

Обробка результатів тестування.

Підрахуйте окремо суму балів по рядках:

I (стан "Дитина): 1, 4, 7, 10, 13, 16, 16, 19.

II (стан "Дорослий): 2, 5, 8, 11, 14, 17, 20.

III (стан "Батько"): 3, 6, 9, 12, 15, 18, 21.

Якщо у вас вийде формула I, II, III, то це значить, що ви маєте почуття відповідальності, у міру імпульсивні та не схильні до повчань.

Якщо у вас вийде формула III, I, II, то для вас характерна категоричність у судженнях і діях, можливо, зайвий прояв самовпевненості при взаємодії з людьми, найчастіше кажете без сумніву те, що думаєте чи знаєте, не піклуючись про наслідки ваших слів і дій.

Якщо на першому місці у формулі стан I ("Дитина"), то ви можете виявляти схильність до наукової праці, хоча й не завжди вмієте управляти своїми емоціями.

II. Рольовий тренінг

У парах розігруються комунікативні ситуації, глядачі намагаються визначити рольову позицію кожного учасника (батько - дорослий - дитина):

1. "Прохання" - учаснику треба попросити щось для нього дуже важливе в людини, яка не схильна відразу задовольнити його прохання.

2. "Вимога" - зажадати що-небудь у людини, яка не схильна виконати цю вимогу.

3. "Образа" - висловити свою образу іншій людині, яка, можливо, уважає, що вона цілком заслужена (тобто сам винуватий).

4. "Незадоволення" - виразити своє незадоволення людині, яка вважає, що зробила правильно.

5. "Виправдання" - принести вибачення за запізнення.

III. Вправа "Соціальні ситуації спілкування"

Мета: розглянути соціальні ситуації спілкування, що викликають у людей найбільші психологічні труднощі, знайти прийоми правильного звертання одного партнера до іншого в подібного роду ситуаціях.

СТРУКТУРА ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

ПЛАН

1. Стадії спілкування.

2. Правила педагогічного спілкування.

3. Педагогічна вимога.

4. Педагогічне заохочення.

1. Стадії спілкування

Педагогічне спілкування має динаміку, що відповідає логіці педагогічного процесу (задум, утілення задуму, аналіз та оцінка). Звідси і його стадії:

1) моделювання майбутнього спілкування;

2) безпосереднє спілкування;

3) аналіз здійсненої технології спілкування, моделювання нової для рішення, іншої педагогічної задачі.

Щоб навчитись педагогічного спілкування, треба чітко уявляти собі структуру цього процесу, знати, які вміння забезпечують його здійснення та яким чином можна вдосконалювати виховний вплив на дітей.

Loading...

 
 

Цікаве