WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія управлінського впливу - Реферат

Психологія управлінського впливу - Реферат

відеозапис;

аудіозапис;

роздруківка (надруковане повідомлення забезпечує найкращу включеність і запам'ятовування);

стимуляція мислення аудиторії робить сильне повідомлення більш переконливим. Як методи можуть використовуватись: риторичні запитання, вплив декількох комунікаторів, відповідальність аудиторії за оцінку повідомлення, ненапружені пози ораторів, багаторазове повторення одного й того ж повідомлення в різних варіантах.

КОМУ? Важливе врахування характеристик об'єктів впливу:

ступінь самооцінки людини. Люди з низькою самооцінкою найчастіше повільно розуміють повідомлення і тому погано піддаються переконанню. Навпаки, люди з високою самооцінкою розуміють усе швидко, але воліють дотримуватися своїх поглядів. Найкраще піддаються впливу люди з адекватною (поміркованою) самооцінкою;

вік людини. Установки молодих більш рухливі. Люди похилого віку складніше сприймають аргументи переконання, які засновані на сучасних підходах і стереотипах. Чому? Тому що протягом другого та початку третього десятиліття людського життя (тобто в період юності та початку дорослішання) відбувається найбільш інтенсивне формування особистості та її життєвої філософії. Установки, що виникли в цей період, мають тенденцію залишатися незмінними. Ці установки пов'язані з більш глибокими та стійкими враженнями;

стан аудиторії в момент переконуючого впливу. При прямому способі переконання вирішальним є не сам по собі зміст повідомлення, а реакція, яку воно викликає в розумі людей. Якщо повідомлення викликає відповідні для нас думки, воно переконує нас. Якщо ж воно примушує замислитись про контраргументи, ми залишимось при колишній думці;

важко переконати аудиторію, яка заздалегідь попереджена про вплив на свої важливі життєві установки. Але якщо тема розцінюється як тривіальна, тобто не зачіпає нас, то навіть груба пропаганда може бути ефективною;

переконливість вербального повідомлення зростає, якщо вдається яким-небудь чином відволікти увагу аудиторії настільки, щоби придушити можливе заперечення. Звичайно це досягається або яскравими зоровими образами (вони впливають настільки, що ми не аналізуємо зміст повідомлення), або високою швидкістю мови (швидкомовні більш переконливі, тому що залишають нам менше часу на заперечення), або елементарним відволіканням.

Типологія об'єктів психологічного впливу

Для ефективного психологічного впливу важливе урахування індивідуальних особливостей підлеглих. Аналіз темпераменту, характеру, здатностей, інтересів, потреб, поведінкових стереотипів дозволяє виявити певну типологію об'єктів психологічного впливу.

Знання цієї типології дозволяє знайти правильний ключ до ділової розмови, а найголовніше - дає рекомендації, як себе поводити з таким співрозмовником. Ця класифікація, зрозуміло, не безгрішна; як і будь-яка інша, вона не може охопити всього розмаїття, та й у житті навряд чи зустрічається "чистий тип". Однак вона дозволяє керівнику орієнтуватись на вибір певної стратегії впливу.

Із погляду югославського психолога П. Міціча, усе розмаїття співрозмовників можна розділити на такі типи.

"Позитивна людина". Це, звичайно, найбільш приємний тип співрозмовника. Він дисциплінований, працьовитий, відкритий і спокійний. Він дозволяє разом із ним підбити підсумки бесіди та спокійно й обґрунтовано провести дискусію. Стосовно нього треба:

відверто й разом із ним з'ясувати та завершити розгляд окремих випадків, труднощів і непорозумінь, при цьому ви можете розраховувати на доброзичливий характер взаємин, на співробітництво;

стежити за тим, щоби всі інші співрозмовники були згодні з цим позитивним підходом у даній розмові;

у важких і спірних питаннях і скрутних ситуаціях шукати допомоги та підтримки у співрозмовника цього типу;

у групі співрозмовників посадити його там, де є вільне місце.

"Нігіліст". У ході бесіди він часто виходить за професійні рамки бесіди і стає нетерплячим, нестриманим, збудженим. Своєю позицією та підходом він бентежить співрозмовників і неусвідомлено наводить їх на те, щоби вони не погодилися з його тезами та твердженнями. Стосовно нього треба:

спільно обговорити й обґрунтувати спірні моменти, якщо вони відомі, до початку бесіди;

привернути його на свою сторону, спробувати зробити з нього позитивного співрозмовника;

завжди залишатися холоднокровним і компетентним;

стежити за тим, щоби по можливості рішення формувались його словами;

коли є можливість, дати іншим спростовувати його твердження, а потім відхилити їх;

розмовляти з ним віч-на-віч у перервах і паузах, щоби довідатись про справжні причини його негативної реакції;

в екстремальних випадках наполягти на тому, щоби розмова була припинена, а пізніше, коли охолонуть голови, продовжити її;

за столом або у приміщенні помістити його в "мертвий кут".

"Всезнайка". Йому здається, що він усе знає та в усьому розбирається. Про все в нього є своя думка, він завжди вимагає слова. Стосовно нього треба:

час від часу висловлювати обґрунтовані сумніви у глибині його знань, підтверджуючи це переконливими прикладами;

іноді задавати йому складні спеціальні запитання, на які, якщо буде потреба, може відповісти той, хто веде бесіду;

нагадувати йому, що інші теж хочуть висловитись, трохи попрацювати над рішенням;

давати йому можливість вивести та сформулювати проміжні зауваження;

посадити його поруч із ведучим бесіду.

"Базіка". Він веде тривалі непотрібні монологи, безтактно й без усякої видимої причини перериває хід бесіди інших, не звертає уваги на час. Стосовно нього треба:

максимально тактично переривати його тривалі виступи фразами типу "Отже, ви стверджуєте, що..." або запитати, у чому він бачить зв'язок із предметом розмови;

характером бесіди налаштовувати на лаконічні відповіді;

зрідка нагадувати про те, що ви обмежені в часі;

стежити, щоби він не перевертав проблеми "з ніг на голову";

запитати поіменно учасників бесіди, яка їхня думка;

як і всезнайку, посадити його ближче до ведучого чи до іншої авторитетної особи.

"Боягуз". Він не впевнений у собі та завжди боїться сказати щось таке, що, на його думку, може виглядати смішно й нерозумно. Стосовно нього треба:

бути особливо делікатним, щоби зненацька не налякати спалахи хоробрості, що зароджуються в нього час від часу;

задавати йому легкі інформативні запитання;

допомагати йому формулювати думки;

рішуче припиняти будь-які спроби глузування;

у жодному разі не "давити" на нього;

спеціально дякувати йому за будь-який внесок у бесіду чи зауваження, але не робити цього зверхньо;

усіляко зміцнювати його віру в себе.

"Неприступний". Він замкнутий, на багато запитань відповідає односкладово, часто почуває себе поза часом і простором, а також поза темою та ситуацією конкретної розмови, тому що все це здається невартим його уваги та зусиль. Стосовно нього треба:

знайти можливості для того, щоби зацікавити його (зокрема в обміні досвідом) і показувати, наскільки важливі для вас його досвід і знання;

запитати його: "Здається, ви не зовсім згодні з тим, що було сказано. Нам усім було б цікаво довідатися, чому?";

постаратися знайти які-небудь загальні теми для бесіди (звідки родом, сімейний стан, захоплення, остання прочитана книга, фільм тощо);

у перервах і паузах розмови спробувати з'ясувати причини такої поведінки.

"Незацікавлений". Йому байдуже, про що мова йде, він ні у що не втручається. Стосовно нього треба:

із самого початку бесіди постаратися залишити побільше запитань інформативного характеру;

показати непідробний інтерес до його діяльності;

постаратися з'ясувати, що цікаво особисто йому.

"Сноб". Він не виносить критики ані прямої, ані непрямої, до всіх ставиться зверхньо, покровительськи, у розмові схильний удаватись до іронії, що граничить із неповагою. Стосовно нього треба:

краще не застосовувати прямої критики, а обмежитись легкою іронією;

не допускати ніякої критики на адресу присутніх чи відсутніх керівників, інших осіб;

частіше використовувати формулу "так..., але...";

діяти точно відповідно до вимог ділового етикету.

"Чомучка". Здається, цей співрозмовник тільки для того й створений, щоби складати та задавати запитання незалежно від того, чи мають вони під собою реальний ґрунт чи надумані. Він просто згоряє від бажання запитувати геть про все. Стосовно нього треба:

усі його запитання, що ставляться до теми розмови, відразу ж спрямовувати на всіх співрозмовників, а якщо він один, то переадресовувати запитання йому самому;

на запитання інформаційного характеру відповідати відразу;

відразу визнавати його правоту, якщо немає можливості дати йому потрібну відповідь.

Визначивши, до якого типу відноситься наш співрозмовник, керівник здатний впливати на нього ефективніше в інтересах тих завдань, що розв'язуються організацією.

Розпорядження керівника як форма управлінського впливу

Як і будь-яка діяльність, управлінський вплив пробуджується певними мотивами, переслідує певні цілі та приводить до певних результатів. До основних форм управлінського впливу відносять:

наказ;

розпорядження;

указівку;

інструктаж;

рекомендацію;

заклик;

бесіду.

Структурно управлінське розпорядження включає ряд частин.

Loading...

 
 

Цікаве