WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія управлінської праці керівника - Реферат

Психологія управлінської праці керівника - Реферат

використовуємо метод логічного скелетування переданої інформації, що включає три послідовних дії:

а) передана інформація немов розбивається на значеннєві групи, між якими розставляються логічні паузи;

б) у кожній значеннєвій групі виділяються головні за змістом слова і на них робиться логічний наголос;

в) використовується весь діапазон голосових можливостей і створюється образна перспектива інформації за рахунок зміни гучності, тембру голосу, темпу, ритму, висоти та тону мови.

Нагадаємо особливості сприйняття людиною вербальної інформації:

фраза повинна включати не більше 11-13-ти слів (у деяких джерелах - не більше семи);

швидкість проголошення повинна бути не більше 2-3-х слів у секунду;

фраза, вимовлена без паузи довше 5-6-ти секунд, перестає усвідомлюватись;

людина висловлює 80 % з того, що хоче повідомити, а його слухачі сприймають не більше 70 % із цього, розуміють - 60 %, у пам'яті ж у них залишається від 25 до 10 %;

при імпульсивному емоційному реагуванні зазвичай усвідомлюється не більше третини інформації, що сприймається оскільки виникаючий при цьому стрес готовить для активної відповіді тіло (викиданням у кров адреналіну, активізацією дихання й пульсу, залученням резервів цукру й жиру), блокуючи "ніжну" у цей момент роботу мозку.

Важливо при всякому зручному випадку розвивати в себе навички рефлексивного (активного) слухання, уміння слухати. Ті, хто дійсно вміють прислухатись до інших, мають потужний засіб впливу, засіб, який можна одержати, навчившись таких навичок.

Направляти свою увагу: подивіться на людину, відчуйте інтерес до того, що вона говорить, не давайте собі відволікатись.

Стежити за невербальними знаками: спостерігайте за виразом обличчя та рухами людини, що передають невисловлені, але важливі відносини й почуття.

Відкладати судження: не виносите оцінок доти, поки повністю не усвідомите погляди іншої людини.

Не дозволяти собі перебивати інших: перш ніж зробити зауваження, дочекайтеся, щоб людина закінчила свою роль.

Перевіряти своє розуміння: повторюйте сказане, щоб забезпечити повне розуміння; якщо необхідно, уточнюйте сказане своїми власними словами.

Виявляти логіку висловлень: знайдіть зразок, за яким будуються висловлення іншої людини, і намагайтесь виявити логіку та припущення, що вони мають.

Уявляти свою підтримку: заохочуйте вільне висловлення суджень навіть якщо вони незручні для вас або здаються нерозумними.

Створювати спільні ідеї: прагніть розширювати та розвивати висловлене іншою людиною, а не вишукувати в ньому помилки.

Фаза аргументації - найбільш важка фаза бесіди, що вимагає більших знань, концентрації уваги, цілковитого самовладання, напористості та коректності висловлень, при цьому ми багато в чому залежимо від співрозмовника.

Зазвичай виділяють наступні дванадцять риторичних методів аргументування.

Фундаментальний метод припускає ознайомлення співрозмовника з фактами та відомостями, що є основою нашого доказу. Найбільш важливу роль при цьому відіграють цифрові приклади (вони, на відміну від словесних, більш об'єктивні; у цей момент ніхто із присутніх не в змозі їх спростувати).

Метод протиріччя є оборонним і заснований на виявленні суперечностей в аргументації супротивника.

Метод зроблення висновків ґрунтується на точній аргументації, що поступово, крок за кроком, за допомогою часткових висновків приведе нас до бажаного висновку. Метод застосовується найчастіше тоді, коли співрозмовник зробив лише часткові або взагалі не зробив ніяких висновків, що дає нам можливість висловити свої судження, які руйнують навіть вихідну базу його аргументації.

Метод порівняння фактично є особливою формою методу зроблення висновків. Коли порівняння підібрані вдало, вони надають виступу виняткову яскравість і переконливість. При контраргументації, коли наш співрозмовник наводить якесь порівняння, потрібно спробувати розглянути це порівняння критично й, якщо можливо, довести його хиткість.

Метод "так..., але". Найчастіше застосовують аргументи однобічні, що дозволяє сміливо застосовувати цей метод.

Метод шматків складається в розчленовуванні виступів співрозмовників на окремі частини, по кожному з яких висловлюється думка: "це точно", "про це існують різні точки зору", "це повністю помилково". При цьому доцільніше не торкатись найбільш сильних аргументів співрозмовника, а орієнтуватись переважно на слабкі місця та спробувати саме їх спростувати.

Метод бумеранга дає можливість використати зброю співрозмовника проти нього самого. Цей метод не має сили доказу, але викликає виняткові дії, якщо його застосувати з неабиякою дотепністю. Наприклад, на каверзне запитання: "Скільки світлофорів на ділянці Садового кільця від будинку мерії до Кримського моста?" - цілком доречна відповідь: "Напевно, скільки ж, скільки від Кримського моста до будинку мерії".

Метод ігнорування застосовується, коли факт, викладений співрозмовником, важко спростувати. У цьому випадку цінність і значення цього факту можна з успіхом проігнорувати.

Метод потенціювання представляється в умінні відповідно до своїх інтересів зміщати акценти, висуваючи на перший план те, що влаштовує.

Метод виведення ґрунтується на поступовій суб'єктивній зміні суті справи. За своєю сутністю - це перефразовані крилаті слова, прислів'я, приказки, висловлення, а найчастіше - й експромт. Як тут не пригадати знамените "Хотіли як краще, а вийшло як завжди"!

Метод опитування ґрунтується на тому, що запитання ставляться заздалегідь. Запитання - "ударний інструмент" будь-якої бесіди, а оскільки ми хочемо довідатись від співрозмовника переважно не те, що він сам нам хоче повідомити, то ретельно їх продумуємо, передбачаємо обставини, при яких ми зможемо в певній послідовності й у потрібному темпі поставити перед співрозмовникові ряд запитань, котрі повинні бути короткими та змістовними. Як показує практика, ряд правильно підібраних запитань може довести будь-якого співрозмовника до кипіння.

Метод очевидної підтримки полягає в тому, що ми нашому співрозмовникові взагалі не заперечуємо й не суперечимо, а, на здивування всіх присутніх, навпаки, приходимо на допомогу, наводячи нові докази на користь його аргументів. Наприклад: "Ви забули на підтвердження вашої тези навести ще й такі факти... (далі треба їхнє перерахувати). Але все це вам не допоможе, тому що..." - тепер наступає черга наших контраргументів. Таким чином, створюється враження, що точку зору співрозмовника ми вивчили більш ґрунтовно, ніж він сам, і після цього переконались у неспроможності його тези.

Отже, ми закінчили розгляд риторичних методів аргументації, заснованих на професійних доказах. А тепер перелічимо дванадцять спекулятивних методів аргументації. Вони являють собою прийоми, використання яких є сумнівним, але знати про них треба.

Метод перебільшення складається в узагальненні та перебільшені будь-якого виду, а також у складанні передчасних висновків. Наприклад: "Це все - підступи моїх недоброзичливців" (узагальнення), "Усі керівники зарозумілі й пихаті" (перебільшення).

Метод анекдоту. Одне дотепне чи жартівливе зауваження, сказане вчасно, може повністю зруйнувати навіть ретельно побудовану аргументацію. Якщо потім прискіпливо проаналізувати зміст цього зауваження, то, як правило, виявляється, що воно не має ніякого відношення до предмета дискусії і при повторному застосуванні не робить майже ніякої дії.

Як поводитись, якщо проти нас застосували цей метод:

у жодному разі наше обличчя не має набувати кислого вигляду;

не можна також кидатись у роль скривдженої примадонни;

найкращий прийом - відплатити тією же монетою.

Якщо ж ми не в змозі це зробити, то єдине, що нам залишається, це посміятися над собою разом з усіма. І чим голосніше - тим краще. І після цього можна перейти до викладу суті проблеми. Дія жарту затихне, як полум'я сірника.

Метод використання авторитету складається в цитуванні відомих авторитетів, причому найчастіше в цитаті мова може йти зовсім про інше. Але для слухачів цілком достатньо згадування відомого імені.

У цьому випадку бажано:

навести цитату цього ж авторитета, але вигідну вам;

навести цитату не менш шановної людини.

Метод дискредитації співрозмовника ґрунтується на такому правилі: якщо я не можу спростувати сутність запитання, тоді щонайменше потрібно поставити під сумнів особистість співрозмовника. Треба бути готовими й до прямих образ. У цьому випадку необхідно:

Loading...

 
 

Цікаве