WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія управління діяльністю підлеглого - Реферат

Психологія управління діяльністю підлеглого - Реферат

очікування певної поведінки від співробітника;

орієнтація на певні стереотипи поведінки, що схвалюється в організації.

Соціалізація особистості, регулювання її соціальної поведінки здійснюється за допомогою системи соціальної регуляції поведінки та діяльності. Вона включає такі основні компоненти:

регулятори:

соціальна позиція;

соціальна роль;

соціальні норми;

соціальні очікування (експектація);

соціальні цінності, виражені в ціннісних орієнтаціях особистості;

соціальні установки;

прийоми й методи:

прямі або безпосередні (переконання, примус, вселяння, вимагання поведінки за зразком, заснованим на наслідуванні, тобто реалізація принципу "Роби, як...");

непрямі або опосередковані ("особистий приклад", "орієнтуюча ситуація", "зміну або збереження рольових елементів", "використання символів і ритуалів", "стимулювання").

Докладніше розглянемо елементи системи соціальної регуляції. Серйозний вплив на формування тих чи інших регуляторів робить властивій даній соціальній групі менталітет. Поняття "менталітет" є сукупністю базових і досить стабільних психологічних орієнтирів, традицій, звичок, життєвих установок, моделей поведінки, які успадковані від минулих поколінь і властиві даному суспільству, групі, націям і певній культурній традиції. Це певний стереотип сприйняття й оцінки дійсності та поведінковий саморегулятор. На основі групового менталітету формується індивідуальний. По суті, індивідуальний менталітет включає головні регулятори соціальної поведінки та є їхнім інтегрованим вираженням.

Розглянемо тепер докладніше самі регулятори. Важливим регулятором поведінки індивіда є займана ним соціальна позиція, тобто суспільне становище індивіда, з яким пов'язані його певні права й обов'язки, у цілому не залежні від індивідуальних якостей. Позиції, розташовані в ієрархії за якою-небудь підставою (майновою, влади, компетентності тощо), мають різний статус і престиж у суспільній думці. Кожна позиція пропонує ряд об'єктивних вимог до осіб, які їх займають, і вимагає їхнього дотримання. Інакше кажучи, через свої вимоги позиція регулює поведінку кожного.

Вимоги позиції визначають своєрідну модель поведінки. Своє закінчене вираження вона отримує в понятті "соціальна роль", тобто соціальна функція, модель поведінки об'єктивно задана соціальною позицією особистості. Слово "роль" запозичене з театру й так само, як і там, воно означає запропоновані дії для тих, хто займає певну соціальну позицію.

Коли ми переборюємо нову сходинку на службових сходах, то змушені поводитися відповідно до нового положення, навіть якщо почуваємо себе не у своїй тарілці. А потім, одного чудового дня, відбувається дивне. Ми відзначаємо, що нова поведінка не представляє для нас труднощів. Таким чином, ми звикли до ролі, і вона стала для нас такою ж звичною, як кімнатні тапочки.

Приблизно те ж саме відбувається і з нашим підлеглим. Коли він приходить в організацію, то включається в систему складних відносин, займаючи в ній кілька позицій. Кожній позиції відповідає сукупність вимог, норм, правил і моделей поведінки, що визначають соціальну роль у даній організації як підлеглого, напарника, учасника різних заходів тощо. Від члена організації, який займає кожну з названих позицій, очікується відповідна його поведінка. Процес адаптації буде тим більш удалим, чим більшою мірою норми та цінності організації є або стають нормами або цінностями окремого її члена, чим швидше й успішніше він приймає, засвоює свої соціальні ролі в організації.

Соціальна роль регулює поведінку особистості в головних, принципових питаннях, визначає модель поведінки в цілому. Це, однак, не суперечить персональному, суб'єктивному забарвленню ролі, що проявляється у стилях рольової поведінки, рівні активності виконання.

Поняття "соціальна роль" - мінливе. Достатньо порівняти змістовне наповнення поняття "підприємець" у дожовтневий період і в наш час. Найбільші зміни відбуваються у процесі інтенсивного соціального розвитку. Виконання соціальної ролі повинно відповідати прийнятим соціальним нормам і очікуванням оточуючих поза залежністю від індивідуальних особливостей особистості.

Кожна культура має свої власні позиції із приводу загальноприйнятої поведінки. Найчастіше ці позиції поєднуються поняттям "соціальна норма". Норми управляють нашою поведінкою так непомітно, що ми майже не усвідомлюємо їхнє існування. Норми як позиції членів суспільства при належному, припустимому, неможливому, небажаному тощо є важливим засобом соціальної регуляції поведінки індивідів і груп.

Норми виконують роль інтеграції, упорядкування, забезпечення життєдіяльності суспільства як системи. За допомогою норм вимоги й установки суспільства, соціальних груп переводяться в еталони, моделі, стандарти поведінки представників цих груп і в такій формі адресуються особистості. Засвоєння та використання норм є умовою формування людини як представника тієї чи іншої соціальної групи. За допомогою їх дотримання людина стає включеною у групу, суспільство.

Разом із тим поведінка індивіда регулюється й відношенням до нас оточуючих, їхнім очікуванням від нас певних, відповідних даній ситуації дій. Соціальні, рольові очікування (експектації) - це звичайно неформалізовані вимоги, приписи моделей соціальної поведінки, відносин та інше й ті, що набувають форму очікування певної поведінки (наприклад, працівник повинен добре працювати, фахівець повинен добре знати свою справу). Очікування відбивають ступінь обов'язковості, необхідності для членів групи, суспільство пропонує моделі поведінки, відносин, без яких група не може функціонувати. Серед основних функцій очікувань можна виділити впорядкування взаємодії, підвищення надійності системи соціальних зв'язків, погодженості дій і відносин, підвищення ефективності процесу адаптації (у першу чергу регулювання та прогноз).

Серйозний вплив на поведінку індивіда роблять соціальні цінності, тобто значущі явища та предмети реальної дійсності, що відповідають потребам суспільства, соціальної групи та особистості.

Цінності суспільства та групи, переломлені через сприйняття та досвід кожної конкретної особистості, стають ціннісними орієнтаціями особистості (ЦОО), тобто цінності із сугубо "суспільних" стають "моїми". Таким чином, ціннісними орієнтаціями особистості є поділювані цією особистістю соціальні цінності, що виступають як цілі життя й основні засоби досягнення цих цілей. Будучи відбиттям фундаментальних соціальних інтересів особистості, ЦОО виражають суб'єктивну суспільну позицію індивідів, їхній світогляд і моральні принципи.

Найбільше значення для регуляції соціальної поведінки мають сформовані соціальні установки даного індивіда, тобто загальна орієнтація людини на певний соціальний об'єкт, явище, схильність діяти певним чином щодо даного об'єкта, явища. Соціальні установки включають ряд фаз: когнітивну, тобто сприйняття й усвідомлення об'єкта (ціль); емоційну, тобто емоційну оцінку об'єкта (настроєність і внутрішня мобілізованість); і, нарешті, поведінкову, тобто готовність здійснити ряд послідовних дій стосовно об'єкта (поведінкова готовність).

Такі основні регулятори соціальної поведінки особистості. Перші чотири (позиції, роль, норми, очікування) носять відносно статичний характер і є найпростішими. Іноді у психологічній літературі їх поєднують поняттям "зовнішня мотивація підлеглого".

ЦОО і соціальна установка є найбільш складними регуляторами та передбачають активну взаємодію особистості з об'єктивною реальністю. Їх поєднують поняттям "внутрішня мотивація підлеглих". Внутрішня мотивація є визначальною для успішності діяльності людини, вона розкриває причину бажання людини виконувати свою роботу якісно. Пригадаємо відоме правило: для того щоби змусити людину щось зробити, вона сама повинна захотіти це зробити. Ціннісні орієнтації особистості та соціальні установки підлеглого формують це "бажання".

Особливий інтерес викликає питання про прийоми та методи взаємодії, що дозволяють здійснити переведення вимог зовнішнього середовища на рівень внутрішніх регуляторів.

Орієнтуюча ситуація. Суть цього методу полягає в тому, що створюються умови, за яких підлеглі починають самі, без примуси та нагадування, діяти відповідно до логіки спроектованих обставин. Інакше кажучи, людина сама вибирає спосіб поведінки, але її вибір свідомо направляється керівником, який організує відповідні умови.

Самоосвітні завдання

У педагогічній технології "Критичне читання" існує методика читання з позначками. ЇЇ суть полягає в тому, що той, хто читає, робить певні позначки: мені це відомо або не відомо, мені це цікаво, хочеться довідатися про це докладніше тощо.

Опрацьовуючи текст публікації, робіть певні позначки на полях журналу.

Підрахуйте позначки за категоріями та зробіть висновки, чи була публікація корисною для вас особисто.

Loading...

 
 

Цікаве