WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія управління діяльністю підлеглого - Реферат

Психологія управління діяльністю підлеглого - Реферат

Для психології управління найбільш близький підхід соціальної психології. Разом із тим є й певна своєрідність. Психологію управління цікавить, як ті чи інші типологічні особливості особистості, розглянуті в загальній і соціальній психології, у соціології, позначаються на участі особистості у сфері управлінських відносин, тобто рольова розмаїтість проявів особистості в цій сфері.

Крім того, психологія управління розглядає прояви особистості не просто в соціальній групі, а в найважливішому її різновиді - в організації. Точніше, її цікавить результат, що одернується від різноманіття взаємин особистості в організації, насамперед по вертикалі. Наприклад, психологію управління цікавить директор Іванов насамперед як керівник організації, як підлеглий Петрова. Головна увага при цьому зосереджує на проблемі мотивації особистості до успішної діяльності в інтересах організації. Ось чому особлива увага акцентується на особистості керівника, на необхідних особистісних якостях.

У такий спосіб головна сфера додатка сил психології управління - дослідження всієї складності проявів участі особистості в управлінських відносинах, управлінській діяльності.

Структура особистості підлеглого. У структурі особистості виділяють такі складові частини:

психічні процеси як основний спосіб існування психічного, його динамічні моменти. Вони розділяються на:

- пізнавальні, що дозволяють орієнтуватися в навколишньому світі (відчуття, сприйняття, подання, пам'ять, мислення, уява, мова, увага тощо);

- емоційні, що виражають відношення до навколишнього світу;

- вольові, що визначають саморегуляцію діяльності;

психічні стани як характеристика психічної активності людей у певних умовах. За домінуючим впливом на діяльність розрізняють:

- позитивні стани, тобто ті, що сприяють рішенню певних завдань (готовність до діяльності, підйом, наснага тощо);

- негативні стани, тобто ті, що утруднюють рішення завдань і взагалі життя (острах, сумніви, сум, роздратованість тощо);

психічні утворення як продукти психічної активності людини. Ведучими психологічним утвореннями прийнято вважати знання, уміння, навички, досвід тощо;

психічні властивості як найважливіше в людині, її системна якість. Виділяють такі психічні властивості:

- самоусвідомлення, тобто усвідомлення людиною самої себе та свого місця в цьому світі ("Що таке "Я"?");

- спрямованість, тобто сукупність стійких мотивів, цілей, потреб, ідеалів, установок, переконань ("Чого хоче людина? До чого вона прагне?);

- здібності, тобто особливості людини, що дозволяють їй успішно справлятися з тим чи іншим видом діяльності ("Що може людина?");

- характер, тобто сукупність стійких індивідуальних особливостей, що проявляються у спілкуванні, поведінці, діяльності ("Як людина ставиться до себе, до навколишнього та до справи?");

- темперамент, тобто природно обумовлена сукупність динамічних проявів психіки, протікання психічних процесів ("Як людина проявляє себе в поведінці та діяльності?).

Для успішного управління діяльністю підлеглих необхідно враховувати різні показники. Однією з найбільш важливих характеристик підлеглого є його темперамент. Із часів Гіппократа та Галена відомі чотири основних типи темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік.

Перш ніж дати характеристику кожному типу, висловимо ряд попередніх зауважень:

по-перше, у чистому виді жоден із типів темпераменту практично не зустрічається. Для кожної людини характерні прояви всіх чотирьох типів темпераменту, однак якийсь один із цих типів домінує;

по-друге, темперамент як уроджена властивість мало змінюється протягом життя людини. Про цьому треба завжди пам'ятати та не намагатися змінити темперамент підлеглого. Краще знайти йому таку роботу, з якою цей тип підлеглих справляється найкраще;

нарешті, по-третє, немає поганих чи добрих типів темпераменту. Кожний із них має свої переваги та свої недоліки.

Як ілюстрація до різних типів темпераменту розглянемо таку ситуацію. Чотири працівники спізнилися на дуже важливу нараду. Холерик буде намагатися будь-що-будь прорватися на нараду. Його щиро буде обурювати поведінка секретаря керівника, який не дозволяє ввійти до кабінету. Із завзятістю, гідною кращого застосування, холерик буде емоційно пояснювати, чому ж йому так потрібно потрапити на нараду.

Сангвінік, обдаривши чарівною посмішкою секретаря, спробує невимушено пройти до кабінету, де проходить нарада. Перешкода у вигляді секретаря змусить його спробувати зайти ще раз, а потім повернутися та без заперечень покинути приймальню, подумавши: "Не ввійшов, ну й Бог із ним. Зайду під час перерви".

Флегматик, зіштовхнувшись із проблемою, сильно розстроюватися не стане, неквапливо та спокійно повернеться до перерваних справ і буде продовжувати їх скрупульозно виконувати.

Меланхолік буде дуже переживати із приводу свого запізнення й уживати слабкі спроби потрапити на нараду (спроби, тому, що він повинен бути на нараді, а "слабкі" тому що, з'явившись на нараді, він повинен буде відповідати за своє запізнення). Не потрапивши на нараду, він буде переживати про можливі наслідки свого запізнення.

Дамо коротку характеристику кожного типу темпераменту. Життєвим принципом холерика є девіз "Ні хвилини спокою". Для нього характерні енергійність, захопленість, пристрасність, цілеспрямованість, рухливість. Для нього звичайно не характерна злопам'ятність. Улаштувавши розмову на підвищених тонах, холерик уже через півгодини здатний розмовляти з вами як ні в чому не бувало. Погано те, що ви не встигнете за цей час отямитися. Але це вже, як говориться, ваші проблеми. Разом із тим холерик може відштовхувати оточуючих своєю запальністю, агресивністю, нетерпінням, нестриманістю, конфліктністю.

Для холерика найбільшою мірою підходить робота без зайвої дріб'язкової регламентації та шаблонів; робота, що допускає імпровізацію.

У відносинах із холериком неприпустима різкість, нестриманість. Будь-яка його провина повинна бути вимогливо, але справедливо оцінена.

У відносинах із сангвініком керівник повинен керуватися принципом "Довіряй, але перевіряй". Представники цього типу темпераменту звичайно чуйні, захоплені, товариські, рухливі, життєрадісні. Причому ця життєрадісність і спрага життя в них видні кожному, досить побачити щиру посмішку, якою опромінюється все навкруги ("Подивишсь на сангвініка, і жити хочеться!", - говорив один із моїх товаришив по навчанню).

Разом із тим сангвініків найчастіше відрізняють зазнайство, розкиданість (тобто він може починати багато справ, не доводячи жодної з них до кінця), легкодумство, необов'язковість, занадто велика контактність. Він контактний співрозмовник і практично з кожним швидко знаходить загальну мову. Погано те, що він не зауважує того, що вже набрид своєю контактністю та товариськістю. Уявімо себе пасажиром поїзда, що відправляється за маршрутом "Київ- Мінськ". У вагон разом із нами підсаджується пасажир-сангвінік. Під'їжджаючи до Ніжина, наш попутник перезнайомиться з пасажирами всього вагона. Ближче до Чернігова він знайде серед попутників не тільки загальних знайомих, а й родичів. Зрештою, його товариськість приведе до того, що в Орші частина пасажирів зійде, хоча їм потрібно прибути до Мінська.

Сангвініку підходить рухлива робота зі зміною видів діяльності та ритму. Йому треба безупинно ставити нові та по можливості цікаві завдання, що жадають зосередження та напруги. Сангвініки вимагають детального та приватного контролю своєї діяльності.

Провідним принципом у взаєминах із флегматиком може бути принцип "Не квапся". Флегматика відрізняють сталість, терпіння, володіння собою, надійність, стійкість в умовах екстремальних впливів. Як правило, це люди даного слова раз і назавжди, яке вони постараються додержати будь-що-будь. Разом із тим для них характерна повільність, іноді байдужість до емоційних сторін життя, деяка "товстошкірість". Крім того, їх відрізняють педантизм і підкреслена акуратність.

Флегматик здатний виявити своє краще "Я" на роботі, що вимагає повільних і плавних рухів, стереотипних дій, порядку та пунктуальності. Його не можна швидко перемикати з одного завдання на інше. Флегматик вимагає до себе систематичної уваги, але без понукання.

У відносинах із меланхоліком необхідно керуватися принципом "Не нашкодь". Його відрізняють висока чутливість, людяність, доброзичливість, м'якість, здатність до співчуття. Він найчастіше виступає емоційним лідером у групі. Це той, хто зможе вас зрозуміти та просто вислухати. Однак для нього характерні в цілому невисока працездатність і висока відволікальність на різні подразники, помисливість, уразливість, замкнутість.

Меланхолік найкраще справляється з роботою, що потребує відносно простих і стереотипних дій, у якій екстремальність зведена до мінімуму. У відносинах із ним не припустимі не тільки різкість, а й підвищений тон, іронія. Про провину меланхоліка краще поговорити наодинці, без залучення всюдисущої "громадськості". Позитивно позначиться на його відношенні до роботи своєчасна похвала за успіхи, рішучість і волю.

Таким чином, урахування індивідуальності кожного співробітника, знання його темпераменту, сильних і слабких сторін становить важливий резерв підвищення працьовитості підлеглих. Вивчення своїх підлеглих вимагає серйозних витрат часу, але виграш, одержуваний при цьому, вагоміший за зроблені витрати.

Loading...

 
 

Цікаве