WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія управління груповими явищами та процесами - Реферат

Психологія управління груповими явищами та процесами - Реферат

У системній груповій соціограмі на основі даних соціоматриці графічно показуються міжособистісні відносини в підрозділі. На основі отриманих відповідей усі випробувані розподіляються на п'ять груп:

"зірки" (співробітники, які мають найбільшу кількість позитивних виборів, як правило, шість і більше). Таких звичайно налічується не більше 3-4-х осіб (усі розрахунки для груп, що нараховують до 30-ти осіб);

"прийняті" або "ті, кому віддають перевагу" (співробітники, які мають 3-5 позитивних виборів). Таких налічується не більше 10-12-ти осіб;

"ті, ким знехтували" (співробітники, які мають 1-2 позитивних вибори). Таких також налічується 10-12 осіб;

"ізольовані" (співробітники, позбавлені виборів). Таких може бути до 5-ти осіб;

"знедолені" (співробітники, які мають найбільшу кількість негативних виборів і перевагу негативних виборів над позитивними). Природно, що про назву цих груп знає тільки дослідник, а самі назви носять скоріше умовний, ніж реальний характер і обрані лише для більшої наочності в інтерпретації отриманих результатів.

Соціограма має форму п'яти концентричних окружностей, що зменшуються, в яких і містяться всі співробітники відповідно до отриманих виборів. У центральному малому колі - співробітники першої групи, між першою та другою окружностями - співробітники другої групи тощо. Перше та друге кола вважаються зонами благополучного положення, а третє, четверте та п'яте - зонами несприятливого положення.

Референтометрія. Однією з результативних методик, що дозволяють діагностувати стан міжособистісних відносин, є референтометрія, тобто методика, що дозволяє з'ясувати ступінь значущості кожного члена групи для його товаришів по спільноті, виявити, з одного боку, тих, на чию думку в даній спільноті орієнтована більшість її членів, а з іншого - тих, чия позиція з того чи іншого питання практично всім байдужна.

На відміну від соціометричного опитування, референтометрія дозволяє аналізувати більш глибинний шар міжособистісних відносин, опосередкованих цілями, завданнями та змістом групової діяльності чи міжіндивідуального спілкування, тобто явно ціннісними факторами.

У процедурному плані референтометрія, на відміну від соціометрії, має виражений непрямий характер, тобто в жодному разі неприпустимо ставити випробуваному пряме запитання про те, хто із членів групи для нього найбільш значущий, із чиєю думкою й оцінкою він схильний рахуватись у першу чергу. При прямій постановці запитання було б наївно розраховувати на одержання даних, що адекватно розкривають реальний стан справ. Чому? По-перше, далеко не всі й не завжди усвідомлюють характер міжособистісних відносин у групі, свого членства та свого власного становища. По-друге, нерідко, навіть цілком усвідомлюючи значущість для себе того чи іншого партнера по спілкуванню, випробувані не хочуть визнаватися кому б то не було, що вони в особистісному плані відчувають певну залежність від думки, оцінки, стосунку якоїсь конкретної людини.

Референтометрична процедура передбачає проведення двох експериментальних етапів. На першому, попередньому етапі здійснюється практично будь-яка процедура, що дозволяє:

виявити думку, ставлення, позицію кожного члена групи із приводу тієї чи іншої події, явища, значущого для спільноти;

або оцінити, зрівняти партнерів по взаємодії. Так, якщо метою даного конкретного експерименту є визначення референтних осіб у групі, то на цьому етапі можуть бути використані соціометричне опитування або взаємооцінювання членами групи один одного.

У кожному разі підсумком першого експериментального етапу є набір думок і суджень усіх без винятку членів групи із приводу якогось значущого для них об'єкта оцінювання.

На цьому етапі експериментатор може працювати із групою в цілому й дотримується двох основних вимог:

об'єкт оцінювання та сама процедура повинні бути досить високозначущими для випробуваних;

жодному з випробуваних не мають бути відомі відповіді його товаришів по групі.

Другий етап, у ході якого проводиться власне референтометричне опитування, може починатись або незабаром, або безпосередньо слідом за завершенням першого етапу.

Основна мета другого етапу - виявлення тих осіб, позиція яких (тобто думки й оцінки, висловлені ними на попередньому етапі) найбільшою мірою цікавить випробуваного, а отже, і є особливо значущою для нього.

Другий етап може проводитись, як правило, у двох формах - у традиційній (індивідуальній) і у груповий. Традиційна процедура дозволяє одержати великий масив даних, але вимагає значного запасу часу для багаторазового тиражування індивідуального опитування. Групова форма дає менш багату інформацію, але час на її проведення значно скорочується.

При проведенні традиційної процедури референтометрії алгоритм дій дослідника може бути таким.

По-перше, дослідник з'ясовує в кожного випробуваного окремо, чи згодний він, щоб заповнений ним на попередньому етапі бланк був показаний тим членам групи, які цим зацікавляться. Факт згоди або незгоди з такою перспективою фіксується дослідником у своїх записах.

По-друге, до свідомості випробуваного доводиться, що більшість його товаришів не заперечують проти того, щоб з їхніми опитувальними листами ознайомились інші члени групи.

По-третє, випробуваному пропонується назвати тих, із чиїми опитувальними листами йому хотілося б ознайомитись. Для того щоб максимально підвищити вибірковість такого вибору, випробуваного спочатку попереджають, що він одержить можливість "заглянути" тільки в один бланк. Після того як випробуваний називає прізвище його хазяїна, дослідник, пославшись на те, що останній може не погодитись обнародувати свої відповіді, пропонує назвати іншого члена групи, чий експериментальний бланк хотів би побачити випробуваний. Коли здійснюється й цей, другий, вибір, у якості "виключення" опитуваному дозволяється назвати ще одну людину, відповіді якої на попередньому етапі становлять інтерес для випробуваного. Як показали спеціальні дослідження, кількість таких виборів не повинна перевищувати трьох, тому що у зворотному випадку різко знижується вибірковість міжіндивідуальних переваг, що демонструються.

Порядок дій дослідника при проведенні групової форми референтометрії, тобто коли він працює з усією групою одночасно, може бути такою (наприклад, якщо на першому етапі була проведена соціометрична процедура).

По-перше, дослідник просить кожного випробуваного на зворотному боці своєї заповненої соціометричної картки поставити або знак "+", або знак "-" залежно від того, згодний він чи не згодний обнародувати свої відповіді.

По-друге, як це робиться й при індивідуальній формі опитування, дослідник дає можливість кожному члену групи послідовно визначити не більше трьох своїх товаришів, чиї бланки його цікавлять найбільше. На відміну від індивідуальної форми, ці прізвища фіксує не експериментатор, а сам випробуваний, записуючи їх у стовпчик на зворотному боці своєї соціометричної картки.

При обробці матеріалу, отриманого в результаті референтометрії, аналізу піддаються дані тільки другого етапу. Усі референтометричні вибори фіксуються у спеціальній референтоматриці, що за принципами побудови не відрізняється від соціоматриці.

Крім матричної форми компонування матеріалу може бути використана й референтограма (за аналогією із соціограмою), що наочно демонструє ступінь взаємності референтометричних переваг і факт наявності або відсутності скільки-небудь чітко окреслених підгруп в обстежуваній спільноті.

Такі основні методи вивчення стану взаємин в організації. Їх уміле використання дозволяє керівникові управляти процесами групової динаміки, виявити неформальну структуру організації, цю "невидиму частину айсберга".

Loading...

 
 

Цікаве