WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія управління груповими явищами та процесами - Реферат

Психологія управління груповими явищами та процесами - Реферат

Критеріями (підставами) вибору в соціометрії є запитання про бажання людини разом із ким-небудь брати участь у певній діяльності. Їхньою формою є запитання типу: "З ким би ти хотів...?", на які відповідає кожний. Вони можуть бути віднесені до будь-якої сфери людських взаємин.

Критерії можуть бути:

позитивним ("З ким би ви хотіли разом провести вихідний?");

негативними ("Якби у вас була можливість, кого зі співробітників вашого відділу ви перевели би в інший відділ?");

дихотомічними, які орієнтовані на перевагу та на заперечення одночасно ("У випадку реорганізації установи з ким із товаришів по службі ви хотіли би потрапити в один відділ, а з ким би не хотіли?").

Для того щоби правильно підібрати критерії, а отже, грамотно провести дослідження, необхідно дотримуватись ряду вимог.

Запропоновані критерії повинні цікавити весь колектив. Явно невдалим для групи, не пов'язаної із практичним використанням мов програмування, буде критерій на зразок: "З ким би ти хотів разом осягати мову програмування С++?".

Критерій повинен відбивати взаємини між співробітниками та давати можливість вибору товаришу по службі. Критерій типу: "Чи існує життя на Марсі?" теж не підходить.

Критерій повинен описувати конкретну та реальну ситуацію для вибору товариша по службі.

Кількість критеріїв залежить від того, наскільки давно члени групи знають один одного (чим довший контакт, тим більше критеріїв може бути використано), але вона не повинна перевищувати 5-7.

При проведенні соціометрії використовують як мінімум три критерії, що охоплюють основні сфери діяльності співробітника: службово-функціональну, моральну та позаслужбову (дозвільну). Виходячи із цього, розрізняють сильні та слабкі критерії. Сильні стосуються найбільш важливої для людини сфери діяльності, де потрібне тривале та тісне спілкування.

Соціометрична процедура може проводитись у двох формах: непараметричній та параметричній. Непараметрична форма соціометрії полягає в тому, що дослідник вибирає відповідно до заданого критерію стільки осіб, скільки він уважає за потрібне (тобто відсутні всілякі обмеження на вибір). Така форма дозволяє виявити так звану емоційну експансивність (експансивний, тобто такий, котрий нестримно, поривчасто, бурхливо виявляє свої почуття - Ред.) кожного й емоційну складову взаємин усіх членів колективу. Крім того, вона дозволяє зробити зріз розмаїття міжособистісних зв'язків у організації.

Але при великій кількості співробітників у обстежуваному підрозділі міжособистісних зв'язків при використанні цієї форми виявляється так багато, що процес їхнього визначення займає багато часу й без застосування електронно-обчислювальної техніки стає практично неможливим. При використанні непараметричної процедури соціометрії існує більша ймовірність одержання випадкового вибору (багато співробітників у цьому випадку пишуть: "Вибираю всіх" (?!)).

Параметрична форма соціометрії полягає в тому, що випробуваним пропонують вибирати строго фіксовану кількість з усіх членів колективу. Яка ж це кількість? Одні дослідники вважають, що трьох виборів достатньо, незалежно від кількості членів групи. Інші стверджують, що кількість виборів є залежною від кількості членів групи та дорівнює кількості, отриманій у результаті розподілу кількості членів групи на п'ять.

При параметричній формі соціометрії підвищується надійність даних і полегшується статистична обробка; підвищуються увага, відповідальність і відповідна зацікавленість, ліміт виборів значно знижує імовірність випадкових відповідей. Крім того, ця форма дозволяє стандартизувати умови виборів у підрозділах і відділах із різною чисельністю членів групи в одній вибірці. Це, у свою чергу, дозволяє співставляти результати соціометрії, проведеної в різних підрозділах.

Після необхідних підготовчих заходів дослідник може приступити до процедури збору інформації. Важливо, щоби були дотримані необхідні умови. По-перше, ті, хто бере участь в опитуванні, повинні мати певний досвід спільної діяльності не менше чотирьох місяців. По-друге, чисельність відділу (підрозділу), де проводиться соціометричне опитування, не повинна перевищувати 25-30-ти осіб. Нарешті, по-третє, соціометричне опитування проводиться як природний захід, що має сприйматись випробуваними не як експеримент над ними, а як практично необхідна справа, що має серйозне значення для їхнього подальшого спілкування та спільної діяльності.

Проведення опитування починається із вступного слова дослідника, в якому він стисло й коректно, у доступній формі має викласти завдання опитування, указати його важливість і необхідність, розкрити порядок проведення дослідження та запевнити випробуваних у повному збереженні таємниці їхніх відповідей.

Після вступного слова всім випробуваним:

доводять єдиний понумерований список досліджуваного підрозділу за прізвищами. Списки можуть бути підготовлені завчасно, щоби потім їх роздати всім присутнім (або хоча би по одному списку на один стіл). Якщо немає умов або часу для підготовки списку, то його можна продиктувати;

доводять критерії та роз'яснюють, яким чином вони мають зробити вибори за кожним із критеріїв, тобто параметрична або непараметрична форма виборів;

видаються або готові бланки соціометричої картки, або чисті аркуші паперу. У верхньому лівому кутку випробуваний ставить той номер, під яким записано його прізвище в загальному списку. Потім він фіксує на аркуші ті вибори, які робить із кожного запитання (критерію). Заповнюючи картку, він записує не прізвища своїх товаришів по службі, а номери, під якими їхні прізвища стоять у загальному списку. Наприкінці роботи дослідник має одержати від кожного учасника заповнену соціометричну картку.

Заповнення соціометричної картки - справа добровільна й суто особиста. У цьому процесі не має бути тиску. Іноді деякі випробувані ухиляються від відповідей, особливо там, де потрібно зробити негативні вибори. У цих випадках необхідно тактовно переконати людину в необхідності відповісти на всі запитання. Однак якщо навіть після цього окремі випробувані відмовились від участі в опитуванні - це теж свого роду інформація про стосунки даної особи по службі з оточуючими.

Після того як інформація зібрана, дослідник приступає до її обробки, що включає:

заповнення соціоматриці;

побудову соціограмми;

розрахунок соціометричних індексів.

Після цієї процедури дослідник робить висновки й рекомендації з оптимізації взаємин у підрозділах.

Заповнення соціоматриці. Соціоматриця являє собою таблицю зв'язків, що відбивають усі вибори в колективі. До неї заноситься інформація, отримана від учасників опитування.

Для відбиття всіх виборів за яким-небудь критерієм заповнюють соціоматрицю. У горизонтальних рядках, за кількістю членів колективу, указуються ті, хто вибирає, а у вертикальних стовпцях - ті, кого вони вибирають. Позитивні вибори позначаються знаком "+", негативні - знаком "-". Взаємні позитивні вибори обводяться кружком, негативні - трикутником. За кожним критерієм заповнюються окремі соціоматриці, які потім зводяться в загальну соціоматрицю.

Після заповнення таблиці підраховуються:

загальна кількість виборів, зроблена кожним співробітником;

кількість позитивних і негативних виборів, зроблена кожним співробітником;

кількість позитивних і негативних взаємних виборів.

Заповнені соціоматриці дозволяють визначити:

неофіційних лідерів у організації (ті випробувані, які зробили найбільшу кількість позитивних виборів);

тих, хто не бере участі в житті організації (ті випробувані, які не зробили ні позитивних, ні негативних виборів);

місце, що займають керівники різного рівня в неофіційній структурі підрозділу, рівень їхньої авторитетності.

Працюючи із соціоматрицею, дослідник повинен зафіксувати також взаємні негативні вибори, що вказують на наявні протиріччя між співробітниками. Якщо взаємне заперечення двох працівників проходить за всіма критеріями, то це свідчить про наявність серйозного конфлікту між ними, причому він може зовні й не проявлятись. У практиці проведення соціометрії зустрічаються такі випадки, коли один зі співробітників має кілька взаємних заперечень з іншими, що свідчить про те, що він найбільш конфліктний член колективу.

Побудова соціограми. Для наочного зображення результатів соціометрії використовується соціограма. Вона може бути в кількох варіантах. У цьому випадку вибирається той співробітник, який становить найбільший інтерес, і будується соціограма в системі всіх його зв'язків, виявлених у ході опитування. Другий варіант - проста групова соціограма. Вона являє собою довільне за формою площинне зображення, на якому проглядаються всі зв'язки та кількість виборів між співробітниками. Третій варіант - системна групова соціограма. Це найбільш складний варіант, тому на роз'ясненні його суті зупинимося докладніше.

Loading...

 
 

Цікаве